Постанова

від 12.09.2019 по справі 808/5396/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №808/5396/14

адміністративне провадження №К/9901/9326/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елемер-Україна на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С.М., суддів Чабаненко С.В., Шлай А.В. від 01 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елемер-Україна до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Елемер-Україна (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки Товариства, за наслідками якої складений акт від 29 липня 2014 року №369/08-29-22-1308/37443068 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Елмер-Україна щодо підтвердження господарських відносин за березень 2014 року ; 2) зобов`язати Інспекцію виключити з усіх інформаційних баз органів державної податкової служби, в тому числі Автоматизованої системи та електронних баз даних, інформацію та коригування, внесені на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки №369/08-29-22-1308/37443068 Товариства (код ЄДРПОУ 37443068) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ ДТЕК Дніпренерго , ПАТ Дніпровський меткомбінат , ПАТ ДМКД , їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року та відновити стан облікової інформації Товариства.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що позивач не був обізнаний про проведення зустрічної звірки Товариства та дізнався про її проведення через контрагентів. На заяву позивача щодо надання акту зустрічної звірки позивачу було повідомлено про неможливість його подання, оскільки довідка зустрічної звірки становить конфіденційну таємницю (для службового використання). Проте, отримавши можливість ознайомитись з вказаним актом, позивач вважає, що дії відповідача щодо його складання та проведеного за його наслідками коригування податкової звітності є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, адже відповідачем порушено порядок та спосіб проведення зустрічних звірок.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового органу повноважень по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Зазначив, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізується шляхом проведення перевірок платників податків в порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України). Результатом здійснення зустрічної звірки може бути виключно довідка, а сама по собі зустрічна звірка не є перевіркою, а відтак за результатами проведення зустрічної звірки посадові особи ДПС не мають законних підстав позбавити права на податковий кредит та внесення змін до будь-якого програмного забезпечення відносно платника податку або до його картки обліку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що дії по проведенню звірки є реалізацією функцій контролюючого органу, покладених на нього законодавством, а тому задоволення позовних вимог про визнання протиправними таких дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки останні не є юридично значимими для Товариства. Аналогічно стосовно дій відповідача по внесенню до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної звірки Товариства, суд зазначив, що в цьому випадку такі дії є лише службовою діяльністю працівників Інспекції з виконання обов`язків по збиранню доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій й права позивача оскаржуваними діями не порушуються.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалось на помилковість позиції апеляційного суду та нездійсненння ним повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, що стосуються оспорюваних дій податкового органу та зумовлюють неможливість проведення зустрічної звірки. Вважає, що зміна відповідачем в інформаційній базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки без прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень й їх узгодження порушує права та інтереси позивача й є незаконними.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року, про що складено акт від 29 липня 2014 року №369/08-29-22-1308/37443068 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Елмер-Україна щодо підтвердження господарських відносин за березень 2014 року .

На підставі вказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства до Автоматизованої системи та електронних баз даних внесено коригування податкової звітності позивача, що підтверджується наданими копіями витягів з бази Автоматизованої інформаційної системи Податковий блок .

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання.

При подальшому залученні суб`єкта господарювання (посадових осіб суб`єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Відповідні дії контролюючого органу не призводять до виникнення будь-якого правового результату, оскільки звірка як юридичний факт у цьому разі не є проведеною. Отже жодних правових наслідків, які могли би порушувати права платника податків (позивача у справі), в розглядуваному випадку не виникає.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже дії контролюючого органу з проведення зустрічної звірки та зі складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання є лише службовою діяльністю працівників цього органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Інформація, внесена до електронної бази даних за результатами податкового контролю без прийняття податкових повідомлень-рішень, є службовою, використовується контролюючими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов`язань та податкового кредиту. Це в однаковій мірі стосується і дій контролюючого органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 3, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно).

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому прийняв рішення за правильного застосування норм матеріального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елемер-Україна залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду