Рішення

від 02.09.2019 по справі 921/188/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/188/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Гримак Л.П.

розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Бігун Богдан Костянтинович, АДРЕСА_1

до відповідача Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001

про стягнення 354 740,00 грн., з яких: 322 700,00 грн. - реальні збитки, понесені внаслідок зміни (збільшення) ринкової вартості земельної ділянки, загальною площею 0,0178 га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0053; та 32 040,00 грн. - доходів, які відповідач міг одержати від майна, яке зберіг у себе без достатньої правової підстави.

За участю представників:

позивача - (самопредставництво) Бігун Богдан Костянтинович , паспорт НОМЕР_1 виданий 30.10.2004р.; адвокат Микитович Петро Михайлович, ордер серія ТР№048477 від 27.04.2019р.;

відповідача - Михальчук Оксана Юліанівна, довіреність №2798/01 від 20.12.2017р.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Фізична особа-підприємець Бігун Богдан Костянтинович звернувся з позовом до Тернопільської міської ради про стягнення 354 740,00 грн., з яких: 322 700,00 грн. - реальні збитки, понесені внаслідок зміни (збільшення) ринкової вартості земельної ділянки, загальною площею 0,0178 га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0053; та 32 040,00 грн. - доходів, які відповідач міг одержати від майна, яке зберіг у себе без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 15.03.2019р. позовну заяву №б/н від 12.03.2019р. залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 22.03.2019р.: 1/ прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; 2/ розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; 3/ призначено судове засідання на 22.04.2019р.; 4/ зобов`язано сторони подати додаткові докази.

У судовому засіданні 22.04.2019р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 14.05.2019р., яку занесено в протокол судового засідання. Відповідача повідомлено про дату та час розгляду справи ухвалою суду від 22.04.2019р.

У судовому засіданні 14.05.2019р. постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.05.2019р., яку занесено в протокол судового засідання.

У судових засіданнях 21.05.2019р. та 06.06.2019р. постановлено ухвали про оголошення перерви по розгляду справи по суті до 06.06.2019р. та 20.06.2019р. відповідно, які занесені в протоколи судових засідань. Ухвалами суду від 21.05.2019р. та 06.06.2019р. зобов`язано подати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області належну копію Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого управлінням Держкомзему у м. Тернополі №991/10/02 від 06.07.2011р.

У судовому засіданні 20.06.2019р. постановлено ухвалу про продовження строку розгляду справи по суті, у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., та про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 26.06.2019р., яку занесено в протокол судового засідання, а у судових засіданнях 26.06.2019р. та 12.07.2019р. постановлено ухвали про оголошення перерви до 12.07.2019р. та 17.07.2019р. відповідно, які занесені в протоколи судових засідань.

У судовому засіданні 17.07.2019р., за спільною заявою сторін для надання можливості подати додаткові докази, які є суттєвими для вирішення спору оголошено перерву до 23.08.2019р., яка продовжена до 02.09.2019р. та які занесені в протокол судового засідання.

Позивач позовні вимоги підтримав та просить задовольнити їх у повному обсязі, при цьому, посилається на наступне:

- рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014р. у справі №921/256/14-г/6, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 12.07.2011р. між Тернопільською міською радою та Суб`єктом підприємницької діяльності Бігуном Б.К. , та скасовано державну реєстрацію права власності позивача на земельну ділянку загальною площею 0,0178 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6110100000:06:002:0053);

- згідно п. 2.3 договору купівлі-продажу від 12.07.2011р., за придбання земельної ділянки загальною площею 0,0178 га, позивачем сплачено 71 200,00 грн.;

- рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2018р. у справі №921/182/17-г/4 стягнуто з Тернопільської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Бігуна Б.К. 71 200,00 грн. вартості земельної ділянки, як повернення виконаного за недійсним правочином;

- під час розгляду судом справи №921/182/17-г/4 проведені експертні дослідження, згідно яких ринкова вартість земельної ділянки становить 388 680,00 грн. (висновок №566/17-22 від 29.06.2017р.) та 393 900,00 грн. (висновок №9091 від 27.07.2018р.)

- на підставі експертних досліджень рішенням Господарського суду Тернопільскої області від 19.11.2018 року у справі №921/182/17-г/4, яке має приюдиційне значення, встановлено ринкову вартість земельної ділянки, загальною площею 0,0178 га, кадастровим номером 6110100000:06:002:0053 в ромірі 393 900 гривень;

- враховуючи, що з моменту укладення визнаного недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки пройшов тривалий час, ринкова вартість такої суттєво змінилась, у зв`язку з чим позивач поніс реальні збитки у розмірі 322 700,00 грн. (393 900,00 грн. - 71 200,00 грн.) внаслідок зміни (збільшення) ринкової вартості земельної ділянки, як витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права у зв`язку із вчиненням недійсного правочину;

- позивачем здійснено розрахунок суми збитків відповідно до судової експертизи №9091 від 27.07.2018р., яка по часу здійснена пізніше та у якій наведено останній моніторинг цін на земельні ділянки та здійснено аналіз ринку пропозицій та попиту, де експерт, застосовуючи порівняльний метод, визначив ринкову вартість земельної ділянки у розмірі 393 900,00 грн., а тому така є об`єктивною та може слугувати інформацією щодо ринкової вартості земельної ділянки;

- вважає, що у діях відповідача присутня вина, що є підставою для покладення на нього заходів відповідальності у вигляді відшкодування збитків, яка полягає у тому, що Тернопільська міська рада, будучи суб`єктом владних повноважень - розпорядником земель комунальної власності м. Тернополя, своїми діями спричинила визнання недійсним правочину, оскільки не провела перевірки наявності майнових прав інших осіб на нерухоме майно (його частину), прийняла рішення про продаж такої земельної ділянки, яке в подальшому визнано протиправним та скасовано судом, що стало однією із підстав для визнання правочину, вчиненого на підставі цього рішення, недійсним, не проявила належної зацікавленості сторони спору в оскарженні судових рішень з визнання правочину недійсним.

Просить суд звернути увагу на те, що вина Тернопільської міської ради підтверджується судовими рішеннями у справі №921/256/14-г/6, які набрали законної сили, а вина Бігуна Б.К. у поданні недостовірних документів не підтверджена належними доказами, а є лише позицією відповідача.

Представник позивача зауважив, що відповідно до Регламенту Тернопільської міської ради та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (чинних у 2011р.), Тернопільська міська рада станом на 2002р. здійснювала оформлення права власності шляхом видачі свідоцтва про право власності, зокрема, у випадку відчуження (виділу) окремого нерухомого майна зі складу будівлі чи споруди, а державну реєстрацію речових прав здійснювало КП "Міське бюро технічної інвентаризації", що підпорядковувалось Тернопільській міській раді, а тому відповідач мав змогу здійснити перевірку поданих позивачем документів на предмет їх повноти та актуальності та факту відчуження приміщення у будівлі по АДРЕСА_2 іншим особам, оскільки мав доступ до Реєстру речових прав на нерухоме майно, адміністратором якого було комунальне підприємство, утворене міською радою. Крім того, саме вимогами ст. 128 Земельного Кодексу України перевірка достовірності поданих документів покладена на орган місцевого самоврядування.

Звертає увагу суду на те, що відповідач надав лише пакет документів з архівним примірником рішення Тернопільської міської ради, тобто ті документи, що були сформовані посадовими особами міської ради, а не самим позивачем, який ці документи долучав, оскільки у матеріалах архівної справи не містилося заяви позивача про придбання земельної ділянки з додатками, а тому відповідач не довів належними та допустимими доказами факт приховання позивачем відчуження приміщення у будівлі та вину у визнанні договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним через дії позивача;

- враховуючи, що договір купівлі-продажу земельної ділянки визнаний недійсним з моменту його укладення, а відповідач утримував сплачені позивачем кошти у розмірі 71 200,00 грн. безпідставно, то з вересня 2014р. він отримував чи міг отримувати доходи з цих коштів, а тому такі зобов`язаний відшкодувати у розмірі 32 040,00 грн., з розрахунку: 71 200,00 (майно, що збережене без достатньої правової підстави) х 15% (середня річна ставка за депозитними вкладами) х 3 (строк позовної давності);

- посилання відповідача на положення ст. 625 ЦК України не можуть вважатися належними, оскільки дана норма відноситься до грошових зобовязань, непов`язаних із збитками, а в даному випадку позивач звернувся до суду про відшкодування збитків, заподіяних вчиненням недійсного правочину на підставі ст. 216 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, просить у позові відмовити, посилаючись на наступне:

- на підставі заяви позивача та поданих документів, зокрема, витягу про реєстрацію за Бігуном Б.К. , як єдиним власником, права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, Тернопільською міською радою прийнято рішення №6/9/70 від 20.06.2011р. "Про продаж земельної ділянки" та 12.07.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:06:002:0053 за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0178 га для обслуговування продуктового магазину з офісом;

- в подальшому рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011р. "Про продаж земельної ділянки" скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013р. у справі №9104/136484/11, а договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011р. визнано недійсним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014р. у справі №921/256/14-г/6;

- вважає, що вина Тернопільської міської ради відсутня, оскільки підставою для скасування рішення було те, що згідно договору купівлі-продажу часток приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень від 16.01.2008р. ОСОБА_2 став власником частини приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 47,9 кв.м. та 9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчили Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що свідомо приховав Бігун Б.К. , коли звертався до Тернопільської міської ради із заявою про продаж земельної ділянки без надання документів, які відповідали б дійсності;

- чинним законодавством не покладено обов`язку на орган місцевого самоврядування перевіряти достовірність поданих заявником оригіналів документів чи засвідчених копій;

- посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2018р. у справі №6/363, згідно якої з моменту визнання недійсними договорів між сторонами на підставі судових рішень договірні правовідносини сторін, з огляду на положення ст.ст. 216, 1212 ЦК України, трансформувалися на обов`язок відповідача сплатити позивачу грошові кошти, тобто на грошове зобов`язання. У разі набуття та збереження коштів без достатньої правової підстави, на них нараховуються 3% річних та інфляційні збитки, а тому з часу прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови від 22.09.2014р. у справі №921/256/14-г/6, якою залишено в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014р., яким визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, у Тернопільської міської ради виникло грошове зобов`язання повернути Фізичній особі - підприємцю Бігуну Б.К . сплачені ним кошти;

- за результатами розгляду справи №921/182/17-г/4, рішенням від 19.11.2018р. стягнуто з Тернопільської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Бігуна Б.К. 71 200,00 грн. вартості земельної ділянки, 95 590, 19 грн. інфляційних нарахувань та 14 325,83 грн. 3% річних. Рішення набрало законної сили та виконане Тернопільською міською радою;

- просить суд вважати висновки експертів, здійснені під час розгляду справи №921/182/17-г/4, неналежними доказами, оскільки відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1531 від 11.10.2002р., за основу визначення вартості земельних ділянок шляхом зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок беруться ціни продажу тих ділянок, які за факторами, що впливають на їх вартість, достатньою мірою збігаються з ділянкою, яка оцінюється, натомість, у висновках експертів взято для порівняння цінові пропозиції власників щодо продажу земельних ділянок, а не ціни реального продажу.

Крім того, у висновках експерта зазначено, що ринкова вартість досліджуваної земельної ділянки визначається як такої, що вільна від забудови, та взято для порівняння вільні від забудови земельні ділянки, однак земельна ділянка по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0178 га обтяжена нерухомим майном і не може бути самостійним об`єктом на ринку. Експерт не зробив аналізу продажу земельних ділянок, які продаються з об`єктами нерухомого майна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Тернопільською міською радою, в особі міського голови Кучеренка Анатолія Івановича (далі - Орендодавець), та підприємцем Бігуном Богданом Костянтиновичем (далі - Орендар) 05.05.2001р. укладено Договір оренди земельної ділянки (з врахуванням Угоди про внесення змін та доповнень від 03.02.2004р.) загальною площею 178,00 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_2 терміном на 25 років (до 11.04.2026р.) під будівництво продуктового магазину з офісом, зі сплатою орендної плати за землю у розмірі 94,09 грн. щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця з врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель, посвідчений завідуючою Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Кашанською М.І. та зареєстрований в реєстрі за №1245.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 29.12.2002р. , виданого на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради №1223 від 25.12.2002р., Бігуну Богдану Костянтиновичу належать на праві приватної власності приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень загальною площею 468,70 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , і складаються з: I підвалу. пл. 16,0 кв.м., 1-1 складу пл. 42,5 кв.м, 1-2 складу пл. 19,5 кв.м., 1-3 складу пл. 15,0 кв.м., 1-4 прим. пл. 13,8 кв.м., 1-5 клад. пл. 4,1 кв.м., 1-6 клад. пл. 2,2 кв.м., 2-1 кор. пл. 2,3 кв.м., 2-2 кор. пл. 3,3 кв.м., 2-3 прим. пл. 74,8 кв.м., 2-4 прим. пл. 5,0 кв.м., 2-5 туал. пл. 2,4 кв.м., II сход. кл. пл. 13,6 кв.м., 3-1 прим. пл. 19,5 кв.м., 3-2 прим. пл. 78,5 кв.м., 3-3 туал. пл. 2,5 кв.м., III лодж. пл. 2,4 кв.м., IV сход. кл. пл. 13,5 кв.м., 4-1 прим. пл. 18,2 кв.м., 4-2 прим. пл. 19,4 кв.м., 4-3 прим. пл. 23,3 кв.м., 4-4 прим. пл. 24,3 кв.м., 4-5 санвуз. пл. 6,1 кв.м., 4-6 туал. пл. 2,2 кв.м., V лодж. пл. 2,4 кв.м., VI сход. кл. пл. 13,6 кв.м., 5-1 кор. пл. 6,0 кв.м., 5-2 прим. пл. 9,2 кв.м., VII сход. кл. пл. 13,1 кв.м.

