Рішення

від 09.09.2019 по справі 914/1796/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2019 справа № 914/1796/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: головуючого судді Мазовіти А.Б., суддів Петрашка М.М., Синчука М.М., за участю секретаря судового засідання Волоцюги М.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ-ЛЬВІВ , м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фалбі , м. Київ

про стягнення 794 367 039,94 грн, 466 002,16 доларів США та 40 489,11 євро шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

від позивача: Малік Т.І. - представник;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

Обставини розгляду справи.

04.06.2015 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ-ЛЬВІВ , м. Львів про стягнення 26 251 645,18 доларів США, 2 260 913,01 євро та 85 349 272,45 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.06.2015, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фалбі , призначив розгляд справи на 22.06.2015.

19.06.2015 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ-ЛЬВІВ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №2603/15 від 19.06.2015).

22.06.2015 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшло клопотання про долучення документів (вх. №25344/15 від 22.06.2015).

Ухвалою від 22.06.2015 розгляд справи було відкладено на 06.07.2015.

06.07.2015 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшло клопотання про долучення документів (вх. №27779/15 від 06.07.2015).

06.07.2015 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ-ЛЬВІВ надійшов відзив на позовну заяву (вх. №27725/15 від 06.07.2015).

06.07.2015 через канцелярію суду від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фалбі надійшли заперечення на позовну заяву (вх. №27724/15 від 06.07.2015).

Ухвалою від 06.07.2015 розгляд справи було відкладено на 20.07.2015.

Ухвалами від 20.07.2015 суд призначив колегіальний розгляд справи у складів трьох суддів, розгляд справи відклав на 07.09.2015.

Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 22.07.2015) визначено колегію у складі суддів Петрашка М.М. та Щигельської О.І., головуючий суддя Мазовіта А.Б.

04.09.2015 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ-ЛЬВІВ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №3958/15 від 04.09.2015).

07.09.2015 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. №3967/15 від 07.09.2015).

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Щигельської О.І., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 07.09.2015) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Щигельську О.І. замінено суддею Кітаєвою С.Б.

Ухвалою суду від 07.09.2015 провадження у справі № 914/1796/15 було зупинено, у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Для вирішення експерту поставлено наступне запитання: якою є дійсна (реальна) ринкова вартість майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №151307Z156 від 27.11.2007, а саме: належного ТзОВ Фалбі-Львів нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по №20 в буд. Літ. Ц-1 загальною площею 998,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52?

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Листом №503 від 27.04.2018 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав суду висновок експерта №503 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи по господарській справі №914/1796/15.

У зв`язку із закінченням повноважень як вперше призначеного на посаду судді Петрашка М.М., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 29.05.2018) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Петрашка М.М. замінено суддею Гоменюк З.П.

Ухвалою від 30.05.2018 суд провадження у справі поновив, призначив до розгляду на 13.06.2018.

Ухвалою від 13.06.2018 суд відклав підготовче засідання на 05.07.2018.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Гоменюк З.П., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 05.07.2018) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Гоменюк З.П. замінено суддею Ділай У.І.

05.07.2018 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №24958/18 від 05.07.2018).

Ухвалою від 05.07.2018 суд відклав підготовче засідання на 18.07.2018.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Кітаєвої С.Б., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 17.07.2018) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Кітаєву С.Б. замінено суддею Гоменюк З.П.

Ухвалою від 18.07.2019 суд відклав підготовче засідання на 04.09.2018.

З огляду на те, що підготовче засідання, призначене на 04.09.2018, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці, суд ухвалою від 10.09.2018 відклав підготовче засідання 18.09.2019.

18.09.2018 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №34460/18 від 18.09.2018).

Ухвалою від 18.09.2018 суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.10.2018.

03.10.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ-ЛЬВІВ надійшли письмові пояснення по справі (вх. №36864/18 від 03.10.2018).

Ухвалою від 04.10.2018 суд відклав розгляд справи на 17.10.2018.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Ділай У.І., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 17.10.2018) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Ділай У.І. замінено суддею Козак І.Б.

Ухвалою від 17.10.2018 суд прийняв справу №914/1796/15 до свого провадження, ухвалив повторно провести підготовче провадження у справі №914/1796/15 та підготовче засідання призначити на 12.11.2018.

