Постанова

від 11.09.2019 по справі 2-220/10

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №2-220/10 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.

Категорія 61 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 2-220/10 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2019 року, постановлену під головуванням судді Мозгового В.Б. у м. Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою та просила визнати незаконними дії головного державного виконавця Новоград-Волинського МРВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області Пінчук К.А. при здійсненні опису та арешту майна боржника 10.07.2019 та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10.07.2019. В обгрунтування вимог скарги зазначила, що на виконанні Новоград-Волинського МРВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області перебуває виконавчий лист №2-220/10 від 31.05.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ Брокбізнесбанк в розмірі 843 791,47 грн за договором іпотеки №320К-07/і від 25.12.2007, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 Виконавчий лист видано Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області. Скаржник зазначила, що 10.07.2019 державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, хоча вказане в постанові майно вже було описано та арештовано 15.10.2010. Вказала, що чинним законодавством не передбачено повторний опис та арешт майна боржника (предмет іпотеки) на виконання рішення суду про звернення стягнення на це майно, а тому дії державного виконавця є неправомірними. Виходячи із наведеного, просила задовольнити вимоги скарги.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволенні вимог скарги. Зазначає, що стягувач, як іпотекодержатель, сам перешкодив виконанню судового рішення, відмовившись від майна, на яке було звернено стягнення судом. Вказує, що суд не взяв до уваги, що на виконанні державного виконавця перебуває рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України Про іпотеку . Наголошує на тому, що повернення виконавчого документа стягувачу відбулося ще у 2017 році, проте арешт із майна не знімався, а майно фактично залишилося на зберіганні у стягувача, а тому повторний його опис та арешт є незаконним.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на виконанні ВДВС Новоград- Волинського МРУЮ перебував виконавчий лист №2-220, виданий 19.05.2010 Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Брокбізнесбанк в особі Житомирської філії ПАТ Брокбізнесбанк боргу в сумі 843 791, 47 грн в солідарному порядку (а.с. 5-6).

Під час примусового виконання вказаного виконавчого листа 15.10.2010 складено акт опису й арешту майна боржника, а саме двоповерховий будинок за адресою АДРЕСА_1 із надвірними будівлями - гараж, літня кухня та передано на відповідальне зберігання представнику ПАТ Брокбізнесбанк Голубу І.І. (а.с. 5-6).

В подальшому, 31.05.2013 Новоград-Волинським районним судом Житомирської області було видано виконавчий лист №2-220/10 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ Брокбізнесбанк в розмірі 843791,47 грн по іпотечному договору №320К-07/і від 25.12.2007, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

21.08.2017 року виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було закрито на підставі п. 3 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , про що свідчить відмітка державного виконавця на виконавчому листі (а.с. 17 зворот).

Пізніше, постановою державного виконавця Новоград-Волинського МРВДВС ГТУЮ в Житомирській області від 29.08.2018 було відкрито виконавче провадження № ВП57100658 по виконанню вищезазначеного виконавчого листа на підставі заяви стягувача ПАТ Брокбізнесбанк від 23.08.2018 №3350, яку 29.08.2018 листом №37198 направлено боржнику ОСОБА_1 .

В межах виконання вказаного виконавчого листа 10.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_1 (а.с. 3-4).

Оскільки ОСОБА_1 вважає неправомірними дії державного виконавця стосовно здійснення повторного опису і арешту іпотечного майна, тому звернулася до суду за захистом свого права в порядку ст. 447 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця є послідовними та в межах діючого на день відкриття виконавчого провадження (28.08.2019) законодавства.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статтею 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Встановивши, що оскільки на час винесення оскаржуваної постанови про арешт майна боржника житловий будинок рахувався як іпотечне майно та виконавче провадження відкрито з метою реалізації банком права іпотекодержателя на задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна, тобто про фактичне виконання судового рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності дій державного виконавця під час здійснення виконавчих дій щодо примусового виконання ВП № 57100658.

Відомостей щодо погашення боргу ОСОБА_1 по кредитному договору матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому в розумінні положень ст. 375 ЦПК України, залишається без змін.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.09.2019.

Головуючий Судді