На зворотній сторінці Свідоцтва, копію якого подано позивачем 25.06.2019р. на вимогу суду містяться напис нотаріуса , а саме:

1/ 05.10.2005р. за реєстром №3113 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. посвідчено договір купівлі-продажу частини приміщення магазину площею 47,90 кв.м. , а саме: 1-2 склад пл. 19,3 кв.м., 1-3 склад пл. 13,1 кв.м., 1-4 прим. пл. 13,8 кв.м., 1-8 туал. пл. 1,7 кв.м., на ім`я ОСОБА_3 ;

2/ 09.02.2007р. за реєстром №341 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. посвідчено договір купівлі-продажу частини приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4,1 кв.м., а саме: 1-5 кладова пл. 4,1 кв.м., на ім`я ОСОБА_4 .

Між ОСОБА_4 (далі - Продавець) та ОСОБА_2 (далі - Покупець) 11.01.2008р. укладено Договір купівлі-продажу часток приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень ВКС №828385, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. та зареєстрований в реєстрі за №98, відповідно до якого ОСОБА_2 набув у власність: - частину приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 47,9 кв.м., а саме: 1-2 склад пл. 19,3 кв.м., 1-3 склад пл. 13,1 кв.м., 1-4 прим. пл. 13,8 кв.м., 1-8 туал. пл. 1,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 ; - 9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4,1 кв.м., а саме: 1-5 кладова пл. 4,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 .

У п. 1.2 Договору від 11.01.2018р. зазначено, що частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень належали ОСОБА_4 (Продавцю) на підставі:

1/- договору купівлі-продажу приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, посвідченого Василевич О.О., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 05.02.2007р. за реєстром №261 (частина приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 47,9 кв.м.);

2/- договору купівлі-продажу частини приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, посвідченого Василевич О.О., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 09.02.2007р. за реєстром №341 (9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4,1 кв.м.).

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.06.2019р., 16.01.2008р. зареєстровано право власності щодо приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень у АДРЕСА_2 , загальною площею 438,7 кв.м. за:

1/ ОСОБА_2 , форма власності - приватна спільна часткова, частка - 9/1000, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, ВКС №828385, 11.01.2008р., приватний нотаріус Тернопільського міського округу Василевич О.О., за реєстром №98;

2/ Бігуном Богданом Костянтиновичем , форма власності - приватна спільна часткова, частка - 991/1000, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, 29.12.2002р., виконком Тернопільської міської ради, рішення №1223 від 25.12.2002р.

Тернопільська міська рада 20.06.2011р. , за зверненням суб`єкта підприємницької діяльності Бігуна Богдана Костянтиновича , прийняла рішення №6/9/70 , яким вирішено продати у власність суб`єкту підприємницької діяльності Бігуну Б.К. (ід. номер НОМЕР_2 ) земельну ділянку площею 0,0178 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , надану для обслуговування продуктового магазину з офісом за ціною продажу - 71 200,00 грн.

