Постанова

від 21.01.2020 по справі 160/5564/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5564/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (головуючий суддя: Царікова О.В) по адміністративній справі №160/5564/19

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства ЛВС про стягнення адміністративно - господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Дніпропетровське ОВ ФСЗІ) 18.06.2019 року звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства ЛВС (далі - ТОВ НВП ЛВС ), в якому просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського ОВ ФСЗІ суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році в загальному розмірі 42 263,64 грн.

В обґрунтування позову зазначено про порушення відповідачем приписів Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні №875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон №875-XII) в частині не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

В запереченні на позов ТОВ НВП ЛВС посилається на неправомірність доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення суд зазначив, що відповідачем на виконання вимог Закону №875-XII на протязі 2018 року подавалися до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також подавалися оголошення до газети. Докази направлення центром зайнятості зазначених осіб до відповідача для працевлаштування відсутні, обов`язок пошуку даних осіб для працевлаштування до обов`язків відповідача не входить.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності факту не виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році та відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій в загальному розмірі 42 263,64 грн.

В запереченні на апеляційну скаргу ТОВ НВП ЛВС зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 року відповідає, а вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно даних поданого ТОВ НВП ЛВС до Дніпропетровського ОВ ФСЗІ звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників становить - 77 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875-XII - 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 3 254,30 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 42 263,64 грн. (а.с.7).

За не забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідній кількості 1 особа у 2018 році позивачем нарахована відповідачу сума адміністративно - господарських санкцій в загальному розмірі 42 263,64 грн., щодо стягнення якої позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 18, 18-1, 19, 20 Закону №875-XII визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують їх працевлаштування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067-VІ від 05.07.2012 року (набрав чинності з 01.01.2013 року) визначено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даних приписів, наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , що набрав чинності 12.07.2013 року, відповідно до якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, на відміну від Закону України Про зайнятість населення №803-XII від 01.03.1991 року, що діяв до 01.01.2013 року, Законом №5067-VI не передбачено обов`язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН.

Аналіз зазначених норм свідчить, що на підприємства, установи, організації та інших осіб, що використовують найману працю, покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок по їх виявленню і підбору для працевлаштування. Такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості.

Починаючи з січня 2018 року по грудень 2018 року ТОВ НВП ЛВС до Дніпровського міського центру зайнятості направлялися звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.21-32), а також подавалися оголошення до газети Дніпровська неділя про запрошення на роботу осіб з інвалідністю (а.с. 35- 45). Доказів на підтвердження того, що відповідач умисно відмовляв у працевлаштуванні особам з інвалідністю позивачем не надано.

Викладене свідчить про відсутність факту не виконання ТОВ НВП ЛВС нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, а тому судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність підстав для застосування до нього адміністративно - господарської санкції відповідно до приписів Закону №875-XII в розмірі 42 263,64 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

Оскільки судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по адміністративній справі №160/5564/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 січня 2020 року, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай