Рішення

від 13.09.2019 по справі 280/879/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2019 року (15 год. 45 хв.)Справа № 280/879/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НКМ ГРУП (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 12, код ЄДРПОУ 38520499) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НКМ ГРУП (далі - позивач або ТОВ НКМ ГРУП ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018121407 від 16.11.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу щодо нереального здійснення господарських операцій ТОВ ЄЛД ТРЕЙД , ТОВ ЕКТІВ ТРЕЙДІНГ , ТОВ КЛОДСАР , ТОВ КАПРОС ПЛЮС , ТОВ ЦЕНТР ХІЛТ на адресу позивача. Так, первинні документи позивача по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами оформлені в рамках господарських відносин та не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.198, ст. 201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський обліг фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. При цьому дослідження використання у своїй господарській діяльності товарів придбаних у контрагентів-постачальників у акті перевірки не було здійснено. Щодо не надання позивачем дозволів на виконання робіт та інформації чи проходили працівники субпідрядників ТОВ ЄЛД ТРЕЙД та ТОВ ЕКТІВ ТРЕЙДІНГ вступний інструктаж, що передбачено договорами субпідряду, у зв`язку з чим неможливо підтвердити чи надавався дозвіл на виконання робіт та чи проходили робітники субпідрядника інструктаж, позивач зауважує, що не зрозуміло, яким чином зазначені факти впливають на виникнення податкового кредиту у позивача, та окрім зазначеного, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, оскільки відповідно до ст.83 ПК України зазначені документи не є матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Зауважує, що наявність дозволів на виконання робіт необхідно перевіряти безпосередньо у контрагентів повивача, їх копії, при укладанні договорів субпідряду, не були невід`ємними додатками до них. Щодо не надання позивачем паспортів (сертифікатів) якості на продукцію позивач зазначає, що такі документи не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону №996-IV, не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента платника, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган (постанови Верховного Суду від 31.07.2018 по справі №817/1339/17, від 27.11.2018 по справі №805/3360/17-а). Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 04.03.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.03.2019.

26.03.2019 у підготовчому засідання оголошено перерву до 15.04.2019.

01.04.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №12798), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що господарська діяльність ТОВ Єлд Трейд , ТОВ Ектів Трейдінг , ТОВ Клосар , ТОВ Капрос Ппюс , ТОВ Центр Хілт має наступні ознаки нереальності здійснення операцій: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; недостатня кількість штатних працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, наявність на ринку; відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, за відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через недостатню кількість управлінського або технічного персоналу, основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів, за відсутності законного джерела походження робіт, реалізацію яких було задокументовано на адресу ТОВ НКМ Груп , а також у зв`язку з тим, що надані до перевірки документи не відповідають вимогам складання первинного документу, контролюючим органом не підтверджено фактів реального здійснення господарських операцій між ТОВ НКМ Груп та ТОВ Єлд Трейд , ТОВ Ектів Трейдінг , ТОВ Клосар , ТОВ Капрос Ппюс , ТОВ Центр Хілт . Разом з цим, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень наявні кримінальні провадження у яких фігурує ТОВ Єлд Трейд : №320160416400000061 від 26.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, №42018101060000040 від 01.02.2018, за фактом ухилення від сплати податків ві великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України та кримінальне провадження у якому фігурує ТОВ Капрос Плюс №42017000000003630 від 13.11.2017, за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205 КК України. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.04.2019 провадження у справі зупинено до 20.05.2019.

У період з 20.05.2019 по 29.05.2019 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/19/42 від 28.05.2019.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В., підготовче засідання призначене на 20.05.2019 перенесено на 20.06.2019 о 10:30, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 20.06.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 20.06.2019 провадження у справі зупинено до 22.07.2019.

Ухвалою суду від 22.07.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.07.2019 провадження у справі зупинено до 21.08.2019.

Ухвалою суду від 21.08.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 21.08.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 21.08.2019.

21.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2019.

03.09.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечує, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ НКМ ГРУП (код ЄДРПОУ 38520499) є юридичною особою, яка зареєстрована 20.12.2012 за №11031020000033545, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.17-22).