12.11.2018 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи №910/17530/15 (вх. №2988/18 від 12.11.2018).

12.11.2018 через канцелярію суду від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фалбі надійшли письмові пояснення (вх. №43287/18 від 12.11.2018).

Ухвалою від 12.11.2018 суд зупинив провадження до перегляду Верховним Судом справи №910/17530/15.

25.03.2019 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №12771/19 від 25.03.2019).

06.05.2019 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшов лист (вх. №18214/19 від 06.05.2019).

Ухвалою від 24.05.2019 суд провадження у справі поновив, призначив до розгляду на 13.06.2019.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Козак І.Б., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 12.06.2019) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Козак І.Б. замінено суддею Петрашком М.М.

13.06.2019 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №24763/19 від 13.06.2019) та письмові пояснення (вх. №24834/19 від 13.06.2019).

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, зазначених у заяві про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 13.06.2019 суд відклав підготовче засідання на 26.06.2019.

Ухвалою від 26.06.2019 суд відклав підготовче засідання на 19.08.2019.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 19.08.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2019.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Гоменюк З.П., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 06.09.2019) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Гоменюк З.П. замінено суддею Синчуком М.М.

Сторонам роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та третьою особою було укладено генеральну угоду, в рамках якої було укладено кредитні договори. На виконання умов кредитних договорів третій особі було надано у користування грошові кошти. Третя особа зобов`язувалася протягом дії договорів сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, третя особа свої зобов`язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконала частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 620 579 822,87 грн по кредиту, 9 362 013,32 грн по сплаті процентів, 50 277 850,39 грн заборгованості зі сплати комісій. У зв`язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати процентів позивачем нараховано 95 105 040,86 грн пені, 466 002,16 доларів США, 40 489,11 євро та 1 112 994,02 грн 3% річних, 17 929 318,48 грн інфляційних. Крім цього, між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення зобов`язань третьої особи по кредитному договору нежитлові приміщення. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з цим, представник позивача просив стягнути заборгованість за кредитними договорами в сумі 794 367 039,94 грн, 466 002,16 доларів США та 40 489,11 євро, звернувши стягнення на передані відповідачем в іпотеку нежитлові приміщення шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданих через канцелярію суду відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях. В своїх запереченнях, зокрема, зазначив, що іпотечним договором передбачено його дію до повного припинення зобов`язань боржника. Проте, вказана умова не свідчить про те, що цим договором установлено строк припинення поруки (іпотеки). Таким чином, підлягає застосуванню ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. З огляду на те, що кредитними угодами визначено строк виконання зобов`язань 20.08.2014, шестимісячний строк сплинув 21.02.2015. Однак, позивач у вказаний строк не звертався у суд до відповідача за захистом свого права. Крім того, розмір позовних вимог жодним чином не підтверджений позивачем. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №910/17530/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фалбі про стягнення заборгованості за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та укладених в її рамках кредитних угод стягнуто 593 995 963,72 грн заборгованості за кредитом; 16 642 125,19 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 720,00 грн комісії за зміну умов кредитного договору; 19,89 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов кредитного договору; 109 087,77 євро, 1 230 192,71 доларів США та 459 956,07 грн, що еквівалентно 34 375 380,57 грн 3% річних за прострочення кредиту; 4 168 375,00 грн інфляційних витрат на суму кредиту, процентів, комісії за управління кредитом; 469,16 грн інфляційних втрати на суму комісії за зміну умов кредитного договору. Таким чином, під час розгляду справи №910/17530/15 було встановлено обставини щодо дійсного розміру заборгованості за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006, тобто, за тією ж угодою, що і у даній справі. З огляду на наведене, обставини щодо дійсного розміру заборгованості за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 є встановленими та не підлягають повторному доказуванню в силу їх преюдиційного встановлення у справі №910/17530/15, а отже позов підлягає задоволенню з урахуванням обставин щодо розміру боргу, встановленого у справі №910/17530/15.

Третя особа проти позову заперечила з підстав, викладених у поданих через канцелярію суду письмових поясненнях. В своїх запереченнях навела доводи, аналогічні доводам відповідача.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

26.05.2006 між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (банк) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фалбі (позичальник) було укладено генеральну угоду №15106N12 (далі - генеральна угода).

