Рішення

від 21.08.2019 по справі 160/5564/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Справа № 160/5564/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства ЛВС про стягнення суми адміністративно - господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

18 червня 2019 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства ЛВС , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства ЛВС суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 42263, 64 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не працевлаштував 1 інваліда, а тому у відповідності до вимог статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року відкрито провадження у справі №160/5564/19 та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду надійшли заперечення відповідача на адміністративний позов від 05.07.2019 (вх. № 36820/19), в яких відповідач заперечив проти позову та вказав, що підприємство відповідача створило та здійснило атестацію 6 робочих місць інвалідів, тобто в кількості більшій, ніж визначено Законом; про вакансії робочих місць інвалідів підприємство відповідача сповіщало Центр зайнятості при поданні щомісячної звітності за формою №3-ПН в січні - грудні 2018 року з проханням направляти інвалідів на робочі місця; Центром зайнятості підтверджено те, що у 2018 році на підприємство відповідача інваліди не направлялися, тобто необгрунтованих відмов у працевлашутванні інвалідів з боку відповідача не було; відповідач інформував населення шляхом розміщення оголошення про запрошення на роботу інвалідів у газеті "Дніпровська неділя", а отже відповідач повністю виконав вимоги статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв"язку з чим адміністративний позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом.

16 липня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача (вх. № 39027/19), в якому позивач зазначив, що відповідач не виконав усіх вищеперелічених заходів щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України, до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю свідчить про те, що на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок їх працевлаштування.

У відповідності до п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України №07.2-10/2 від 14.04.2008 Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік від 05.02.2019, у якому зазначив, що кількість штатних працівників на підприємстві становить 77 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особи.

Судом на підставі листа Дніпровського міського центру зайнятості від 18.04.2019 №2426, який міститься у матеріалах справи, встановлено, що звіти згідно форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Дніпровського міського центру зайнятості за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, у тому числі, звіти про наявність вакансій для осіб з інвалідністю надавалися Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством ЛВС . Також зазначено, що протягом 2018 року необгрунтованих відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю на підприємстві не було.

Таким чином, слід вважати, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році, а саме: повідомляв центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).

У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.02.2010 у справі № 21-1982во09 (номер судового рішення в ЄДРСР №8089874), обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Більш того, як встановлено судом, відповідач також інформував населення про наявність на підприємстві вакансій для осіб з інвалідністю шляхом розміщення оголошення про запрошення на роботу осіб з інвалідністю у газеті "Дніпровська неділя" від 17.01.2018, 14.02.2018, 07.03.2018, 11.04.2018, 23.05.2018, 18.07.2018, 08.08.2018, 19.09.2018, 10.10.2018, 14.11.2018, 05.12.2018, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

За змістом ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене та з огляду на той факт, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 42263,64 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 241, 242 - 246, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства ЛВС ( 49081, м. Дніпро, вул. Бердянська, буд. 5А, код ЄДРПОУ 24433100) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 42263,64 грн. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 21 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Царікова