У матеріалах архівної справи по рішенню Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011р. про продаж земельної ділянки, наданих представником відповідача 11.07.2019р., містилися наступні копії документів (оригінал архівної справи наданий для огляду у судовому засіданні 12.07.2019р.) :

1/ рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011р. "Про продаж земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2 2 суб`єкту підприємницької діяльності Бігуну Б.К. ";

2/ умови договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності;

3/ договір оренди земельної ділянки від 05.05.2001р;

4/ угода від 03.02.2004р. про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2001р;

5/ рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №471 від 11.04.2001р. "Про затвердження проекту відведення та надання земельних ділянок в користування";

6/ довідка Тернопільського міського відділу земельних ресурсів про розмір орендної плати;

7/ план-схема розташування земельної ділянки, що надається в оренду суб`єкту підприємницької діяльності Бігуну Б.К. для будівництва приміщення магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2 ;

8/ свідоцтво про право власності Бігуна Б.К. на приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень загальною площею 468,70 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 29.12.2002р. (одностороннє, без приміток на зворотній сторінці) ;

9/ висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення станом на 25.05.2011р.;

10/ Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий управлінням Держкомзему у м. Тернополі №5698/10/02 від 27.12.2010р.;

11/ свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Бігуна Богдана Костянтиновича ;

12/ рішення постійної комісії з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі Тернопільської міської ради №7 від 14.06.2011р.;

13/ рішення постійної комісії з питань містобудування Тернопільської міської ради та №41 від 15.06.2011р.;

14/ довідка до проекту рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011р.;

На підставі рішення №6/9/70 від 20.06.2011р., між Тернопільською міською радою, в особі міського голови Надала Сергія Віталійовича (далі - Продавець), та Фізичною особою - підприємцем Бігуном Богданом Костянтиновичем (далі - Покупець) 12.07.2011р. укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0178 га, кадастровий номер 6110100000:06:002:0053, з усіма обтяженнями і сервітутами , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення підприємницької діяльності, ціна продажу земельної ділянки - 71 200,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Чопиком О.В. та зареєстрований в реєстрі за №997.

Позивачем, на виконання п. 2.3 Договору купівлі-продажу від 12.07.2011р., сплачено 71 200,00 грн. грошових коштів, як ціну продажу земельної ділянки, що підтверджується платіжними документами (квитанції) та довідками про зарахування сплачених коштів до місцевого бюджету.

Відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку за Бігуном Б.К. внесені 07.02.2013р. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2011р. у справі №9104/136484/11 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, за участі третьої сторони на стороні відповідача: Бігуна Богдана Костянтиновича , про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011р. про продаж земельної ділянки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2014р., що набрали законної сили, у справі №9104/136484/11 визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011р. "Про продаж земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою АДРЕСА_2 суб`єкту підприємницької діяльності Бігуну Б.К. ".

Суди дійшли висновку, що продаж земельних ділянок комунальної власності здійснюється шляхом викупу земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, при цьому, викупу підлягає та частина земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомості, і частина земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, та з врахуванням права власності позивача на даний об`єкт нерухомості.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014р. у справі №921/256/14-г/6, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р., що набрали законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011р. та скасовано державну реєстрацію права власності Бігуна Б.К. на земельну ділянку площею 0,0178 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6110100000:06:002:0053) .

Підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011р. стало скасування акта органу місцевого самоврядування, а саме рішення Тернопільської міської ради №6/9/70 від 20.06.2011р.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2018р. у справі №921/182/17-г/4, що набрало законної сили, стягнуто з Тернопільської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Бігуна Б. К. 7 1 200, 00 грн. вартості земельної ділянки, як ціни її продажу відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу від 12.07.2011р. (на підставі ст. 216 ЦК України застосовано реституцію за недійсним договором), 95 590,19 грн. інфляційних нарахувань та 14 325,83 грн. 3% річних.

Дане рішення виконане Тернопільською міською радою, що підтверджується листом №03-08/31 від 20.03.2019р. Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області та не заперечується позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. у справі № 927/788/16).

Отже, факти, встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.

Відомості про реєстрацію за Бігуном Б.К. права оренди земельної ділянки строком до 11.04.2026р. з правом пролонгації, на підставі Договору оренди земельної ділянки від 05.05.2001р., внесені 20.12.2017р. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 02.01.2018р .

Позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю у діях Тернопільської міської ради усіх складових, з якими закон пов`язує настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема: вина, яка підтверджена судовими рішеннями щодо неправомірного відчуження земельної ділянки, протиправна поведінка, факт завдання збитків, про що свідчать експертні висновки, причиновий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, оскільки саме через дії відповідача договір визнано недійсним та скасовано рішення про відчуження земельної ділянки, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність укладення нового договору купівлі-продажу земельної ділянки

Суд, на підставі ст.ст. 75, 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним учасниками справи доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

При цьому, суд виходив із наступного:

- статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті.

Предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення реальних збитків у сумі 322 700,00 грн., понесених у зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки та внаслідок зміни (збільшення) ринкової вартості земельної ділянки, загальною площею 0,0178 га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0053 та доходів, які відповідач міг одержати від майна, яке зберіг у себе без достатньої правової підстави у сумі 32 040,00 грн.

Визнання правочину недійсним пов`язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом.

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним визначено спеціальними правовими нормами, ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов`язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК ,ч.2 ст.208 ГК ). Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч. 2 ст. 216 ЦК ).

За змістом даних норм способами захисту прав є : 1/- двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано (частина 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (частина 2).

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Тобто, для захисту своїх майнових прав, у разі визнання договору недійсним, сторона має право обрати один із вищезазначених способів захисту.

Матеріалами справи, а саме рішенням господарського суду від 19.11.2018р. у справі № 921/182/17-г/4 підтверджено, що позивач обрав спосіб захисту майнових прав - двосторонню реституцію та одержав від відповідача кошти які оплатив за земельну ділянку (71200,00грн.), з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повернення коштів (95590,19грн.), а також три проценти річних від простроченої суми(14325,83грн.).

Застосування іншого способу захисту, шляхом визначення ринкової вартості майна можливе у випадку неможливості застосування двосторонньої реституції, а тому позивач помилково звернувся у такий спосіб до суду, так як уже використав своє право на захист у судовому порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не довів реальних збитків належними доказами.

В обґрунтування розміру реальних збитків позивач посилається на експертний висновок №9091 від 27.07.2018р. у справі № 921/182/17-г/4, яким, за його твердженням, суд визнав, що розмір ринкової вартості земельної ділянки площею 0,0178 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6110100000:06:002:0053 станом на день проведення експертизи складає - 393 900,00 грн., а тому позивач має право на стягнення збитків розрахованих із цієї суми.

Суд відхиляє дані доводи як такі, що не відповідають дійсності, оскільки експертні висновки суд не досліджував, про що свідчить мотивувальна частина рішення від 19.11.2018р.у справі № 921/182/17-г/4: На підставі наведених положень чинного законодавства, з урахуванням думки представників сторін, господарський суд, проаналізувавши на загальних підставах, як докази у справі, висновки судових експертів Переймибіди В.М. №566/17-22 від 29.06.2017 та ОСОБА_7 №9091від 27.07.2018 року, складені за результатами проведених судових оціночно-земельних експертизи, оцінку їх не проводив з урахуванням того, що вимоги позивача по суті розглядаються як такі, що заявлені у позові б/н від 06.03.2017 (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог) .

Щодо ринкової вартості земельної ділянки площею 0,0178 га, визначеної експертом у висновку №9091 від 27.07.2018р., то суд не дає йому оцінки оскільки він не є належним доказом, що підтверджує вимоги позивача. Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. у справі №9104/136484/ доведено, що позивач не має права на придбання у власність земельної ділянки площею 0,0178га, для обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , оскільки не є єдиним власником даного приміщення і дана обставина стала підставою для визнання протиправним та скасування рішення Тернопільскої міської ради №6/9/70 від 20.06.2011 року про продаж земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки рішенням господарського суду від 17.06.2014р. у справі №921/256/14-г/6.

Враховуючи, що реальні збитки мають бути понесені стороною або такі витрати мають бути зроблені для відновлення порушеного права (ст.22 ЦК України), то позивач не надав жодного доказу які підтверджують такі збитки, зокрема: - докази належності нежитлового приміщення 416,7кв. м по АДРЕСА_2 Бігуну Б.К. та його бажання викупити земельну ділянку необхідну для його обслуговування станом на момент звернення до суду; - дані технічної документації щодо визначення меж земельної ділянки необхідної для обслуговування належного Бігуну Б.К. нежитлового приміщення; - нормативно - грошова оцінка визначеної площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нежитлового приміщення належного Бігуну Б.К .

В судовому засіданні Бігун Б.К. повідомив, що він не є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , а отже не буде нести витрат на придбання земельної ділянки на якій розташована нерухомість, власником якої він не являється.

