Ухвала

від 13.09.2019 по справі 947/21537/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21537/19

Провадження № 1-кс/947/11707/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2019 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 слідчого ОСОБА_3 , представників власника майна адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000069 відомості про яке внесені 01.02.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання слідчого, погодженого прокурором про арешт майна, до СУ ГУНП в Одеській області з Причорноморського управління кіберполіції надійшли матеріали, з яких вбачається, що група осіб, діючи за попередньою змовою між собою заволодіває грошовими коштами громадян України, країн Європи та СНД.

Крім того, до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява про злочин від ОСОБА_7 .

Так, в період з 26.04.2019 року по 04.06.2019 рік група осіб, діючи за попередньою змовою між собою, шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 26 086 доларів США.

З метою встановлення осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення до Причорноморського управління кіберполіціїнаправлено доручення, в порядку ст.40 КПК України.

Під час виконання доручення слідчого оперативними працівниками встановлено, що на території м.Одеси діє група осіб, яка під виглядом проведення неіснуючих фінансових торгів на міжнародних фінансових ринках заволодівають грошовими коштамигромадян, використовуючи різноманітні інтернет-ресурси.

За результатами виконаного доручення, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що до незаконного заволодіння грошовими коштами громадян України, країн Європи та СНД імовірно причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засновик ТОВ «Омні Сток Інвестмент» (ЄДРПОУ 41298727), для здійснення незаконної діяльності використовує приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, п`ятий поверх.

08.08.2019 року в період часу з 10 год. 59 хв. пор 20 год. 45 хв. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

В органу досудового розслідування виникла необхідність в забезпеченні збереження вилучених в ході вищевказаного обшуку речей з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, оскільки зазначені об`єкти зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речового доказу.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представники власника майна заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити слідчому в задоволенні клопотання.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши слідчого та представників власника майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Положеннями ст.7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження,до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, єзаходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував,що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2ст.171 КПК України, клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотанняпо суті.

Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідно обґрунтування необхідності арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Разом з цим, у клопотанні сторони обвинувачення не конкретизовано, яке відношення вилучені речі та документи мають для розслідування факту можливого вчинення вищевказаних протиправних дій, як і належним чином не обґрунтовано, на підставі яких відомостей слідчий відніс вилучені речі до категорії речових доказів, а саме, які слідові інформацію такі речі містять та на підставі яких відомостей слідчий вважає, що такі речі та документи можуть бути використані як докази факту та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, матеріали клопотання взагалі не містять відомостей про повідомлення будь-якій особі про підозру, або визнання будь-якої особи потерпілим у кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей до ЄРДР, а саме з 01.02.2019 року.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.71 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та, відповідно, відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання у відповідності до вимог законодавства.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що подане слідчим, за погодженням з прокурором клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, з встановленням відповідного процесуального строку для усунення зазначених слідчим суддею недоліків.

Керуючись ст. ст. 171, 172,309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотаннястаршого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000069 відомості про яке внесені 01.02.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України- повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1