Рішення

від 10.09.2019 по справі 240/3894/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/3894/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Білого В. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Поліського округу, Державної екологічної інспекції у Житомирській області, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання поновити на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

26.03.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 24 січня 2019 року №7-ОС та наказ від 25 лютого 2019 року №15-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області з 26 лютого 2019 року;

- стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2019 року по день прийняття рішення суду про поновлення на посаді;

- визнати законним право ОСОБА_1 на зайняття рівнозначної посади державної служби, що відповідає професії та кваліфікації в Державній екологічній інспекції Поліського округу без обов`язкового проведення конкурсу;

- зобов`язати Державну екологічну інспекцію України забезпечити контроль за призначенням ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби з Державної екологічної інспекції у Житомирській області до Державної екологічної інспекції Поліського округу;

- стягнути з Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Житомирській області, Державної екологічної інспекції Поліського округу на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі по 5000 грн (п`ять тисяч гривень) 00 коп. з кожного.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її 24.01.2019 було звільнено у зв`язку з ліквідацією державного органу з 28.01.2019 та ознайомлено під підпис з наказом №7-ОС, надалі у зв`язку з перебуванням на лікарняному дію наведеного наказу було зупинено та наказом від 25.01.2019 №15-ОС попередній наказ 7-ОС від 24.01.2019 в частині дати звільнення скасований і звільнено позивача 25.02.2019. У задоволенні її численних заяв про переведення до новоствореного органу - Державної екологічної інспекції Поліського округу також було відмовлено, вважає протиправними вказані накази, оскільки їй було відомо про наявні посади, що підходили їй за рівнем знань, кваліфікацією та стажем. З огляду на що вважає оскаржувані накази є неправомірними та винесені на підставі хибних висновків, а дії відповідачів протиправними, так як при переданні повноважень одного державного органу до іншого її мали перевести в новостворений орган, а не звільняти. Вона неодноразово зверталась до відповідачів з метою захисту своїх прав але в результаті залишилась без роботи.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 02.05.2019 на 11:30.

Відповідно до листа від 25.04.2019 у зв`язку з перебуванням судді Єфіменко О.В. у відпустці в період з 26.04.2019 до 10.05.2019 судове засідання у справі №240/3894/19, призначене на 02.05.2019 на 11:30 відкладене на 06.06.2019 на 10:00 (Том №1 а.с.101).

25.04.2019 на адресу суду надійшов відзив від відповідача - Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі - ДЕІ Поліського округу). В якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні на підставі того, що оскаржувані накази видані у межах повноважень та чинного законодавства. В обґрунтування заперечень зазначив, що громадянка ОСОБА_1 звернулась до ДЕІ Поліського округу з заявою про розгляд її кандидатури на посаду начальника відділу екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр Управлінні) державного екологічного нагляду (контролю) у Житомирській області о 17 год. 55 хв. 24.01.2019 та із запитом на інформацію щодо вакантних посад категорії "Б". 29.01.2019 громадянці ОСОБА_1 надано відповідь про відмову у задоволенні її заяви, у зв`язку з тим, що зазначена нею посада не є вакантною та відповідь на запит з переліком вакантних посад категорії "Б". 25.02.2019 гр. ОСОБА_1 звернулась з повторною заявою про питання щодо переведення на вакантну посаду та повторним запитом на інформацію про вакантні посади категорії "Б". Однак, під час розгляду заяви з`ясовано, що наказом Державної екологічної інспекції у Житомирській області (далі - ДЕІ у Житомирській області) №15-ОС від 25.02.2019 вона була звільнена із займаної посади у зв`язку з чим переведення, відповідно до вимог статті 41 ЗУ "Про державну службу" стало не можливим, а лише прийняття на посаду до Інспекції за результатами проходження конкурсу в порядку статті 22 ЗУ "Про державну службу". Інспекція створена - 29.05.2018 та здійснювала свої повноваження на території Житомирської та Рівненської областях з 31.07.2018. Вважає вимоги позивача необґрунтованими.

25.04.2019 на адресу суду надійшов відзив від відповідача - ДЕІ у Житомирській області (Том №1 а.с.106-107). В якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні на підставі того, що оскаржувані накази видані у межах повноважень та чинного законодавства. В обґрунтування заперечень зазначив, що ДЕІ Поліського округу не є правонаступником Інспекції, яка в свою чергу знаходиться на останній стадії ліквідації (відсутні повноваження, відсутній штат працівників, відсутнє майно, відсутнє фінансування, матеріали справ по діловодству передані в архів). Відповідно до вимог п.2 частини 2 статті 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професій компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Наказом Інспекції №15-ОС від 25.02.2019 відповідно до вимог чинного законодавства України ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади.

02.05.2019 на адресу суду від відповідача - Державної екологічної інспекції України (далі - ДЕІ України) надійшов відзив (Том №1 а.с.137-139). В якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні на підставі того, що оскаржувані накази видані у межах повноважень та чинного законодавства. В обґрунтування заперечень зазначив, що на адресу ДЕІ України позивачем направлено заяву від 29.01.2019, в якій вона просить перевести її на рівнозначну посаду державної служби - заступника начальника відділу державного нагляду (контролю) нагляду водних ресурсів Управління державного нагляду (контролю) водних ресурсів у Житомирській області, або іншу вакантну рівнозначну посаду державної служби категорії "Б". Однак, голова ДЕІ України не є суб`єктом призначення на посаду заступника начальника відділу держаного нагляду (контролю) водних ресурсів Управління державного екологічного нагляду і контролю водних ресурсів у Житомирській області, тому заяву позивача скеровано за належністю до Державної екологічної інспекції Поліського округу.

Ухвалою суду від 13.05.2019 позивачу відмовлено у забезпеченні позову (Том №1 а.с.153-156).

13.05.2019 на адресу суду від позивача надійшли відповіді на відзиви (Том №1 а.с.157-159, 171-173, 178-181).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 06.06.2019, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву до 04.07.2019 до 10:00 у зв`язку із зобов`язанням позивача уточнити позовні вимоги та витребувати від відповідача результати службового розслідування та підтвердні документи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 06.06.2019 (Том №1 а.с.199-202).

03.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (Том №1 а.с.213-215).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 04.07.2019, постановленими у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог та відклав підготовче засідання на 30.07.2019 на 10:00 у зв`язку з необхідністю витребування доказів, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 04.07.2019 (Том №1 а.с.230-232).

04.07.2019 Житомирським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про витребування доказів (Том №1 а.с.233-234).

30.07.2019 на виконання ухвали суду про витребування доказі ДЕІ України надіслано витребувані документи (Том №2 а.с.1-133).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 30.07.2019, постановленими у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 22.08.2019 до 15:30 у зв`язку з необхідністю витребувати від представника відповідача довідку про середній заробіток позивача та раніше витребуваний висновок та зобов`язує позивача обґрунтувати моральну шкоду, що внесено секретарем до протоколу судового засіданні від 30.07.2019 (Том №2 а.с.72-73).

21.08.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди (Том №2 а.с.134-138).

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.09.2019 до 16:30 у зв`язку з задоволенням клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 22.08.2019 (Том №2 а.с.161).

05.09.2019 на адресу суду від відповідача ДЕІ Поліського округу надійшли заперечення на уточнення позовних вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди (Том №2 а.с.168-169).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 05.09.2019, постановленими у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи на 10.09.2019 на 11:30 у зв`язку з необхідністю витребувати від представника відповідача довідку про середній заробіток позивача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 05.09.2019 (Том №2 а.с.170).

10.09.2019 позивачем подано заяву про обрахунок її середнього заробітку за час вимушеного прогулу (Том №2 а.с.174).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 10.09.2019, постановленою у порядку ст.243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 10.09.2019 (Том №2 а.с. 183-184).

У судовому засіданні 10.09.2019 позивач заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві та з урахуванням уточнень.

У судовому засіданні 10.09.2019 представник відповідачів проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзивах на адміністративний позов (Том №1 а.с.102-104, а.с.106-107, а.с.137-13).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до ДЕІ Житомирської області 27.03.2015 шляхом переведення з Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області й призначено наказом №62-ОС на посаду головного спеціаліста відділу екологічно контролю земельних ресурсів - держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області.

14.03.2016 наказом №56-ОС у зв`язку із зміною структури штатного розпису позивач переведена на посаду головного спеціаліста сектору екологічного контролю земельних ресурсів - держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області Держави екологічної інспекції у Житомирській області.

Далі позивач була переведена від 18.08.2017 наказом №136-ОС на посаду завідувача сектору екологічного контролю земельних ресурсів старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області Державної екологічної інспекції у Житомирській області і за результатами конкурсу.

З 15.02.2018 року у зв`язку зі змінами структури та штатного розпису переведена на посаду начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами небезпечними хімічними речовинами - старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області.

31.10.2018 позивача було письмово попереджено про те, що вона підлягає звільненню після закінчення двохмісячного терміну з дня ознайомлення цим попередженням, згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу"; п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (Том №1 а.с.15).

24.01.2019 позивача повідомлено про звільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу з 28.01.2019 та ознайомлено під підпис з наказом №7-ОС (Том №1 а.с.17).

Наказом ДЕІ у Житомирській області від 28.01.2019 №12-ОС зупинено дію наказу від 24.01.2019 №7-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 " у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному (Том №1 а.с.18).

Наказом ДЕІ у Житомирській області від 25.02.2019 №15-ОС наказ ДЕІ у Житомирській області від 24.01.2019 №7-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині дати звільнення (28.01.2019). Наказ ДЕІ у Житомирській області від 28.01.2019 №12-ОС "Про зупинення дії наказу від 24.01.2019 №7-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 " (листки непрацездатності: Серія АДУ № 401841, Серія АДМ № 470110 ). Звільнено ОСОБА_1 - начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області із займаної посади у зв`язку з ліквідацією державного органу 25 лютого 2019 року (Том №1 а.с.19).

24.01.2019 позивач звернулась з заявою до ДЕІ Поліського округу з проханням перевести її на рівнозначну посаду з ліквідованого органу до новоствореного, оскільки станом на день звернення її було відомо про наявні вакантні посади державної служби, які їй підходять за рівнем знань, стажу, кваліфікації тощо.

Крім того, 24.01.2019 позивач звернулась до начальника ДЕІ Поліського округу із запитом на інформацію про надання достовірної інформації щодо наявності вакантних посади державної служби категорії "Б" та "В" згідно з штатним розписом Державної екологічної інспекції Поліського округу станом на 25.01.2019 із зазначенням назви посади та структурного підрозділу та заявою щодо її переведення на посаду державної служби - заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр Державної екологічної інспекції Поліського округу.

Листом від 29.01.2019 ДЕІ Поліського округу повідомила позивача про те, що не є вакантною посада заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр.

29.01.2019 позивач також звернулась із заявою до ДЕІ України, органу, якому безпосередньо підпорядковується новостворена ДЕІ Поліського округу, про переведення її до ДЕІ Поліського округу у зв`язку з ліквідацією ДЕІ у Житомирській області, враховуючи положення пункту 5 статті 22 Закону України "Про державну службу".

ДЕІ України листом від 11.02.2019 перенаправила заяву позивача до Державної екологічної інспекції у Житомирській області.

На думку позивача, такі дії з боку ДЕІ України та її територіального органу - ДЕІ Поліського округу, створили перешкоди для неї у реалізації прав державного службовця на продовження державної служби.

У день звільнення, 25.02.2019 позивач повторно звернулась із письмовою заявою до ДЕІ Поліського округу з проханням розглянути питання щодо переведення й також скерувала запит про отримання інформації щодо наявних вакантних посад станом на момент звільнення. Листом від 28.02.2019 за №713/09-24 Державної екологічної інспекції Поліського округу позивача повідомили про низку вакансій, однак жодної з них їй не запропонували та не перевели.

Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними та оскаржувані накази незаконними та такими, що грубо порушують її трудові права та створюють перешкоди у реалізації прав на продовження державної служби, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним наказам та їх відповідність ст.2 КАС України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом".

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до ст.87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Статтею 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників".

Суд зазначає, що при розгляді спору про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 про "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" в структурі Державної екологічної інспекції України відбувається реформування, в рамках якого деякі територіальні органи інспекції об`єднуються і утворюються міжтериторіальні.

В додатку 1 постанови вказуються інспекції, що підлягають ліквідації, в додатку №2 - які створюються.

Таким чином, відповідно до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України підлягають ліквідації Державна екологічна інспекція у Житомирській області з утворенням - Державної екологічної інспекції Поліського округу.

Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ від 29.10.2018 №227 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Житомирській області" (Том №1 а.с.49).

31.07.2018 наказом Державної екологічної інспекції України про питання діяльності Державної екологічної інспекції Поліського округу, зокрема встановлено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Житомирської та Рівненської областей через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, а саме: Державну екологічну інспекцію Поліського округу (пункт 2 наказу №145).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" наказом Державної екологічної інспекції України від 29.10.2018 №227 встановлено ліквідувати як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, утворено ліквідаційну комісію Державної екологічної інспекції у Житомирській області та призначено головою ліквідаційної комісії заступника начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області Зибалова С.В. (Том №1 а.с.49).

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 04.03.2014 №21-8а14, від 27.05.2014 №21-108а14, від 28.10.2014 №21-484а14, від 19.01.2016 №21-2225а15 та була підтримана Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі №816/979/17, від 20.06.2018 у справі №П/811/3349/15.

Таким чином, у випадку ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов`язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно статті 49-2 КЗпП України) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідну новостворену установу (організацію), оскільки, як зазначено Верховним Судом України, роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.

Варто також відмітити, що законодавством передбачена можливість роботодавця виконання наведених вимог.

Так, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті).

Таким чином, обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника державної установи, що ліквідується із утворенням нової установи, що буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, може бути виконаний шляхом пропозиції працівникові роботи в утвореній установі та, у випадку згоди, переведення працівника.