Пояснення позивача підтверджуються витягом з Державного реєтру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо субєкта, згідно даних якого Бігун Б.К. відчужив нежитлове приміщення площею 416,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , 26.03.2014р.

Не підтвердження позивачем понесення збитків є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову у частині стягнення 322 700,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 32 040,00 грн. доходів (упущена вигода),пред`явлення якої покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий дохід.

Доводи позивача щодо того, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки визнаний недійсним з моменту його укладення, то відповідач утримував сплачені позивачем кошти у розмірі 71 200,00 грн. безпідставно та з вересня 2014р. (набрання законної сили постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №921/256/14-г/6) отримував чи міг отримувати доходи з цих коштів у розмірі 32 040,00 грн., з розрахунку: 71 200,00 (майно, що збережене без достатньої правової підстави) Х 15% (середня річна ставка за депозитними вкладами) Х 3 (строк позовної давності), є лише припущенням позивача, не підтвердженим жодними доказами, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Щодо доводів позивача, що відповідач зобов`язаний був перевірити надані до заяви про купівлю земельної ділянки документи на відповідність, зокрема хто є власниками нерухомого майна станом на момент укладення договору купівлі -продажу, то слід зазначити наступне.

Відповідно статті 128 ЗК (у редакції, чинній на момент прийняття міською радою рішення від 20.06.2011р.), громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, до заяви (клопотання) додаються, зокрема документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд).

Згідно п. 67 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 (далі - Інструкція) (втратила чинність 07.12.2012р.,чинна станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 12.07.2011р.), для посвідчення угоди про передачу права власності на земельну ділянку нотаріусу, подаються документи передбачені п.62 Інструкції, зокрема свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна або його дублікат.

В процесі розгляду справи сторони не надали доказів на підтвердження обізнаності відповідача та нотаріуса, який посвідчував договір купівлі - продажу земельної ділянки щодо належності частини нерухомого майна розміщеного на спірній земельній ділянці іншим особам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в подальшому відчужили його ОСОБА_2

Слід зазначити, що повний текст свідоцтва про право власності на будівлю площею 468,70кв.м. був наданий позивачем тільки при розгляді даної справи ( у матеріалах справ № 921/256/14-г/6 та №921/182/17-г/4 свідоцтво про право власності не подавалося ), а у архівних матеріалах справ міської ради, сякі суд, позивач та його представник оглядали у судових засіданнях 12.07.2019р. 02.09.2019р., знаходиться незасвідчена одностороння копія свідоцтва, тобто без даних про відчуження частин такого.

Доводи позивача про те, що ним подавався оригінал свідоцтва із двостороннім текстом, а працівники міської ради допустили недбалість при знятті його копії, не підтверджені належними доказами щодо дати вчинення таких написів.

Так, згідно п.28 Інструкції при посвідченні договорів про відчуження частки (або частки від частки) майна або видачі свідоцтв про право на спадщину на правовстановлювальних документах, що повертаються відчужувачам (співвласникам), здійснюється відмітка про перехід права власності на відчужувану частку (або частку від частки) майна до набувача чи спадкоємця, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка.

На свідоцтві про право власності (зворотній стороні) відсутня дата вчинення напису приватним нотаріусом Василевич О.О , що унеможливлює встановлення факту наявності такого напису на момент подачі Бігуном Б.К. заяви та документів міській раді для прийняття рішення щодо купівлі - продажу земельної ділянки та на момент нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу земельної ділянки приватним нотаріусом Чопик О.В.

Крім того, слід зазначити, що нотаріуси отримали право здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно лише з 1 січня 2013р.

Отже, як у міської ради так і у нотаріуса не було підстав для відмови у вчинених ними дій, так як свідоцтво не викликало сумніву у його відповідності.

Відповідно до частин 2, 3, 6 статті 13, пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частиною 2 - 5 статті 13 ЦК України суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки встановлені законом.

У даному випадку позивач знав, що він не є однотитульним власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , та своїми діями порушує право на користування земельною ділянкою власника частини приміщення площею 52 кв.м. ОСОБА_2 , а тому суд застосував наслідки укладення правочину з порушенням закону передбачені ст.215 ЦК України та визнав договір купівлі - продажу землі недійсним, та задовольнив вимоги позивача про застосування двосторонньої реституції, тобто відновив права сторін у встановлений законом спосіб.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складене 12 вересня 2019р.

Суддя М.С. Стадник