Рішення

від 09.09.2019 по справі 924/821/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2019 р. Справа № 924/821/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ

до приватного підприємства "Нафтостиль Летичів» смт. Летичів, Летичівського району, Хмельницької області

про стягнення 85755,39 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кордас Ж.А. - адвокат

від відповідача : не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 85755,39 грн., з яких 83506,44 грн. основного боргу відповідно до договору прямого лізингу №22-13-6пл-стз/88 від 14.02.2013р., 2070,50 грн. пені, 178,45 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору прямого лізингу №22-13-6пл-стз/88 від 14.02.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх підтвердженими поданими доказами, та наполягає на задоволенні позову.

Відповідач не скористався правом участі свого представника на судових розглядах справи, відзиву на позов не подав; належним чином повідомлений про судове провадження, час та місце судових засідань у даній справі відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення відповідача про наявність судового спору, надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

14.02.2013р. між Державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг» (лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів» (лізингоодержувач) укладений договір прямого лізингу №22-13-6пл-стз/88, за умовами якого (п.1.1) лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору, лізингодавець за договором передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904, що знаходився в користуванні у ТОВ „ДПЗКУ-МТС» на умовах договору фінансового лізингу №10-11-82 стз-фл від 15.06.2011р. і його було повернуто Лізингодавцю. Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами, що укладається у 4 автентичних примірниках. Перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Передача Предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс.

Відповідно до п. 3.4.3. договору лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повном обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.1 договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу; комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 4.2 договору лізингоодержувач після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору. Датою сплати попереднього платежу є дати надходження коштів на рахунок лізингодавця.

У п. 4.3 договору сторони погодили, що з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному п. 4.1. даного договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів рівними частинами у терміни сплати чергових лізингових платежів.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Відповідно до п. 4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Згідно із п. п. 5.1, 5.2, 5.4 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу в розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця. Лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, обтяжувати чи відчужувати або в будь-який інший спосіб розпоряджатися предметом лізингу без письмового дозволу лізингодавця.

У п. 5.6 договору зазначено, що в разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов`язань щодо сплати всіх лізингових платежів, та інших зобов`язань, визначених договором, лізингоодержувач має право набути у власність предмет лізингу, який передається останньому на підставі Акту із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов договору.

Пунктами 7.1, 7.7 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2 договору і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу" та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору).

Як передбачено п. п. 9.3, 9.4, 9.10 договору строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 років. Правовідносини між сторонами, не врегульовані договором, регулюються законодавством. Всі зміни до договору здійснюються у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору або обміну листами.

У п. 9.11 договору сторони зазначили, що домовились з усіх істотних умов договору.

Договір підписано сторонами.

У додатку №1 до договору від 14.02.13р. вказаний предмет лізингу, що передається відповідачу, а саме, комбайн Дон-Лан „Акрос» у кількості 1 одиниці загальною вартістю 1105522,66 грн. терміном на 7 років з ПДВ. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що надалі передається в лізинг, у розмірі 10% його вартості становить 110552,27 грн.

У додатку №2 до договору, сторонами погоджено графік сплати чергових лізингових платежів: платіж №1 - 110 868,12грн.; платіж №2 - 108380,70 грн.; платіж №3 - 105893,27 грн.; платіж №4 - 103405,85 грн.; платіж №5 - 100918,42 грн.; платіж №6 - 98430,99 грн.; платіж №7 - 95943,57 грн.; платіж №8 - 93456,14 грн.; платіж №9 - 90968,72 грн.; платіж №10 - 88481,29 грн.; платіж №11 - 85993,87грн.; платіж №12 - 83 506,44грн.; платіж №13 - 81 019,01грн.; платіж №14 - 78 531,66грн.

Додатки до договору підписано сторонами.