Генеральна угода регулює загальні засади співпраці між банком (позивачем) та позичальником (третьою особою) щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника, яка містить усі напрями діяльності підприємства позичальника, зазначені у бізнес - плані позичальника (п. 1.1. генеральної угоди).

Згідно п. 4.1. генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї генеральної угоди.

Відповідно до п. 4.2. генеральної угоди кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальника у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом та плат за кредитним договором, рахунки для обслуговування кредиту, графік надання і погашення кредиту та інші умови.

Термін користування кредитом за цією генеральною угодою встановлюється до 26.05.2011 (п. 4.3. генеральної угоди).

Згідно п. 4.5. генеральної угоди загальний розмір заборгованості позичальника за кредитом за цією генеральною угодою не може перевищувати 10 000 000,00 доларів.

Відповідно до п. 5.2.5. генеральної угоди, позичальник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором.

Згідно п. 6.2.1. генеральної угоди, позичальник зобов`язаний погасити основний борг по кредиту та інші платежі згідно з умовами кредитного договору. Строки, передбачені кредитним договором, є обов`язковими для позичальника.

Пунктом 6.6.2. генеральної угоди передбачено, позичальник сплачуватиме банкові проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені у кредитному договорі.

Відповідно до п. 6.7.1. генеральної угоди, позичальник сплачує банкові плати та інші платежі, які визначені умовами кредитного договору.

Пунктом 8.1. генеральної угоди встановлено, що у разі порушення строків сплати основного боргу по кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов`язань за цією генеральною угодою позичальник сплачує банкові пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді, за який нараховується пеня, якщо інше не передбачене кредитним договором, та інші штрафні передбачені чинним законодавством та кредитним договором.

Пеня, передбачена в п.8.1. генеральної угоди, нараховується і сплачується у валюті простроченого зобов`язання за цією генеральною угодою на рахунок, визначений в кредитному договорі або в повідомленні банку (п. 8.2. генеральної угоди).

В подальшому сторонами вносились зміни до генеральної угоди №15106N12 від 26.05.2006 шляхом укладення додаткових угод.

Так, зокрема, додатковою угодою №15106N12-4 від 17.07.2008 сторони погодили збільшити ліміт заборгованості за генеральною угодою до 40 000 000,00 доларів США.

Додатковою угодою №15106N12-7 від 30.03.2010 сторони встановили термін користування кредитом за генеральною угодою до 31.12.2014.

В рамках генеральної угоди між банком та позичальником було укладено кредитні угоди №15105К19 від 31.03.2005, №15106К53 від 29.05.2006, №151307К77 від 28.11.2007, №151308К24 від 17.04.2008, №151308К40 від 17.07.2008, №151310К19 від 29.09.2010, №151311К12 від 01.07.2011. В подальшому сторонами до вказаних кредитних угод вносилися зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод.

Згідно кредитної угоди №15105К19 від 31.03.2005 ліміт кредитної лінії встановлювався у розмірі 1 918 372,12 євро (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); вид кредиту - невідновлювальна відклична кредитна лінія (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); проценти за користування кредитом та комісії за управління кредитом визначалися в порядку та в розмірі, встановленими ст.ст. 3, 4 кредитного договору; кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014 (в редакції додаткової угоди від 17.04.2013).

На виконання умов кредитної угоди №15105К19 від 31.03.2005 банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з лімітом у розмірі 1 918 372,12 євро, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно кредитної угоди №15106К53 від 29.05.2006 ліміт кредитної лінії встановлювався у розмірі 4 899 998,69 доларів США (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); вид кредиту - невідновлювальна відклична кредитна лінія (за умовами додаткової угоди від 30.03.2010); проценти за користування кредитом та комісії за управління кредитом визначалися в порядку та в розмірі, встановленими ст.ст. 3, 4 кредитного договору; кінцевий термін погашення кредиту - 31.12.2014 (в редакції додаткової угоди від 30.03.2010).