У період з 12.10.2018 по 19.10.2018, на підставі направлення від 12.10.2018 №2438, наказу від 11.10.2018 №3488, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НКМ ГРУП з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами -постачальниками ТОВ ЄЛД ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40027122) за січень 2018 року, ТОВ ЕКТІВ ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 39478422) та ТОВ КЛОДСАР (код ЄДРПОУ 41426499) за березень 2018 року, ТОВ КАПРОС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41420350) за травень 2018 року, ТОВ ЦЕНТР ХІЛТ (код ЄДРПОУ 41321290) за червень 2018 року; результатом якої складено Акт від 26.10.2018 №642/08-01-14-07/38520499 (т.1 а.с.23-59).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення ТОВ НКМ ГРУП , вимог зокрема: п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1. п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 546 204,00 грн., у т.ч. за період: січень 2018 року на суму 123 001,00 грн.; березень 2018 року на суму 183 873,00 грн.; травень 2018 року на суму 99 330,00 грн.; червень 2018 року на суму 140 000, 00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою встановлено здійснення ТОВ ЄЛД ТРЕЙД , ТОВ ЕКТІВ ТРЕЙДІНГ , ТОВ КЛОДСАР , ТОВ КАПРОС ПЛЮС , ТОВ ЦЕНТР ХІЛТ нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу ТОВ НКМ ГРУП з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано ТОВ НКМ ГРУП . Аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача відповідно до наявної у податкового органу інформації вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру у зв`язку з відсутністю у контрагентів власних та орендованих основних засобів, в тому числі транспортних засобів, відсутністю матеріальних та трудових ресурсів, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків у зв`язку з: відсутністю фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; відсутністю документального підтвердження реального здійснення господарських операцій; відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій. Таким чином, вищезазначені контрагенти позивача в перевіряємому періоді, фактично не могли здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів (послуг/робіт) ТОВ НКМ ГРУП . Крім цього, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень наявні кримінальні провадження у яких фігурує ТОВ ЄЛД ТРЕЙД №320160416400000061 від 26.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, №42018101060000040 від 01.02.2018, за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України. Також, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень оприлюднено кримінальне провадження у якому фігурує ТОВ Капрос Плюс №42017000000003630 від 13.11.2017, за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205 КК України.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки від 26.10.2018 №642/08-01-14-07/38520499 позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подані заперечення на акт вих. № 311 від 02.11.2018, на які листом від 13.11.2018 № 39687/10/08-01-14-07-13 надано відповідь, за змістом якої висновки акту залишено без змін (т.1 а.с.60-63, 64-67).

На підставі Акту від 26.10.2018 №642/08-01-14-07/38520499 та виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 16.11.2018 №0018121407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 682755,00 грн.: у т.ч. 546204,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 136551,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.69-70).

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДФС України однак рішенням ДФС України про результат розгляду скарги №4486/6/99-99-11-04-02.25 від 29.01.2019 податкове повідомлення- рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (т.1 а.с.71-75, 77-80).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ ЄЛД ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40027122) у січені 2018 року, з ТОВ ЕКТІВ ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 39478422) та ТОВ КЛОДСАР (код ЄДРПОУ 41426499) у березні 2018 року, з ТОВ КАПРОС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41420350) у травні 2018 року, ТОВ ЦЕНТР ХІЛТ (код ЄДРПОУ 41321290) у червні 2018 року.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ ЄЛД ТРЕЙД виникли на підставі договорів субпідряду №018/12-1/2017 від 18.12.2017; №018/12-2/2017 від 18.12.2017, та договору поставки №009/1-1/2018 від 09.01.2018.

За умовами договору субпідряду № 018/12-1/2017 від 18.12.2017, ТОВ НКМ ГРУП (Замовник) доручає, а ТОВ ЄЛД ТРЕЙД (субпідрядник) приймає на себе обов`язок виконати пусконалагуджувальні роботи з впровадження автоматизованої системи матеріального обліку потоків нафтопродуктів на нафтобазі ТОВ Легіон (м.Харків, вул. Драгомирська, буд. 38). Комплекс робіт виконується Субпідрядником із залученням інших субпідрядних організацій (т.1 а.с.103).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЄТ-0000017 від 18.01.2018, рахунок-фактуру № ЄТ-0000031 від 18.01.2018, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 (т.1 а.с.104-106).

За умовами договору субпідряду №018/12-2/2017 від 18.12.2017, ТОВ НКМ ГРУП (Замовник) доручає, а ТОВ ЄЛД ТРЕЙД (субпідрядник) приймає на себе обов`язок виконати пусконалагуджувальні роботи з впровадження автоматизованої системи матеріального обліку потоків нафтопродуктів на нафтобазі ТОВ Фастівська нафтобаза (м. Фастів, вул. А. Шептицького, буд.8). Комплекс робіт виконується Субпідрядником із залученням інших субпідрядних організацій (т.1 а.с.107).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЄТ-0000016 від 18.01.2018, рахунок-фактуру № ЄТ-0000030 від 18.01.2018, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, платіжне доручення № 63 від 05.02.2018 (т.1 а.с.108-111).

