Постанова

від 12.09.2019 по справі 477/2637/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.09.19

22-ц/812/1251/19

Єдиний унікальний номер судової справи: 477/2637/18

Провадження номер 22-ц/812/1251/19

Категорія 3 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

12 вересня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участі:

- прокурора - Цвікілевич Н.В.,

- представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 травня 2019 року, ухвалене об 11 год. 01 хв. під головуванням судді Козаченка Р.В. в приміщенні суду в м. Миколаєві, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Діонісій VN (далі - ТОВ Діонісій VN ), про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису в Державному реєстрі речових прав та повернення земельної ділянки у власність держави,

встановив:

У жовтні 2018 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) та ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 червня 2017 року № 14-7989/14-17-СГ, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 вересня 2017 року № 14-13287/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 4823383400:01:000:0492, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №22734486 від 05 жовтня 2017 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823383400:01:000:0492 за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та стягнути судовий збір за подачу позову.

-2-

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначав, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42018151030000096 було виявлено факт надання ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 116,118, 121 ЗК України, двічі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а саме площею 1,5 га на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року №14-4737/14-17-СГ (кадастровий номер ділянки 4824286000:05:000:0154 право власності зареєстроване 22 квітня 2017 року за №20210544) та площею 2 га на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 червня 2017 року № 14-7989/14-17-СГ та від 26 вересня 2017 року № 14-13287/14-17-СГ (кадастровий номер ділянки 4823383400:01:000:0492 запис про реєстрацію №22734486 від 05 жовтня 2017 року).

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , отримуючи у власність земельну ділянку площею 2 га, повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, прокурор просив на підставі ст.ст.16, 1212 ЦК України задовольнити його позовні вимоги.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області подало відзив, у якому вказувало, що управління є неналежним відповідачем у справі та при прийняті оскаржуваних наказів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачених Конституцією та законами України.

У відповіді на відзив ГУ Держгеокадастру прокурор, посилаючись на незаконність наказів, наполягав на тому, що відповідач є належним.

В запереченнях ГУ Держгеокадастр посилалося на необґрунтованість вимог щодо скасування наказу від 12 квітня 2017 року № 14-4249/14-17 СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково, оскільки звертаючись до спеціалізованого землевпорядного підприємства для оформлення ділянки, як учаснику бойових дій, не знав, що йому було оформлено дві земельні ділянки.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 травня 2019 року позов прокурора задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-7989/14-17-СГ від 02 червня 2017 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області 14-13287/14-17-СГ від 26 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 у приватну у власність земельної ділянки площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, кадастровий номер ділянки - 4823383400:01:000:0492. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Додатковим рішення цього ж суду від 20 травня 2019 року з ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області на користь Миколаївської місцевої прокуратури № 1 стягнуто судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн. 00 коп., понесені Миколаївською місцевою прокуратурою № 1, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положень ст.ст. 116,121 ЗК України відповідач ОСОБА_1 двічі безоплатно отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 та 2,0 га кожного разу. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави щодо оскарження передачі ділянки відповідачу є обґрунтованими.

-3-

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо оскарження реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та її повернення, суд виходив з того, що прокурор не залучив до участі орган державної реєстрації нерухомого майна. З урахуванням не скасування реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 суд вважав, що прокурор не вправі вимагати від нього її повернення, так як його право власності на ділянку ще не припинено.

Не погодившись з рішенням суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, Перший заступник прокурора Миколаївської області подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови у скасуванні запису в Державному реєстрі речових прав та повернення земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначав, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Суд не взяв до уваги, що на момент реєстрації оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, на підставі якого внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав, був чинним, тому дії державного реєстратора не можуть вважатись такими, що порушили інтереси держави в спірних правовідносинах. За такого, ні державний реєстратор, ні орган державної реєстрації нерухомого майна не є належним відповідачем у даній справі. Звертаючись до суду з даним позовом прокурор просив визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру, та посилаючись на вимоги ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як наслідок, вважав за необхідне скасувати у Державному реєстрі речових прав запис про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, який внесено на підставі оскаржуваного наказу. Тому вимога про скасування запису у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру про надання земельної ділянки у власність, та її розгляд залежить виключно від вирішення основної вимоги.

Інші учасники справи не скористались своїм право надати відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (а.с.25).