На виконання умов кредитної угоди №15106К53 від 29.05.2006 банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з лімітом в розмірі 4 899 998,69 доларів США, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно кредитної угоди №151307К77 від 28.11.2007 ліміт кредитної лінії встановлювався у розмірі 3 399 591,09 доларів США (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); вид кредиту - невідновлювальна відклична кредитна лінія (за умовами додаткової угоди від 30.03.2010); проценти за користування кредитом та комісії за управління кредитом визначалися в порядку та в розмірі, встановленими ст.ст. 3, 4 кредитного договору; кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014 (в редакції додаткової угоди від 17.04.2013).

На виконання умов кредитної угоди №151307К77 від 28.11.2007 банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі 3 399 591,09 доларів США, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно кредитної угоди №151308К24 від 17.04.2008 ліміт кредитної лінії встановлювався у розмірі 1 999 902,40 доларів США (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); вид кредиту - невідновлювальна відклична кредитна лінія (за умовами додаткової угоди від 30.03.2010); проценти за користування кредитом та комісії за управління кредитом визначалися в порядку та в розмірі, встановленими ст.ст. 3, 4 кредитного договору; кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014 (в редакції додаткової угоди від 17.04.2013).

На виконання умов кредитної угоди №151308К24 від 17.04.2008 банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у розмірі 1 999 902,40 доларів США, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно кредитної угоди №151308К40 від 17.07.2008 ліміт кредитної лінії встановлювався у розмірі 2 398 980,50 доларів США (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); вид кредиту - невідновлювальна відклична кредитна лінія (за умовами додаткової угоди від 17.07.2009); проценти за користування кредитом та комісії за управління кредитом визначалися в порядку та в розмірі, встановленими ст.ст. 3, 4 кредитного договору; кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014 (в редакції додаткової угоди від 17.04.2013).

На виконання умов кредитної угоди №151308К40 від 17.07.2008 банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі 2 398 980,50 доларів США, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно кредитної угоди №151310К19 від 29.09.2010 ліміт кредитної лінії встановлювався у розмірі 9 579 946,58 доларів США (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013р.); проценти за користування кредитом та комісії за управління кредитом визначалися в порядку та в розмірі, встановленими ст.ст. 3, 4 кредитного договору; кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014 (в редакції додаткової угоди від 17.04.2013).

На виконання умов кредитної угоди №151310К19 від 29.09.2010 банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з лімітом 9 579 946,58 доларів США, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно кредитної угоди №151311К12 від 01.07.2011 ліміт кредитної лінії встановлювався у розмірі 8 000 000,00 грн; вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (за умовами додаткової угоди від 17.04.2013); проценти за користування кредитом та комісії за управління кредитом визначалися в порядку та в розмірі, встановленими ст.ст. 3, 4 кредитного договору; кінцевий термін погашення кредиту - 20.08.2014 (в редакції додаткової угоди від 17.04.2013).

На виконання умов кредитної угоди 151311К12 від 01.07.2011 банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з лімітом 8 000 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Сторонами також було укладено додаткові угоди до генеральної угоди та кредитних угод, а саме: №15106N12-20 від 17.08.2016, №15105К19-36 від 17.08.2016, №15106К53-32 від 17.08.2016, №151307К77-27 від 17.08.2016, №151308К24-26 від 17.08.2016, №151308К40-25 від 17.08.2016, №151310К19-21 від 17.08.2016, відповідно до яких банк здійснює переведення боргу в доларах США та євро за кредитними договорами в національну валюту за офіційним курсом НБУ на дату здійснення такого переведення.

Проте, в порушення умов генеральної та кредитних угод позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання за вказаними угодами, в зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість, яка становить 620 579 822,87 грн заборгованості по кредиту, 9 362 013,32 грн заборгованості по сплаті процентів, 50 277 850,39 грн заборгованості за комісіями.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за кредитними угодами позивач нарахував позичальнику 95 105 040,86 грн пені, 466 002,16 доларів США, 40 489,11 євро та 1 112 994,02 грн 3% річних, 17 929 318,48 грн інфляційних.

27.11.2007 між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фалбі-Львів (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №151307Z156, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І. за реєстровим номером 4665к (далі - іпотечний договір).