За умовами договору поставки №009/1-1/2018 від 09.01.2018, ТОВ ЄЛД ТРЕЙД (Постачальник) зобов`язується поставити продукцію, а ТОВ НКМ ГРУП (Покупець) прийняти та оплатити продукцію у кількості, по найменуванню та умовах, передбачених Договором (т.1 а.с.112-113).

На виконання умов договору поставки №009/1-1/2018 від 09.01.2018, ТОВ ЄЛД ТРЕЙД поставлено на адресу позивача товар (коробка з`єднувальна, гермоввод, гофракартон багатошаровий в рулонах) на загальну суму 398004,60 грн., у т.ч. ПДВ 66334,10 грн., про що свідчить специфікація №1 від 09.01.2018 на суму 275 000,40 грн., та Специфікація № 2 від 09.01.2018 на суму 123004,20 грн. (т.1 а.с.114-115).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: видаткові накладні № ЄТ-0000029 від 15.01.2018, № ЄТ-0000028 від 15.01.2018, рахунки-фактури № ЄТ-0000029 від 15.01.2018, № ЄТ-0000028 від 15.01.2018, товарно-транспортні накладні № ТТН-0003 від 15.01.2018, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631 та 201 (т. 1 а.с.116-124).

Договірні відносини між позивачем та ТОВ ЕКТІВ ТРЕЙДІНГ виникли на підставі Договору субпідряду №005/02-1/18 від 05.02.2018, за умовами якого ТОВ НКМ ГРУП (Замовник) доручає, а ТОВ ЕКТІВ ТРЕЙДІНГ (Субпідрядник) приймає на себе обов`язок виконати роботи зі збирання та підготовки до монтажу АСН в кількості 3 штуки. Комплекс робіт виконується Субпідрядником із залученням інших субпідрядних організацій (т.1 а.с.159).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) робіт від 05.03.2018 № ЕТ-0000018, ЕТ-0000019, ЕТ-0000020, рахунки-фактури № ЕТ-0000017 від 05.03.2018, № ЕТ-0000016 від 05.03.2018, № ЕТ-0000015 від 05.03.2018, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, платіжні доручення № 215 від 17.04.2018, № 303 від 05.06.2018, № 332 від 12.06.2018 (т.1 а.с.160-169).

Договірні відносини між позивачем та ТОВ КЛОДСАР виникли на підставі Договору поставки №019/03-1/18 від 19.03.2018 за умовами якого ТОВ КЛОДСАР (Постачальник) зобов`язується поставити продукцію, а ТОВ НКМ ГРУП (Покупець) прийняти та оплатити продукцію у кількості, по найменуванню та умовах, передбачених Договором (т.1 а.с.175-176).

На виконання умов договору поставки №019/03-1/18 від 19.03.2018, ТОВ КЛОДСАР поставлено на адресу позивача товар (густиномір) на загальну суму 500240 грн., у т.ч. ПДВ 83333,34 грн., про що свідчить специфікація №1 від 19.03.2018 на суму 250120 грн., та Специфікація № 2 від 09.01.2018 на суму 250120 грн. (т.1 а.с.177-178).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: видаткові накладні № КС-000061 від 29.03.2018, № КС-000060 від 29.03.2018№ ЄТ-0000028 від 15.01.2018, рахунки-фактури № КС-000048 від 19.03.2018, № КС-000047 від 19.03.2018, товарно-транспортну накладну № ТТН-0006 від 29.03.2018, подорожній лист службового легкового автомобіля № 6 за 26-30 березня 2018 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631 та 201 (т. 1 а.с.179-186).

Договірні відносини між позивачем та ТОВ КАПРОС ПЛЮС виникли на підставі Договору поставки № 014/5-1/18 від 14.05.2018 за умовами якого ТОВ КАПРОС ПЛЮС (Постачальник) зобов`язується поставити продукцію, а ТОВ НКМ ГРУП (Покупець) прийняти та оплатити продукцію у кількості, по найменуванню та умовах, передбачених Договором (т.1 а.с.194-195).

На виконання умов договору поставки № 014/5-1/18 від 14.05.2018, ТОВ КАПРОС ПЛЮС поставлено на адресу позивача товар (стрейч-плівкив рулонах та гофракартон багатошаровий в рулонах) на загальну суму 595980 грн., у т.ч. ПДВ 99770 грн., про що свідчить специфікація №1 від 14.05.2018 на суму 298620 грн., та Специфікація № 2 від 14.05.2018 на суму 297360 грн. (т.1 а.с.196-197).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: видаткові накладні № КА-0000065 від 25.05.2018, № КА0000066 від 25.05.2018, рахунок-фактура № КА-0000051 від 25.05.2018, товарно-транспортну накладну № ТТН-00025 від 25.05.2018, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631 та 201, платіжні доручення № 560 від 04.09.2018, № 608 від 19.09.2018 (т. 1 а.с.198-206).

