Постанова

від 11.09.2019 по справі 2-1547/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 2-1547/11 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11990/2019Головуючий у суді першої інстанції - Пархоменко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Мироненко Олегом Олександровичем, на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулося до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , згідно з яким просило: стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 649 доларів США 43 центів, що станом на 17.05.2011 року за курсом НБУ еквівалентно 419 536 доларів США 98 центів, суму штрафних санкцій у розмірі 153 696 грн. 30 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалося на те, що 12.08.2008 року між ВАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-005/153/2008 , на виконання умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 461 доларів США 85 центів на строк до 12.08.2023 року.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № ML-005/153/2008, 12.08.2008 року між ВАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № SR-005/153/2008 , за умовами якого остання, як поручитель, зобов`язалася за виконання ОСОБА_3 його боргових зобов`язань за кредитним договором.

Разом з тим, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, банком було направлено відповідачам вимоги про дострокове повернення кредиту, які, в свою чергу, станом на день звернення до суду з позовом виконані не були.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Украна заборгованість за кредитним договором у розмірі 419 536 грн. 98 коп., штрафні санкції у розмірі 153 696 грн. 30 коп., судовий збір у розмірі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. (а.с. 61, 62).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11.06.2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 100-103).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення в частині стягнення з неї заборгованості скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні пред`явлених до неї позовних вимог.

При цьому, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, Договір поруки від 12.08.2008 року є припиненим, адже банк, звернувшись до нього та ОСОБА_3 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, пропустив шестимісячний строк від дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту (а.с. 107-114).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.08.2019 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву (а.с. 119, 120).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.08.2019 року справу призначено до розгляду (а.с. 122, 123).

У судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не викликався, оскільки згідно з наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.11.2016 року (а.с. 80) він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності нез`явившихся учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення відповідача та його представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 12.08.2008 року між ВАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-005/153/2008 , на виконання умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 461 доларів США 85 центів на строк до 12.08.2023 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № ML-005/153/2008, 12.08.2008 року між ВАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № SR-005/153/2008 , за умовами якого остання, як поручитель, зобов`язалася за виконання ОСОБА_3 його боргових зобов`язань за кредитним договором.

Разом з тим, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, банком було направлено позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, який, отримавши її 17.03.2010 року, своїх зобов`язань за договором не виконав.

Крім того, в матеріалах справи міститься адресована ОСОБА_1 досудова вимога банку від 02.03.2010 року, в якій останній пропонував відповідачеві достроково виконати боргові зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором в повному обсязі та протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити йому наступні суми: суму кредиту у розмірі 44 265,01 доларів США, суму процентів за користування строків кредитом у розмірі 795,92 доларів США; суму пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 6 687,92 доларів США; суму штрафів у розмірі 75,00 доларів США. Будь-яких доказів стосовно того, чи отримувала ОСОБА_1 вищенаведену вимогу, матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу вищенаведених положень договорів та встановлених обставин справи, існують всі правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка виникла внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з вказаним висновком суду, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В свою чергу, положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, передбачають три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч.4 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч.4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 року по справі № 14-145цс18 (№ 408/8040/12).

Крім того, слід зазначити, що як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 постанови Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 року за №5, сама по собі умова договору по дію поруки до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, як вже зазначалось вище, банк, у зв`язку з порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, використав передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України право на дострокове повернення кредитних ресурсів, повідомивши про це позичальника шляхом направлення йому письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, яка була отримана позичальником 17.03.2010 року.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а саме встановив строк виконання основного зобов`язання в тридцять днів з моменту отримання даної вимоги, тобто до 18.10.2010 року.

Разом з тим, як вбачається з відбитку календарного штемпеля на конверті, позов до відповідачів про стягнення заборгованості позивачем було надіслано до суду 22.06.2011 року.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що кредитор протягом шести місяців із дня настання строку виконання зобов`язання по кредитному договору у повному обсязі, а саме до 18.10.2010 року, не звернувся до суду із позовом до поручителя про стягнення заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, зобов`язання ОСОБА_1 за договором поруки є припиненими з вказаної дати.

Однак, суд першої інстанції на вищенаведені обставини уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 , як солідарний боржник, має відповідати перед банком через невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Таким чином, судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості з поручителя з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Також, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з ТОВ ОТП Факторинг Україна на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 550,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2011 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - скасувати .

В цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.

Повний текст постанови складений 12 вересня 2019 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Г.В. Крижанівська