Постанова

від 10.09.2019 по справі 500/2771/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7987/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Шинкар Т.І., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року про закриття провадження, головуючий суддя - Шульгач М.П., ухвалена о 12 год. 26 хв. у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації, Державного реєстратора відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації Гарбар Світлана Миколаївна, Управління з питань політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України, треті особи: Релігійна організація Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, Релігійна організація Спасо-Преображанський монастир Української Греко-Католицької Церкви , про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Підволочиської РДА, Державного реєстратора відділу державної реєстрації Підволочиської РДА Гарбар С.М., Управління з питань політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України, треті особи: Релігійна організація Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, Релігійна організація Спасо-Преображанський монастир Української Греко-Католицької Церкви , в якому просив визнати протиправними та скасувати реєстраційну дію № 16447770007000381 від 15.05.2017 року корегування , якою проведено корегування реєстраційної дії від 20.03.2017 року за № 16441070006000381 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах , здійснену державним реєстратором відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації Гарбар Світланою Миколаївною щодо Релігійної організації Монастир Святого Теодора Студита, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24620256; зобов`язати Підволочиську районну державну адміністрацію в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань відновити (актуалізувати) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в реєстраційній справі Релігійної організації Монастир Святого Теодора Студита, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24620256, реєстраційну дію від 20.03.2017 року за № 16441070006000381 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах .

Позовна заява мотивована тим, що державний реєстратор відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації ОСОБА_2 С.М., як суб`єкт, що наділений владними функціями, приймаючи рішення, діяв всупереч вимог ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року закрито провадження у справі, оскільки даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що в даному спорі наявні ознаки публічно-правового спору, оскільки дослідженню підлягають виключно владні, управлінські функції та дії державного реєстратора, який в даному спорі є суб`єктом владних повноважень.

В судовому засіданні представники позивача підтримали подану апеляційну скаргу, вважають оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримали доводи, зазначені у своїй апеляційній скарзі.

Представники третіх осіб заперечили проти апеляційної скарги, вважають оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації дії, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну назви монастиря, а також прийняття нової редакції Статуту релігійної організації.

Колегія суддів зважає на те, що до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Це узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржену реєстраційну дію, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, наданню правової оцінки реєстраційної дії державного реєстратора передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації - Релігійної організації Монастир Святого Теодора Студита. Окрім того, оскаржене розпорядження зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й Релігійної організації Монастир Святого Теодора Студита.

Відтак, в даному випадку спір виник саме між засновником Монастиря Святого Теодора Студита та релігійною організацією, яка вирішила змінити назву та прийняла нову редакцію Статуту.

Належним відповідачем у такій справі є особа, яка прийняла рішення про ліквідацію юридичної особи - ОСОБА_3 . Участь державного реєстратора, як відповідача, у спорі не змінює його правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про корпоративне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію безпосередньо пов`язане із захистом позивачем своїх корпоративних прав, як засновника Монастиря.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України до справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що такий спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Відтак, даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі у справі є обґрунтованим.

Однак, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Закриваючи провадження у справі суд зазначив те, що даний спір повинен розглядатися в порядку господарського або цивільного судочинства, що суперечить ч. 1 ст. 239 КАС України, оскільки чітко не зазначено до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даного спору.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржене рішення суду слід змінити, змінивши його мотивувальну частину наведеними вище мотивами закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року про закриття провадження у справі №500/2771/18 - змінити в частині мотивів закриття провадження у справі відповідно до мотивувальної частини постанови апеляційного суду.

У решті ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року про закриття провадження у справі - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Т. І. Шинкар В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 12.09.2019 року.