Договірні відносини між позивачем та ТОВ ЦЕНТР ХІЛТ виникли на підставі Договору поставки № 012/06-1/18 від 12.06.2018 за умовами якого ТОВ ЦЕНТР ХІЛТ (Постачальник) зобов`язується поставити продукцію, а ТОВ НКМ ГРУП (Покупець) прийняти та оплатити продукцію у кількості, по найменуванню та умовах, передбачених Договором (т.1 а.с.221-222).

На виконання умов договору поставки № 012/06-1/18 від 12.06.2018, ТОВ ЦЕНТР ХІЛТ поставлено на адресу позивача товар (фільтри ФС-100) на загальну суму 840000,00 грн., у т.ч. ПДВ 140000 грн., про що свідчить специфікація №1 від 12.06.2018 на суму 285000 грн., Специфікація № 2 від 12.06.2018 на суму 285000 грн. та Специфікація № 3 від 12.06.2018 на суму 270000 (т.1 а.с.223-225).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: видаткові накладні № ЦХ-0000024 від 22.06.2018, № ЦХ-0000025 від 22.06.2018, № ЦХ-0000026 від 22.06.2018, рахунок-фактура № ЦХ-0000029 від 22.06.2018, № ЦХ-0000028 від 22.06.2018, № ЦХ-0000030 від 22.06.2018, товарно-транспортну накладну № ТТН-00049 від 22.06.2018, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631 та 201, платіжні доручення № 529 від 27.08.2018, № 688 від 09.11.2018 (т. 1 а.с.226-238).

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відсутність у позивача дозволів на виконання робіт та проведення інструктажів з працівника субпідрядників не може бути підставою для позбавлення останнього права на податковий кредит в розглянутому спорі, оскільки зазначені документи не є обов`язковим документом для визнання права позивача на відображення сплачених сум ПДВ у складі податкового кредиту.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов`язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства товариством.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 (касаційне провадження №К/9901/49561/18) зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів (паспортів) якості, то зазначена обставина не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ НКМ ГРУП , оскільки згідно з Положенням про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, сертифікати та паспорти виробника не є первинними документами, що підтверджують визначення податкових зобов`язань та кредиту.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 у справі №806/1437/14, зазначив, що податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності у нього таких документів як паспорти (сертифікати) якості на товари.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників контрагентів позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007, справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з`ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

В свою чергу посилання податкового органу на недоведеність факту постачання та придбання позивачем товару, у зв`язку із неможливістю встановлення походження такого товару за ланцюгом постачання за так званим розривом ланцюга постачання та формування податкового кредиту за рахунок підміни товару, на думку суду, протирічить принципу індивідуальної відповідальності, закріплений ст. 61 Конституції України.

Разом з цим, позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Постановами Верховного суду від 07.03.2018 у справі № 804/3420/169 та від 23.05.2018 у справі № 804/2551/13-а встановлено, що відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуючі досудові розслідування кримінальних проваджень №320160416400000061 від 26.10.2016, та №42018101060000040 від 01.02.2018 відносно ТОВ ЄЛД ТРЕЙД та кримінальне провадження №42017000000003630 від 13.11.2017 відносно ТОВ Капрос Плюс , покладаючи зазначену інформацію, між іншого, в основу висновків про нереальність господарських операцій між контрагентом - постачальником та позивачем, з огляду на наступне.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 6 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироків суду, в яких досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ ЄЛД ТРЕЙД та ТОВ Капрос Плюс , в яких міститься документальне підтвердження того, що контрагентом - постачальником позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку ТОВ ЄЛД ТРЕЙД та ТОВ Капрос Плюс щодо створення фіктивних суб`єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами в податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Отже, отримана в ході досудового розслідування інформація, на яку посилається податковий орган, в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних угод, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Разом з цим, посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації, отриманої від податкових органів на обліку в яких перебуває контрагент позивача, суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача та його вже контрагентів.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 10241,32 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НКМ ГРУП (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 12, код ЄДРПОУ 38520499) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0018121407 від 16.11.2018, яке винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Генерація судовий збір у розмірі 10241,32 грн. (десять тисяч двісті сорок одна гривня 32 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.09.2019.

Суддя Ю.В. Калашник