Зі змісту Положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області та Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, суд дійшов висновку, що зміст повноважень, завдань і функцій свідчить про те, що фактично відбулася реорганізація шляхом ліквідації територіального органу Державну екологічну інспекцію у Житомирської області з одночасним створенням Державної екологічної інспекції Поліського округу як структурного підрозділу Державної екологічної інспекції України. Функції та повноваження вказаних територіальних органів, які ліквідуються, покладено на новоутворені територіальні органи як структурні підрозділи апарату Державної екологічної інспекції України.

Варто зазначити, що власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі №6-1723цс17 та підтримані Верховним Судом у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17.

У справі, що розглядається, позивачеві з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення взагалі не пропонувались будь-які вакантні посади чи інша робота у новоствореній Державній екологічній інспекції Поліського округу, хоча у відповідності до штатного розпису Державної екологічної інспекції Поліського округу на 2019 рік наявні вакантні посади.

З матеріалів справи вбачається, що мало місце переведення інших працівників Державної екологічної інспекції у Житомирській області, Державної екологічної інспекції у Рівненської області на вакантні рівнозначні або нижчі посади у Державній екологічній інспекції Поліського округу.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача внаслідок непропонування останній вакантних посад чи іншої роботи у новоствореній Державній екологічній інспекції Поліського округу.

Таку ж позицію судів у подібних правовідносинах підтримав Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17.

Згідно з статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд поновлює позивача на посаді в установі, з якої його було звільнено.

Стосовно позовної вимоги про визнання законним право ОСОБА_1 на зайняття рівнозначної посади державної служби, що відповідає професії та кваліфікації в Державній екологічній інспекції Поліського округу без обов`язкового проведення конкурсу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1-2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз вказаного дає підстави для висновку про те, що позовні вимоги у цій частині не відповідають завданням КАС України та не належить до повноважень адміністративного суду так як адміністративний суд не наділений повноваженнями визнавати законним право - тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державну екологічну інспекцію України забезпечити контроль за призначенням ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби з Державної екологічної інспекції у Житомирській області до Державної екологічної інспекції Поліського округу суд дійшов висновку, що серед повноважень Державної екологічної інспекції України відсутні повноваження щодо здійснення контролю за переведенням працівників на рівнозначні посади у її територіальних структурних підрозділах, крім того позовна вимога заявлена передчасно -адже щоб перевести з Державної екологічної інспекції у Житомирській області, треба там працювати, а позивач в даний момент звільнена з роботи в цьому органі.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Згідно довідки Державної екологічної інспекції у Житомирській області про середній заробіток за два місяці, які передували звільненню склав 17333,69 грн, а середньоденна заробітна плата становить 422,77 грн (Том №2 а.с.173).

Суд встановив, що період вимушеного прогулу становить з 26.02.2019 по 10.09.2019.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 за період з 26.02.2019 по 10.09.2019.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн з кожного відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями інспекції і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, суд під час розгляду справи дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідачів - Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції Поліського округу та у задоволенні позову у цій частині вимог позивачу відмовлено. З огляду на вказане підстав щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення із зазначених відповідачів по 5000 грн моральної шкоди з кожного відсутні.

Однак, оскільки під час розгляду справи судом встановлено протиправність оскаржуваних наказів про звільнення ОСОБА_1 , виданих ДЕІ у Житомирській області, тому суд вирішив вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України, яка передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Завдана позивачу ДЕІ у Житомирській області матеріальна шкода, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами - витратами коштів на стаціонарне лікування, витратами на ліки (копії фіскальних чеків Том №2 а.с.140-142, копії чеків за лабораторні дослідження Том №2 а.с.143-144), з повторним лікуванням через 6 місяців. Крім того, упущена вигода у зв`язку із звільнення із займаної посади державної служби - звільнення з роботи за сумісництвом в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій: лютий - липень 2019 року.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 ДЕІ у Житомирській області шляхом видачі неправомірних наказів становить 5000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що належать до часткового задоволення.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної екологічної інспекції України (Новопечерський провулок, 3, корпус, 2, м. Київ-42, 01042, код ЄДРПОУ 37508533), Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Леха Качинського, 12А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 42163803), Державної екологічної інспекції у Житомирській області (вул. Леха Качинського, 12а, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 38035679) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання поновити на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 24 січня 2019 року №7-ОС та від 25 лютого 2019 року №15-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Державну екологічну інспекцію у Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області з 26 лютого 2019 року.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2019 року до 10 вересня 2019 року.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області та стягнення з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень) 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 13 вересня 2019 року.

Головуюча суддя О.В. Єфіменко