Згідно п. 1.1. іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін від 20.04.2010) іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя (позивача), що випливають з генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між іпотекодержателем та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фалбі , відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищуватиме суму 40 000 000,00 доларів США, терміном користування до 31.12.2014.

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлові приміщення з №1 (один) по №20 (двадцять) / в буд. Літ. Ц-1 / загальною площею 998,2 кв.м, які розташовані за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Промислова, 50/52.

За домовленістю сторін на момент укладення іпотечного договору загальна заставна вартість відповідного предмету іпотеки за ним складає 10 600 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання іпотекодавцем, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 2.1.12. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання боржником та/або іпотекодавцем зобов`язання (нь) (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та кредитним договором.

Пунктом 2.1.14. іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцятиденного строку письмова вимога іпотекодержателя до боржника та/або іпотекодавця, про усунення порушених зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишена без задоволення.

05.08.2014 позивач надіслав відповідачу повідомлення про порушення зобов`язань за вих. №195-01/4924 від 04.08.2014, в якому вказав на невиконання третьою особою умов кредитних угод та повідомив відповідача, що у разі невиконання протягом тридцятиденного строку зобов`язань за кредитними угодами позивач вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки . Відповідачем вказаний лист-вимогу залишено без розгляду та задоволення.

27.02.2015 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості за вих. №195-01/1309 від 26.02.2015, в якій вимагав терміново здійснити погашення заборгованості за кредитними угодами. Відповідачем вказаний листи залишено без розгляду та задоволення.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про іпотеку встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (ч. 2 ст. 7 Закону України Про іпотеку ).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про заставу , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України Про заставу ).

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України Про іпотеку ).

Судом не беруться до уваги доводи відповідача та третьої особи з огляду на наступне.

Як стверджував відповідач, порука припинила свою чинність у зв`язку із тим, що позивач пред`явив вимогу до відповідача, як поручителя, після закінчення шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Як зазначалося вище, додатковою угодою №15106N12-7 від 30.03.2010 сторони встановили термін користування кредитом за генеральною угодою до 31.12.2014.

Також п. 1.1. іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін від 20.04.2010) було визначено термін користування кредитом до 31.12.2014.

Позивачем заявлено позов у даній справі 29.05.2015 (29.05.2015 позовна заява здана у поштове відділення та 04.06.2015 надійшла на адресу суду).

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем не пропущено строк на пред`явлення вимоги до поручителя, встановлений ст. 559 ЦК України.

Слід також зазначити, що відповідно до чинної редакції ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Щодо доводів відповідача та третьої особи про встановлення обставин щодо дійсного розміру заборгованості у справі №910/17530/15, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №910/17530/15, підставою для задоволення позову у відповідному розмірі став висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №16629/16-45/18114-18119/17-45 від 22.09.2017. В обґрунтування вказаної позиції Київським апеляційним господарським судом зазначено, що дослідження та перерахунок зроблених експертом розрахунків свідчить про їх документальну обґрунтованість, математичну вірність та відсутність будь-яких суперечностей обставинам справи та іншим доказам.

Під час розгляду справи №910/17530/15 судом першої інстанції ухвалою від 30.08.2016 було призначено судову фінансово-кредитну (економічну) експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника - ПзІІ ТОВ Фалбі , по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу перед АТ Укрексімбанк умовам генеральної угоди №15106N12 від 26.05.2006 та умовам кредитних договорів, укладених в її рамках, а також розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами?

- В якому розмірі документально підтверджується отримання ПзІІ ТОВ Фалбі кредитних коштів за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

- в якому розмірі документально підтверджується заборгованість позичальника - ПзІІ ТОВ Фалбі , по погашенню основної суми боргу перед АТ Укрексімбанк за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

- В якому розмірі підтверджується прострочена заборгованість позичальника - ПзІІ ТОВ Фалбі , зі сплати відсотків за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

- В якому розмірі підтверджується прострочена заборгованість позичальника - ПзІІ ТОВ Фалбі , зі сплати комісії за управління кредитом за Генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума пені, нарахованої АТ Укрексімбанк за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих в доларах США, Євро та в гривні за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума 3% річних, нарахована АТ Укрексімбанк за несвоєчасне повернення кредиту, наданого у доларах США, Євро та в гривні за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума 3% річних, нарахована АТ Укрексімбанк за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих в доларах США, Євро та в гривні за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума інфляційних втрат, нарахованих АТ Укрексімбанк за несвоєчасну сплату суми кредиту, процентів, комісії за управління кредитом, нарахованих в гривні за генеральною угодою №15106N12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, укладеними в її рамках?

У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №16629/16-45/18114-18119/17-45 від 22.09.2017 визначено, що:

- наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ПзІІ ТОВ Фалбі по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу перед АТ Укрексімбанк не відповідає умовам генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та умовам кредитних договорів, укладених в її рамках, а також розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами та, документально не підтверджується,

- заборгованість ПзІІ ТОВ Фалбі перед АТ Укрексімбанк по погашенню основної суми боргу, за умовами генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, станом на 17.08.2016, документально підтверджується в сумі 593 995 963,72 грн,

- заборгованість ПзІІ ТОВ Фалбі перед АТ Укрексімбанк по сплаті процентів, за умовами генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, станом на 17.08.2016, документально підтверджується в сумі 16 642 125,19 грн,

- заборгованість ПзІІ ТОВ Фалбі перед АТ Укрексімбанк зі сплати комісії за управління кредитом, за умовами генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, станом на 17.08.2016, документально не підтверджується, та згідно наявних документів становить 0,00 грн,

- заборгованість ПзІІ ТОВ Фалбі перед АТ Укрексімбанк зі сплати пені, нарахованої АТ Укрексімбанк за несвоєчасне повернення кредиту (основного боргу), несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасну сплату комісій за управління кредитом та обслуговування позичкового рахунку, за умовами генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, станом на 17.08.2016, документально не підтверджується, та згідно наявних документів становить 0,00 грн,

- заборгованість ПзІІ ТОВ Фалбі перед АТ Укрексімбанк по погашенню 3% річних, нарахованих АТ Укрексімбанк за несвоєчасне повернення кредиту, наданого у доларах США, Євро та в гривні, за умовами генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, станом на 17.08.2016, документально підтверджується в розмірі: 109 087,77 євро; 1 230 192,71 доларів США; 459 956,07 грн,

- заборгованість ПзІІ ТОВ Фалбі перед АТ Укрексімбанк зі сплати 3% річних, нарахованих АТ Укрексімбанк за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих в доларах США, Євро та в гривні, за умовами генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, станом на 17.08.2016, документально не підтверджується, та згідно наявних документів становить 0,00 євро, 0,00 доларів США та 0,00 грн,

- заборгованість ПзІІ ТОВ Фалбі перед АТ Укрексімбанк по погашенню інфляційних витрат, нарахованих АТ Укрексімбанк за несвоєчасну сплату суми кредиту, процентів, комісії за управління кредитом, нарахованих в гривні за умовами генеральної угоди від 26.05.2006 №15106N12 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, станом на 17.08.2016, документально підтверджується в сумі 4 168 375,00 грн.

Під час здійснення експертом розрахунку перерахованих позичальником сум грошових коштів суми погашення в гривні перераховувались в подальшому по курсу НБУ на відповідну дату та включались до загальної суми погашення у відповідній валюті кредиту. Однак, такий розрахунок експертом не було жодним чином обґрунтовано. Водночас, згідно умов правочинів такий перерахунок мав відбуватися по крос-курсу, встановленому АТ Укрексімбанк для відповідних валют, чи іншого курсу, порядок визначення якого встановлено сторонами правочину. Проведений експертом розрахунок у визначений ним спосіб призвів до завищення сум здійснених погашень, що спричинило в подальшому до неправильних розрахунків складових заборгованості.

Експертом без жодних обґрунтувань кошти, що сплачувались позичальником з 2005 року в гривні в рахунок погашення комісії, враховані в погашення інших складових заборгованості. Експертом не було наведено у висновку підстав зміни призначення платежу з посиланням на укладені правочини та положення чинного законодавства. Зазначене свідчить про необґрунтованість здійснених розрахунків складових заборгованості.