05 січня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-66/14-17-СГ на підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою (а.с.26). 15 квітня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-737/14-17-СГ затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,5000 га, в тому числі ріллю площею 1,5000 га (кадастровий номер 4824286000:05:000:0154) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району миколаївської області (а.с.28).

-4-

22 квітня 2017 року на підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-737/14-17-СГ проведена реєстрація права власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельні ділянку, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.22).

10 травня 2017 року ОСОБА_1 знову звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с.29).

02 червня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-7989/14-17-СГ на підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою (а.с.30).

26 вересня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-13287/14-17-СГ затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2, 0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,000 га (кадастровий номер 4823383400:01:000:0492) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (а.с.32).

05 жовтня 2017 року на підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-13287/14-17-СГ проведена реєстрація права власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельні ділянку, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.20).

Частина перша статті 21 ЦК України визначає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Положення частини третьої та четвертої статті 116 Земельного кодексу України передбачають, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з пунктом б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

-5-

Досліджені судом докази доводять, що ОСОБА_1 двічі використав своє право на отримання безоплатно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що протирічить нормам ст.ст. 116,121 ЗК України.

Проаналізувавши викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, якими ОСОБА_1 вдруге було безоплатно передано у власність спірну земельну ділянку. З цими висновками погодились сторони і в цій частині рішення суду не оскаржували.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову у частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та її повернення, суд першої інстанції виходив лише з того, що прокурор не залучив до участі у справі орган державної реєстрації нерухомого майна, що є підставою для відмови у задоволенні цієї позовної вимоги. У зв`язку з тим, що реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 не скасована, прокурор не вправі вимагати від нього її повернення, так як його право власності на ділянку ще не припинено.

Проте з таким висновками суду колегія суддів не погоджується.

Колегія суддів вважає, що одночасно підлягають задоволенню вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_4 та про повернення земельної ділянки на підставі положень ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідно до частини другої ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 ч.6 ст. 37 цього закону, до Державного реєстру вноситься запис про скасування держаної реєстрації прав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних (частина перша статті 12 Закону № 1952-IV).

Разом із тим, державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

-6-

До того ж навіть у випадку, коли суб`єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.

Такі правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18 (провадження № 12-207гс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено прокурор не оспорював дій державного реєстратора та не просив покласти на орган державної реєстрації державного реєстратора обов`язків щодо вчинення жодних дій.

Таким чином прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до належного відповідача, а саме ОСОБА_1 цивільне право якого на земельну ділянку оспорював, а суд першої інстанції помилково дійшов протилежного висновку та фактично не вирішив по суті позовних вимог.

Отже, суд першої інстанції у порушення вимог статей 263-265 ЦПК України формального розглянув справу в частині вирішення позовних вимог про скасування реєстрації права власності щодо земельної ділянки та зобов`язання її повернення, не забезпечив повний та всебічний її розгляд, не врахував наведених норм права та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, дійшовши передчасного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора у частині щодо скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

У зв`язку з переглядом судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції його додаткове рішення щодо розподілу судових витрат підлягає зміні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ГУ Держгеокадастру на користь Миколаївської місцевої прокуратури № 1 підлягає стягненню судовий збір розмірі 3 524 грн. сплачений у суді першої інстанції та 2 643 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 6 167 грн.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір має пільги як учасник бойових дій, тому судовий збір, який має бути стягнутий з нього в розмірі 3 524 грн. сплачений у суді першої інстанції та 2 643 грн. за подання апеляційної скарги, всього 6 167 грн., підлягає компенсуванню прокурору за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 травня 2019 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про скасування запису в Державному реєстрі речових прав та зобов`язання повернення земельної ділянки у власність держави та ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким задовольнити такі позовні вимоги.

Скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №22734486 від 05 жовтня 2017 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823383400:01:000:0492 за ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, площею 2 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер

-7-

4823383400:01:000:0492, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Рішення суду в іншій частині залишити без змін.

Додаткове рішення суду від 20 травня 2019 року змінити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь Миколаївської місцевої прокуратури № 1 судовий збір в розмірі 6 167 грн. сплачений у суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги.

Судовий збір по сплаті судового збору в розмірі 6 167 грн., понесений Миколаївською місцевою прокуратурою № 1, компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

В.І. Темнікова

Повний текст рішення суду складено 12 вересня 2019 року.