Постанова

від 11.09.2019 по справі 815/3961/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

Київ

справа №815/3961/17

адміністративне провадження №К/9901/53008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом підприємства "Антос ЛТД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Запорожана Д.В. (головуючий), Яковлєва О.В., Танасогло Т.М.

І. Суть спору

1. Підприємство Антос ЛТД у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52981634 від 21.07.2017; постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт майна боржника ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт коштів боржника ВП №54361685 від 21.07.2017 та зобов`язання закінчити виконавче провадження ВП №52981634.

2. Свої позовні вимоги підприємство Антос ЛТД обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. На виконанні в відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП №52981634 з примусового виконання наказу № 916/1763/16, виданого 17.11.2016 Господарським судом Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим Сегеченко І.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 10 липня 2008 року та зареєстрованим в реєстрі за №322 (з наступними змінами та доповненнями), а саме: на нежитлове приміщення підвалу №629, загальною площею 44,4 кв. м., нежиле приміщення 506, загальною площею 25,3 кв.м. та нежиле приміщення (автосалон) загальною площею 291,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, площа Катерининська, будинок 5 та належить на праві власності Підприємству АНТОС ЛТД у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65026, Одеська область, м.Одеса, Грецька, буд.50, кв.4, код 30766456), шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі 12443000,00 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР (65026, м. Одеса, Катерининського площа, 5, код 20932817) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профкредит (01133, м. Київ, вул. Мечникова. буд. 14/1, код 39314503) за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11360207000 від 13.06.2008 (з наступними змінами та доповненнями) у сумі 17772716,23 грн., яка складається з вимог щодо сплати 13456522,33 грн. заборгованість за кредитом та 4277193,90 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

4. 25.11.2016 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

4.1. Відповідно до частини 3 вказаної постанови державним виконавцем визначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1777271,62 грн.

5. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо субєкта - боржнику на праві власності належить нежитлові приміщення, автосалон, обєкт житлової нерухомості за адресою: Одеська область, м. Одеса, пл. Катерининська, 5, реєстраційний номер обєкта нерухомості майна: 705732451101; нежитлове приміщення 506, обєкт житлової нерухомості за адресою: Одеська область, м.Одеса, пл.Катерининська, 5, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 705703451101; нежитлове приміщення №629, обєкт житлової нерухомості за адресою: Одеська область, м. Одеса, пл. Катерининська, 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 702796451101, на які, керуючись ст. 56 Закону, державним виконавцем відділу накладено арешт та відповідно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2016.

6. 12.07.2017 на адресу відділу надійшла ухвала Господарського суду Одеської області від 26.06.2017, якою затверджено мирову угоду від 13.06.2017, укладену між сторонами у процесі виконання судового рішення на підставі якого видано наказ та відкрито виконавче провадження.

7. Постановою відповідача від 20.07.2017 ВП № 52981634 було закінчено вищенаведене виконавче провадження за п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

8. 21 липня 2017 року відповідачем було прийнято постанову ВП № 52981634 про стягнення з позивача виконавчого збору, на підставі якої відповідачем 21 липня 2017 року також було прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.

9. Вважаючи вищеозначені постанови протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскаржені рішення суб`єкту владних повноважень прийняті відповідачем з дотриманням чинного законодавства.

12. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 815/3961/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги підприємства Антос ЛТД у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково. Постанови ВП №52981634, ВП №54361685, ВП №54361685, ВП №54361685 від 21.07.2017 скасовано. В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження ВП №52981634 провадження закрито та роз`яснено позивачу, що позовні вимоги в цій частині можуть бути вирішені в порядку господарського судочинства.

13. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що у даному випадку виконавчий збір не підлягає стягненню, оскільки виконавчий збір може бути стягнуто виключно у разі хоч часткового виконання рішення, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було, наслідком чого є протиправність спірного рішення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

15. В касаційній скарзі скаржник, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 815/3961/17 залишити в силі.

16. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Чинне законодавство не пов`язує вчинення виконавчих дій із стягненням виконавчого збору. Законодавець не надає державному виконавцю альтернативу при закінченні виконавчого провадження на підставі пункту 2 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , тобто не винесення постанови про стягнення виконавчого збору та не виконання її в порядку, встановленому Законом є порушенням норм чинного законодавства, що є недопустимим.

17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржуване рішення суду а апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягає скасуванню.

18. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржується рішення суду апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржуване рішення судом касаційної інстанції перевіряється лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.

V. Джерела права й акти їх застосування

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

21. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).

22. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

23. У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

24. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

25. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

26. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

27. Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

28. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

29. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

30. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

31. Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

32. Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

VI. Висновок Верховного Суду

33. З аналізу вказаної норми Суд робить висновок, що частина перша та друга статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем.

34. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

35. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

36. З огляду на зазначене Суд робить висновок, що частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

37. Тобто, суд апеляційної інстанції не врахував що, виконавче провадження було закінчено на підставі пункту другого частини першої статті 39 Закону №1404-VIII у зв`язку з затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, у зв`язку з чим настають наслідники які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

38. Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, Суд робить висновок, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

39. При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

40. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52981634 від 21.07.2017; постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт майна боржника ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт коштів боржника ВП №54361685 від 21.07.2017.

41. Одеський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

42. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме з матеріалів виконавчого провадження, наявних в матеріалах справи, державним виконавцем були застосовані заходи примусового виконання рішення, зокрема накладено арешт на нерухоме майно боржника, здійснено неодноразові виїзди за місцем знаходження майна боржника, про що складено відповідні акти державного виконавця, якими зафіксовано, зокрема, перешкоджання боржником в проведенні виконавчих дій (а.с.81-83).

43. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

44. Беручи до уваги вищенаведене, Суд вважає за необхідне скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в частині позовних вимог про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52981634 від 21.07.2017; постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт майна боржника ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт коштів боржника ВП №54361685 від 21.07.2017 і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 815/3961/17 в частині позовних вимог підприємства Антос ЛТД у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52981634 від 21.07.2017; постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт майна боржника ВП №54361685 від 21.07.2017; постанови про арешт коштів боржника ВП №54361685 від 21.07.2017 - скасувати і в цій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року залишити в силі.

3. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 815/3961/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова