Ухвала

від 12.09.2019 по справі 906/935/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/935/19

Господарський суд Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю.В.,

розглядаючи справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське"

до Брусилівської селищної ради

про про визнання недійсним п.8 Рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради від 17.07.2019р.№ 1063

Без виклику учасників процесу.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про:

- визнання недійсним пункту 8 Рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 17.07.2019 №1063 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок";

- визнання недійсним пункту 10 Рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 17.07.2019 №1064 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною їх цільового призначення";

- визнання недійсним рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21.08.2019 №1108 "Про підготовку лота та проведення земельних торгів, земельна ділянка за межами пункту с. Долинівка площею 60,2040 га";

- визнання недійсним рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21.08.2019 №1137 "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" в частині п. 34 Додатку 1 до даного рішення;

- визнання недійсним рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21.08.2019 №1137 Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" в частині п. 36 Додатку 1 до даного рішення.

Разом з позовною заявою до суду позивачем подано заяву (вх. №02-44/1388/19 від 10.09.2019) про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить:

- заборонити Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348504) вчиняти будь-які дії щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 96,4671 та. кадастровий номер 1820985300:05:000:0375, у тому числі затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності 96,4671 та. кадастровий номер 1820985300:05:000:0375;

- заборонити Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348504, вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська обл.) затверджувати проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно Додатку 10 до рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 17.07.2019 №1064 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною їх цільового призначення";

- заборонити Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348504, вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська обл.) передавати у приватну власність земельні ділянки, зазначені у Додатку 10 до рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 17.07.2019 №1064 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною їх цільового призначення";

- заборонити Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348504, вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська обл.) здійснювати продаж права оренди земельної ділянки комунальної власності на земельних торгах (у формі аукціону), яка розташована за межами населеного пункту села Долинівка Брусилівського району Житомирської області, площею 60,2040 га, для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 1820985300:06:000:0306;

- заборонити Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348504, вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська обл.) здійснювати продаж права оренди земельної ділянки комунальної власності на земельних торгах (у формі аукціону) за межами с. Долинівка Брусилівського району Житомирської області площею 3,2314 га, землі запасу (код 16.00), кадастровий номер 1820985300:05:000:8100, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- заборонити Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348504, вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська обл.) здійснювати продаж права оренди земельної ділянки комунальної власності на земельних торгах (у формі аукціону) за межами с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області площею 46,3328 га, землі резерву (код 17.00), кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що вищевказані рішення відповідача порушують права позивача на користування вказаними у цих рішеннях земельними ділянками і підлягають визнанню недійсними з тих підстав, що ТОВ "Долинівське" (позивач), створене за рішенням учасників товариства від 21.02.2000, дата державної реєстрації - 07.03.2000, є правонаступником прав та обов`язків Колективного сільськогосподарського підприємства (КСП)/Колгоспу "Правда" (код 05267392, створеного за рішенням загальних зборів 15.02.1989) згідно п. 1.1. Статуту позивача (остання редакція 2017 року) у всіх сферах господарської та виробничої діяльності з ведення товарного сільськогосподарського виробництва та соціально-культурної сфери діяльності свого правопопередника.

Згідно Державного Акта на право колективної власності на землю, серія ЖТ-23-14 №00019, виданого 10.01.1996 Соболівською сільською радою народних депутатів Брусилівського району, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2, даний державний Акт на право колективної власності на землю видано КСП "Правда" с. Долинівка Соболівською сільською радою народних депутатів Брусилівського району Житомирської області у тому, що КСП "Правда" передається у колективну власність 2249,5 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Соболівської сільської ради народних депутатів від 24.11.1995.

Вищевказані у спірних рішеннях відповідача земельні ділянки (Кадастровий номер 1820985300:05:000:0375, площею 96,4671 га, цільове призначення: 16.00 землі запасу; кадастровий номер 1820985300:06:000:0306, площею 60,2040 га, цільове призначення: А.01.02. для ведення фермерського господарства; кадастровий номер 1820985300:05:000:8100, площею 3,2314 га, цільове призначення: 16.00 Землі запасу; кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, площею 46,3328 га, цільове призначення: 17.00 Землі резервного фонду) входять до складу землі, яка була надана у колективну власність КСП "Правда" і в силу правонаступництва є у користуванні/продовжує бути у користуванні позивача.

Як зазначив позивач, він не відмовлявся від права користування вказаними земельними ділянками.

Крім цього, позивач відзначив, що виконання відповідачем своїх оскаржуваних рішень, вчинення відповідачем певних дій на їх виконання матиме наслідком фактичне відчуження вказаних земельних ділянок, передачу їх у власність та у користування іншим особам, і призведе до суттєвого утруднення виконання рішення суду у даній справі (у разі задоволення позову), фактично позбавить позивача ефективного захисту позивача своїх порушених прав.

Проаналізувавши вищенаведене та чинне законодавство, суд зазначає таке:

Згідно частинами першою та другою ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За умовами частини першої ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини четвертої ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії та/ або вжиття інших заходів до забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання (заяви) про забезпечення позову.

Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.08.2018 у справі № 907/835/17.

Разом з тим, відповідно до абз. 2, 3, 4 пункту 3 Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Частиною першою статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої та частини третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно із частиною першою статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в обґрунтуваннях щодо вжиття заходів забезпечення позову не додано переконливих доказів щодо можливості невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (вх. №02-44/1388/19 від 10.09.2019) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 255 ГПК України та п. 17.5) Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду підписано: 12.09.2019.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)