Ухвала

від 05.09.2019 по справі 754/6322/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника третього слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ТУ ДФС у місті Києві ОСОБА_7 та накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження № 32018100000000311 від 19 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме на предмети, речі і документи, які були вилучені в ході проведення обшуку офісного приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого зазначено в протоколі обшуку від 25 квітня 2019 року.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження доказів.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так апелянт посилається на незаконність і необґрунтованість постановленого судом рішення, а викладені в ньому висновки вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Згідно доводів апеляційної скарги, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя не дослідив належним чином надані йому матеріали та не перевірив їх з точки зору належності і допустимості, у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, як зазначає представник, слідчим, в супереч вимог ст. 171 КПК України необґрунтовано належним чином доводи клопотання щодо відповідності вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України та не надано доказів на їх підтвердження. Вказані обставини, на думку представника, не були враховані слідчим суддею. Також, на переконання адвоката, слідчий суддя не врахував і негативних наслідків від такого обмежувального заходу.

Посилається апелянт і на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки вони не повідомлялися про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, а копію постановленого судом рішення отримали 10 травня 2019 року.

Прокурор у кримінальному провадженні, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника цього майна та його представника, а копію повного тексту постановленого судом рішення ними було отримано 10 травня 2019 року та 15 травня 2019 року було подано апеляційну скаргу, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали вважає їх безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, третім слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018100000000311 від 19 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, до третього слідчого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у місті Києві надійшла ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та заява ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення, відповідно до яких фізична особа-підприємець ОСОБА_9 на території міста Києва, Київської та Чернівецької областей протягом 2017-2018 років, шляхом відображення недостовірних даних в податковій звітності про обсяг доходів за фінансово-господарськими операціями щодо придбання мобільних телефонів, ноутбуків, настільних персональних комп`ютерів, планшетів, старт-годинників марки «Iphone» різних моделей та аксесуарів до них, імпортованих з Китаю та США та їх подальшої реалізації підприємствам та фізичним особам за рахунок роздрібної торгівлі та оптової торгівлі у не облікованій готівковій формі, ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

ОСОБА_9 зареєстрований як фізична особа-підприємець 25 жовтня 2013 року у Чернівецькому міському управлінні юстиції, номер державної реєстрації 20380000000034953 та перебуває на обліку в Чернівецькій ОДПУ ГУ ДФС у Чернівецькій області, основний вид діяльності роздрібна торгівля з лотків на ринках іншими товарами. Вказана особа являється з 2013 року по теперішній час платником єдиного податку другої групи, реєстраційний номер 1524125109566 та платником єдиного соціального внеску, реєстраційний номер 10000000045428. Місце реєстрації ОСОБА_9 АДРЕСА_2 .

В ході досудового розслідування було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_9 , в порушення підпунктів ст.ст. 291.4, 293.8 Податкового кодексу України, перевищив лише за останній податковий (звітний) 2018 рік обсяг доходів та ухилився від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток в особливо великих розмірах, шляхом заниження суми фінансового результату внаслідок здійснення сумнівних фінансового-господарських операцій та подачі недостовірних даних в податковій декларації, що призвело до заниження суми податку на прибуток (обсягу доходів) та до фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 9000000 грн.

Під час перебування в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що даний офіс використовується для здійснення фінансово-господарської діяльності у вигляді ведення документообігу щодо придбання та реалізації не облікованих мобільних телефонів марки «Apple», а також, що дійсно за вказаною адресою можуть зберігатися та здійснюватися реалізація не облікованих мобільних телефонів моделі «Iphone» та іншої техніки марки «Apple», та в тому числі перебувати грошові кошти, здобуті злочинним шляхом.

Крім того, в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій по вказаному кримінальному провадженню підтверджено факт здійснення незаконної діяльності у вигляді зберігання та подальшого збуту не облікованої техніки марки «Apple» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 та отримання документів щодо їх подальшої реалізації, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 25 квітня 2019 року, в ході проведення обшуку за вказаною адресою, на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва, було вилучено відповідні речі (предмети) та документи щодо реалізації не облікованої техніки марки «Apple».

Постановою старшого слідчого з ОВС третього слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного слідчого управління ДФС у місті Києві ОСОБА_10 від 25 квітня 2019 року, вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 32018100000000311.

Також, в рамках вказаного кримінального провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт вилученого майна з метою збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення, оскільки сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо розумних підстав і підозр вважати, що майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , може бути об`єктом кримінально протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом, містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання заступника начальника третього слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ТУ ДФС у місті Києві ОСОБА_7 та накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження № 32018100000000311 від 19 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме на предмети, речі і документи, які були вилучені в ході проведення обшуку офісного приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого зазначено в протоколі обшуку від 25 квітня 2019 року, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/3177/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11

Доповідач: ОСОБА_1