Як вбачається із акту приймання-передачі від 27.06.2013р., державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передало, а приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" прийняло на умовах договору прямого лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 27.06.2013р. предмет лізингу: комбайн Дон-Лан Акрос в кількості 1 одиниця, заводський №11054 та вартістю 1 105 522,66 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.10.2018р. №924/671/18 задоволено позов та присуджено стягнути з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 149 450,01 грн. основного боргу, 25593,93 грн. пені, 7472,33грн. інфляційних втрат, 2630,12 грн. 3% річних, 2777,20 грн. витрат по оплаті судового збору. У рішенні зазначено, що позов заявлено у зв`язку із не сплатою відповідачем чергового лізингового платежу №9 в розмірі 90 968,72грн. та платежу №10 в розмірі 88 481,29грн. за договором №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019р. №924/476/19 задоволено позов та присуджено стягнути з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 85993,87 грн. основного боргу, 10917,69 грн. пені, 2063,85 грн. інфляційних втрат, 911,77 грн. 3% річних, 1921,00 грн. витрат по оплаті судового збору. У рішенні зазначено, що позов заявлено у зв`язку із не сплатою відповідачем чергового лізингового платежу №11 в розмірі 85993,87 грн. за договором №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р.

Враховуючи, що відповідачем також не сплачено черговий лізинговий платіж №12 за договором №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 83506,44 грн. - основного боргу, 2070,50 грн. - пені, 178,45 грн. - 3% річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір прямого лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р.

Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтями 807 ЦК України та 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору та своєчасно сплачувати лізингові платежі. При цьому сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом враховано, що рішеннями господарського суду Хмельницької області у справі №924/671/18 від 01.10.2018р. та у справі №924/476/19 від 04.07.2019р., які набрали законної сили, було встановлено факт укладення договору прямого лізину №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р. та отримання відповідачем предмету лізингу, згідно акту приймання-передачі від 27.06.2013р., а також прострочення відповідачем сплати лізингових платежів №9, №10 та №11, які було стягнуто з відповідача.

Стосовно даної справи та вимоги позивача стягнути суму чергового лізингового платежу, то судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору прямого лізингу від 14.02.13р. №22-13-6пл-стз-88 позивач передав відповідачу предмети лізингу вартістю 1105522,66 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №б/н від 27.06.13р.

Відповідач своїх зобов`язань за договором прямого лізингу належним чином та в повному обсязі не виконав, відповідно до зазначеного Графіку сплати лізингових платежів, внаслідок чого станом на 24.07.2019р. за ним утворилась заборгованість в сумі 83506,44 грн. (черговий лізинговий платіж №12 в сумі 83506,44 грн. не пізніше 27.06.2019р. (згідно додатку №2 до договору).

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, судом враховано, що факт неналежного виконання відповідачем договірних обов`язків щодо сплати лізингового платежу №12, згідно узгодженого сторонами графіку сплати лізингових платежів, в сумі 83506,44 грн., строк оплати якого, відповідно до п. 4.3 договору, настав 27.06.2019р. підтверджується матеріалами справи, тому вимога про його стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.(ст. 614 ЦК України).

Обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 28.06.2019р. по 23.07.2019р. в сумі 2070,50 грн.

За таких обставин, враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання нараховано 3% річних в сумі 178,45 грн., за період з 28.06.2019р. по 23.07.2019р.

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ до приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" смт. Летичів, Хмельницької області про стягнення 85755,39 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" (смт. Летичів, Хмельницької області, вул. Кармелюка, 83, кв. 3, код 34978668) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) - 83506,44 грн. (вісімдесят три тисячі п`ятсот шість гривень 44 коп.) основного боргу, 2070,50 грн. (дві тисячі сімдесят гривень 50 коп.) пені, 178,45 грн. (сто сімдесят вісім гривень 45 коп.) 3% річних, 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.09.2019р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,(м. Київ, вул. Мечникова,16-а) (реком. з повід.)

3 - відповідачу.( АДРЕСА_1 )(реком. з повід.)