Рішення

від 12.09.2019 по справі 904/2479/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2479/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Король І.А.

та представників:

від позивача: Маркова Л.І.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Нікопольської міської ради (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

про стягнення коштів в сумі 383 045 грн. 53 коп. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Нікопольська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" (далі - відповідач) кошти в сумі 383 045 грн. 53 коп. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.06.2019 № 169427395 об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, 5, а саме: будівля складу літера "Г" загальною площею 347,5 кв.м.; прирельсовий склад "інв. № 22"; будівля складу №2; будівля складу № 3; будівля складу № 5; побутова будівля № 14; адміністративна будівля літ. "Ц" перебували у приватній власності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" з 27.10.2017 по 21.05.2019. Однак, документи на право користування земельними ділянками площею 0,7676 га та площею 0,3913 га, для фактичного розміщення будівель та споруд, на момент обстеження не було оформлено, у зв`язку з чим, керуючись Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284, позивачем здійснено розрахунок недоотриманої орендної плати за користування вказаними земельними ділянками в період з 01.11.2017 по 31.03.2019, яка за розрахунком позивача складає 383 045 грн. 53 коп. Так, позивач звертається до суду із позовом про відновлення його порушених прав на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а саме: про стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 383 045 грн. 53 коп.

Ухвалою суду від 13.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 10.07.2019 .

У судове засідання 10.07.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 13.06.2019, як і сам конверт, до суду не повернулося. З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення, а також виготовлялась копія реєстру № У179 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 14.06.2019, які долучені до матеріалів справи. При цьому, з вказаних доказів вбачається, що станом на 10.07.2019 відправлення з ухвалою суду від 13.06.2019 перебуває у точці видачі/доставки з 18.06.2019 та не вручено відповідачу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 10.07.2019 підготовче засідання було відкладено на 24.07.2019 .

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 31454/19 від 16.07.2019), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи копію супровідного листа № 316 від 12.07.2019 та чек про відправлення листа № 5320004875810 від 15.07.2019, які підтверджують додаткове направлення позивачем на адресу засновника відповідача позовної заяви з додатками.

У судове засідання 24.07.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання 24.07.2019 вдруге не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Судом було зауважено, що в матеріалах справи знову відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 10.07.2019, як і сам конверт, до суду не повернулися. З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення, а також виготовлялась копія реєстру № 170 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 11.07.2019, які долучені до матеріалів справи. З вказаних доказів вбачається, що відправлення з ухвалою суду від 10.07.2019 повернуто за зворотною адресою 22.07.2019 через "інші причини".

В подальшому, до суду повернувся конверт з ухвалами суду про відкриття провадження та про відкладення підготовчого засідання від 10.07.2019, що направлявся відповідачу за його офіційною адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок 5 з відміткою "Інші причини" (а.с.80).

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 12.08.2019, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відзиву на позовну заяву, доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, ухвалою суду від 24.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 11.09.2019 включно та відкладено підготовче засідання на 04.09.2019 .

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 39480/19 від 02.09.2019), яка в подальшому надійшла до суду в оригіналі (вх. суду № 40096/19 від 04.09.2019), в якій він просив суд розглянути питання щодо проведення підготовчого засідання 04.09.2019 за відсутності представника позивача та повідомляв, що станом на 02.09.2019 відзив на позовну заяву не отримував та не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судове засідання 04.09.2019 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому судом враховано заяву позивача, в якій він повідомив, що не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Представник відповідача у вказане судове засідання втретє не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся судом належним чином; при цьому, до суду вже втретє повернувся конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання, що направлявся відповідачу за його офіційною адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь , вулиця Кооперативна, будинок 5, з відміткою "Інші причини" (а.с.85, 91).

Також до суду повернувся конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання від 24.07.2019, що направлявся засновнику відповідача - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , інформація про яку міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.06.2019 (а.с.46-48).

Слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 04.09.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд прийшов до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, участь у судовому засіданні його представника та вважав можливим провести підготовче засідання за відсутності представників позивача та відповідача.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

Оскільки від позивача надійшла заява про розгляд питання щодо проведення підготовчого засідання за відсутності його представника, вказана заява була врахована судом, та відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, судом були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті; у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 04.09.2019 було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.09.2019 . Разом з цією ухвалою повторно було направлено відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 13.06.2019 на його юридичну адресу: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок 5. Додатково також було направлено відповідачу телефонограму з інформацією про дату наступного судового засідання та зміст ухвал суду на номер телефону НОМЕР_1 , що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.06.2019, яку представник відмовився отримати (а.с.108).

У судове засідання 12.09.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача у вказане судове засідання вчетверте не з`явився , причин нез`явлення суду не повідомив; про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом було зауважено, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 04.09.2019, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулось також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.