Із висновку експерта вбачається, що ним надано правовий висновок щодо невідповідності умов кредитних договорів, зокрема, щодо комісії за управління кредитом, нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим експерт прийшов до висновку, що заборгованість за комісією за управління кредитом становить 0,00 грн.

Водночас, експертом не враховано, що ст. 901 ЦК України не встановлено вимог до комісії. Також відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Слід також зазначити, що чинним законодавством не передбачено обмежень на встановлення комісійних винагород за надання банківської послуги з надання кредиту суб`єктам господарювання, а в ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Таким чином, до моменту визнання в судовому порядку правочину в частині сплати комісій недійсним, зобов`язання щодо сплати нарахованої в порядку та на умовах, встановлених правочином є дійсними.

Експертом також зроблено висновок про те, що з огляду на відсутність відображення в бухгалтерському обліку банку суми нарахованої пені, розмір заборгованості по пені документально не підтверджується, а тому становить 0,00 грн.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Відповідно до положень п. 3.2, п. 7.2 кредитних договорів у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у відповідні дати платежів, позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати. Пеня нараховується у гривнях на своєчасно непогашений кредит/частину кредиту, виходячи із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати, наступної за відповідною датою платежів за кредитом і до дати фактичного погашення кредиту/частини кредиту у розмірі фактичної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Враховуючи, що позичальником порушено зобов`язання за кредитними договорами, а також з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, є цілком правомірним висновок про наявність правових підстав для стягнення пені, нарахованої у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідних грошових зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, експертом не враховані зміни до кредитних договорів від 17.08.2016, відповідно до яких здійснено переведення заборгованості за пенею з іноземної валюти в національну валюту України - гривню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Встановлення в кредитних договорах обов`язку позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, з огляду на несвоєчасне погашення кредиту, достатньо правових підстав для нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції за весь період прострочення відповідних кредитних зобов`язань.

Водночас, нарахування пені та 3% річних за загальним правилом положень ст.ст. 549, 625 ЦК України не потребує документального підтвердження, а лише пов`язане із наявністю простроченої заборгованості боржника. Тобто, документальним підтвердженням заборгованості по пені та 3% річних є документальне підтвердження наявності простроченої заборгованості по кредиту, процентам та іншим платежам, а також відповідні умови правочинів.

У листі Національного банку України від 22.01.2019 за вих. №60-0006/3723 зазначено, що банк має відображати штрафи та пені за відповідними рахунками з обліку доходів у разі їх отримання. Банк може здійснювати нарахування штрафів та пені позасистемно або за рахунками класу 8 Управлінський облік Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Також експертом зазначено перелік кредитних договорів, які були укладені в рамках генеральної угоди, їх основні умови, а також, зокрема, суми кредитних коштів (лімітів), які були надані банком позичальнику в рамках кредитної лінії за кожним окремним кредитним договором. Однак, під час дослідження в описовій частині щодо кожного з кредитних договорів експерт не приймає до уваги укладені додаткові угоди до кредитних договорів, зазначає умови договору, які викладені в першій редакції договору, не враховуючи внесення наступних змін.

Пунктом 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 встановлено, що експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами. Водночас, надання висновку про відповідність умов правочинів вимогам чинного законодавства виходить за межі спеціальних знань експерта і предмету судово-економічної експертизи та відноситься до правових питань.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , вирішення правових питань, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін, тощо, чинним законодавством віднесено виключно до компетенції суду. Відтак, вирішення правових питань не належить до компетенції судового експерта.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ст. 98 ГПК України).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ч. 1 ст. 104 ГПК України).

Згідно ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення длявирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи зазначено, що оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів.

Водночас, експертом у висновку вказано на невідповідність розрахунку заборгованості позивача умовам генеральної угод. Однак, питання відповідності розрахунку заборгованості умовам генеральної угоди суд має вирішити самостійно, без призначення судової експертизи, адже питання є виключне правовим.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 04.04.2018 у справі № 916/2955/14 зазначив, що висновок експерта як і жоден доказ не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом з урахуванням всіх обставин справи сукупно з іншими доказами. Також Верховним Судом зазначено, що поставлені позивачем на вирішення суду вимоги позовної заяви, питання перевірки обгрунтованості та правильності наданого позивачем розрахунку розміру заборгованості за кредитним договором, правильності розрахунку процентів та пені, не вимагають спеціальних досліджень, стосуються безпосередньо умов кредитного договору, їх вирішення віднесено до компетенції суду, вони входять до предмету доказування у даній справі, підлягають дослідженню судом та мають бути вирішені судами шляхом надання оцінки умовам договору у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами (банківськими виписками, меморіальними ордерами, платіжними дорученнями, розрахунком заборгованості, поданим позивачем, тощо).

Ні відповідачем, ні позичальником не надано та в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази погашення заборгованості за генеральною угодою №15106М12 від 26.05.2006 та кредитними договорами, окрім тих сум, які зазначені та документально підтверджені позивачем належними та допустимими доказами .

Позивачем здійснено розрахунок заборгованості за генеральною угодою відповідно до умов генеральної угоди з урахуванням вимог чинного законодавства, додані первинні документи (виписки по рахункам), які підтверджують розмір заборгованості позичальника, і які є належними та допустимими доказами відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ГПК України.

Отже, нарахована банком заборгованість за основним боргом, процентами та, зокрема, комісійною винагородою є обґрунтованою, правомірною та такою, що відповідає фактичним обставинам.

Як зазначалося вище, 17.08.2016 між сторонами було укладено додаткові угоди до генеральної угоди та кредитних угод, відповідно до яких сторони, зокрема, домовилися, що банк здійснює переведення заборгованості за кредитом та відсотками в доларах США та євро за кредитними договорами в національну валюту України (гривню). Так, додатковими угодами зафіксовано суму заборгованості за кредитними договорами, нараховані та несплачені проценти станом на 17.08.2016, а також, зокрема, розмір пені п.п. 3, 7, 8 додаткових угод), з якою погодився позичальник, підписавши додаткові угоди. Отже, позичальником заборгованість за кредитними договорами визнана у валюті кожного окремого кредитного договору та переведена у гривню за офіційним курсом валют, встановленого на день підписання додаткових угод, на що позичальник також погодився, підписавши додаткові угоди.

Відповідно до ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

З огляду на зазначене та з огляду на різний склад учасників, період стягнення заборгованості та наявні докази у даній справі та у справі № 910/17530/15, відсутність в постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/17530/15 жодних обґрунтувань зменшення суми основної заборгованості, процентів та інших нарахувань з посиланнями на належні та допустимі докази; наявність у даній справі, враховуючи, зокрема, висновки Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 916/2955/14, належних та допустимих доказів видачі та часткового погашення заборгованості за генеральною угодою, які підтверджують обґрунтованість здійсненого банком розрахунку заборгованості, відсутні правові підстави для врахування правової оцінки, наданої Київським апеляційним господарським судом у постанові від 24.09.2018 у справі № 910/17530/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 620 579 822,87 грн заборгованості по кредиту, 9 362 013,32 грн заборгованості по сплаті процентів, 50 277 850,39 грн заборгованості за комісіями, 95 105 040,86 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 466 002,16 доларів США, 40 489,11 євро та 1 112 994,02 грн 3% річних, 17 929 318,48 грн інфляційних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ, вул. Антоновича, 127 (ідентифікаційний код 00032112) суму заборгованості згідно генеральної угоди №15106N12 від 26.05.2006 та укладених в її рамках кредитних договорів у розмірі 794 367 039,94 грн, 466 002,16 доларів США та 40 489,11 євро, в тому числі 620 579 822,87 грн заборгованості по кредиту, 9 362 013,32 грн заборгованості по сплаті процентів, 50 277 850,39 грн заборгованості за комісіями, 95 105 040,86 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 466 002,16 доларів США, 40 489,11 євро та 1 112 994,02 грн 3% річних, 17 929 318,48 грн інфляційних, а також 73 080,00 грн судового збору, звернувши стягнення на предмет іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛБІ-ЛЬВІВ , м. Львів, вул. Замарстинівська, 11 (ідентифікаційний код 33562911) згідно іпотечного договору №151307Z156 від 27.11.2007, а саме: нежитлові приміщення з №1 (один) по №20 (двадцять) в буд. літ. Ц-1 загальною площею 998,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 09.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.09.2019.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Синчук М.М.