У зв`язку з вказаними обставинами, судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, а також виготовлялась копія реєстру на відправку рекомендованої пошти з повідомленням № 73 від 05.09.2019, які долучені до матеріалів справи (а.109-111). Однак, з вказаних доказів вбачається, що ухвала суду від 04.09.2019 з 09.09.2019 перебуває у точці видачі/доставки, але відповідач, як і щодо попередніх ухвал, не забезпечує її отримання, як це відбулося і з ухвалами суду від 13.06.2019, від 10.07.2019, від 24.07.2019 та, відповідно від 04.09.2019. Отже, такі дії носять систематичний характер.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.06.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок 5, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.46-48).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Провадження у даній справі відкрито 13.06.2019, та протягом майже трьох місяців судом регулярно призначалися судові засідання та здійснювалося повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку (юридична адреса відповідача, місце проживання засновника, на номер телефону, вказаний в ЄДР) .

Таким чином, враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з неотриманнями відповідачем ухвал суду, нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 12.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 169427395 від 06.06.2019 об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, 5 , а саме:

- будівля складу літера "Г", загальною площею 347,5 кв.м.;

- прирельсовий склад (інв. № 22), загальною площею 481,9 кв.м.;

- будівля складу № 2, загальною площею 480,2 кв.м.;

- будівля складу № 3, загальною площею 424,1 кв.м.;

- будівля складу № 5, загальною площею 742,3 кв.м.;

- побутова будівля № 14, загальною площею 90,4 кв.м. та будівля ангару, загальною площею 389,5 кв.м.;

- адміністративна будівля літ. "Ц", загальною площею 258,5 кв.м., з 27.10.2017 по 21.05.2019 перебували у приватній власності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" (а.с.13-22).

Як вказує позивач, відповідач, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд", фактично користувалося земельними ділянками площею 0,7676 га та площею 0,3913 га, розташованими під вказаним нерухомим майном, без правовстановлюючих документів на землю, не сплачувало орендну плату та ухилялося від своїх обов`язків щодо укладання з позивачем договору оренди земельної ділянки. Тобто, відповідач користувався земельними ділянками з 27.10.2017 по 21.05.2019 без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримав орендну плату за користування вказаними земельними ділянками.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" в період з 27.10.2017 по 21.05.2019 було власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, 5 , а саме:

- будівля складу літера "Г", загальною площею 347,5 кв.м.;

- прирельсовий склад (інв. № 22), загальною площею 481,9 кв.м.;

- будівля складу № 2, загальною площею 480,2 кв.м.;

- будівля складу № 3, загальною площею 424,1 кв.м.;

- будівля складу № 5, загальною площею 742,3 кв.м.;

- побутова будівля № 14, загальною площею 90,4 кв.м. та будівля ангару, загальною площею 389,5 кв.м.;

- адміністративна будівля літ. "Ц", загальною площею 258,5 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 169427395 від 06.06.2019 (а.с.13-22).

Право власності відповідача на кожен з перелічених вище об`єктів нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.10.2017.

Таким чином, з 27.10.2017 власником зазначеного нерухомого майна за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна , 5 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд".

У відповідності до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, з моменту набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" у власність нерухомого майна, розташованого за адресою Дніпропетровська область, м.Нікополь, вулиця Кооперативна , 5, в силу положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 та статті 141 Земельного кодексу України припинилось право користування земельними ділянками площею 0,7676 га та площею 0,3913 га у попереднього землекористувача.

Водночас, за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Зважаючи на ці положення, новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані зобов`язання та норми земельного законодавства були відповідачем порушені, та право користування земельними ділянками площею 0,7676 га та площею 0,3913 га під належним йому нерухомим майном, розташованим за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, 5 оформлено не було.

Так, Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради було направлено відповідачу претензію № 2091/19 від 18.04.2018, в якій останній пропонував до 06.05.2019 сплатити розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2017 по 31.03.2019 у сумі 383 045 грн. 53 коп. за земельні ділянки площею 0,7676 га та площею 0,3913 (а.с.35-38). Докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи (а.с.39).

Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розрахунку розміру недоотриманої орендної плати позивачем використовувались показники з нормативної грошової оцінки, наведені у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №10785 від 29.03.2019 та № 10784 від 29.03.2019 (а.с.31-32). Також врахована інформація з листів Відділу у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та у м. Нікополі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області № 18-4-0.172-3/120-17 від 13.03.2017 та вх. № 351 від 08.08.2018 щодо коефіцієнтів індексації (а.с.33-34).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із слідуючого.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками, на яких ці об`єкти розміщені.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" на користь Нікопольської міської ради коштів в розмірі 383 045 грн. 53 коп. за використання земельних ділянок площею 0,7676 га та 0,3913 га в період з 01.11.2017 по 31.03.2019 без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5 745 грн. 68 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Нікопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" про стягнення коштів в сумі 383 045 грн. 53 коп. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок 5; ідентифікаційний код 41686284) на користь Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 3; ідентифікаційний код 37338501) кошти в розмірі 383 045 грн. 53 коп. за використання земельної ділянки в період з 01.11.2017 по 31.03.2019 без правовстановлюючих документів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіамтрейд" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Кооперативна, будинок 5; ідентифікаційний код 41686284) на користь Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 3; ідентифікаційний код 37338501) 5 745 грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.09.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко