Постанова

від 11.09.2019 по справі 826/13487/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13487/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Літвіної Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квадро Центр до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Квадро Центр (далі - Позивач, ТОВ Квадро Центр ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2018 року №8302615141 та №8292615141.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що нарахування курсових різниць здійснювалося Позивачем на підставі договорів, які було укладено в межах основної (операційної) діяльності підприємства. Підкреслив, що правильність обрахунку розміру курсових різниць контролюючим органом не перевірялась та не заперечувалась. Крім того наголосив, що курсові різниці виникли у зв`язку з придбанням Позивачем послуг у нерезидентів, а тому їх було вірно відображено ТОВ Квадро Центр у складі інших операційних витрат та інших операційних доходів. Зауважив, що положення чинного законодавства не встановлюють жодних вимог та обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від`ємних чи позитивних курсових різниць, які виникають у результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання платника.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції наголошує на тому, що ТОВ Квадро Центр не набуває власності на кошти, що залучаються для виконання умов укладених з іноземними контрагентами договорів, оскільки придбання послуг Позивачем здійснюється виключно в інтересах клієнтів. Крім того, зазначає, що Позивачем невірно віднесено до витрат та доходів, відображених в бухгалтерському обліку, суми курсової різниці, обчисленої на суму понесених в інтересах третіх осіб витрат.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року справу призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 липня 2019 року, яке у подальшому перенесено на 11 вересня 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Квадро Центр просить залишити її без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Позивач правомірно включив до складу доходів та витрат курсові різниці, що виникали під час перерахунку заборгованості по зобов`язанням відповідно до договорів, укладених з нерезидентами постачальниками послуг. Крім того, вказує на неточності в трактуванні положень законів Відповідачем в тексті апеляційної скарги. Підкреслює, що курсові різниці сформовані по монетарним статтям балансу та виникли в межах операційної діяльності ТВО Квадро Центр , відтак повинні бути відображені у складі інших операційних витрат та доходів.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що за результатами проведеної у період з 26 квітня 2018 року по 18 травня 2018 року планової виїзної документальної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 25 травня 2018 року № 359/26-15-14-01-04/35810530 (т. 1 а.с. 20-147), яким, зокрема, встановлено порушення ТОВ Квадро Центр ст. 134 Податкового кодексу України, пункту 6, 6.2 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід та № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999, а саме встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 249 408,00 грн., та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 817 589,00 грн.

Позивач направив на адресу Відповідача заперечення на зазначений акт перевірки від 04 червня 2018 року за вихідним номером КВ-159 (т. 1 а.с. 148), за результатами розгляду заперечень листом від 12 червня 2018 року № 27021/10/26-15-1401-04 ГУ ДФС у м. Києві повідомило ТОВ Квадроцентр про те, що акт перевірки залишився без змін, а заперечення - без задоволення (т. 1 а.с 153-161).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного вище акта ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №8292615141, яким ТОВ Квадр Центр зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 817 589,00 грн. та №8302615141, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 249 408,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргами від 02 липня 2018 року за вихідними номерами КВ-171 та КВ-172.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 07 липня 2018 року № 25778/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15 червня 2018 року № 8292615141 та № 8302615141 залишено без змін, а скарги ТОВ Квадро Центр - без задоволення.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, що нарахування курсових різниць як від`ємних так і позитивних здійснювалось Позивачем на підставі таких договорів:

- договору №MQ26/01 від 26 листопада 2013 року - Позивач виступає замовником послуг у SIA MODO TRANSPORT COMPANY (Латвія), предмет договору - організація виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом, валюта договору - долар США;

- договору №1/Р/РФ-2015 від 12 січня 2015 року - Позивач виступає замовником агентських послуг (принципалом) ООО ФОСДАЙК ГРУП (Російська Федерація), предмет договору - виконання послуг ремонту вантажних вагонів, сплата залізничного тарифу по території Російської Федерації, валюта договору - долар США;

- договору №MQ-01-0202/15-S від 12 січня 2015 року - Позивач виступає замовником послуг у SIA MODO TRANSPORT COMPANY (Латвія), предмет договору - організація виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, валюта договору - долар США;

- договору №5/Р/РФ-2015 від 02 лютого 2015 року - Позивач виступає замовником агентських послуг (принципалом) ТОВ ФОСДАЙК ГРУП (Російська Федерація), предмет договору - виконання послуг ремонту вантажних вагонів, сплата залізничного тарифу по території Російської Федерації, валюта договору - російський рубль;

- договору РУС-9/574 від 01 травня 2015 року - Позивач виступає замовником послуг у ООО РУССОТРА (Російська Федерація), предмет договору - виконання та організація виконання комплексу послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, валюта договору - долар США, Євро, російський рубль;

- договору № 1030VR від 01 квітня 2015 року - Позивач виступає замовником послуг SIA ALPA Centrumps (Латвія), предмет договору - організація поточного відчіпного ремонту вантажних вагонів, валюта договору - долар США;

- договору №MQ-01-0107/15-PS від 01 липня 2015 року - Позивач виступає замовником послуг у SIA MODO TRANSPORT COMPANY (Латвія), предмет договору - організація виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, валюта договору - долар США;

- договору №Т-085/15 ТАС від 29 травня 2015 року- Позивач виступає замовником послуг у ООО Фер-Транс (Російська Федерація), предмет договору - надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, валюта договору - російський рубль;

- договору № 07/2015 від 27 липня 2015 року- Позивач виступає замовником послуг у POLFROST Internationale Spedition Sp. z.o. (Польща), предмет договору - організація транспортно-експедиторського обслуговування перевезення вантажів, валюта договору - долар США;

- договору № 664 від 05 жовтня 2015 року - Позивач виступає замовником послуг у ЗАО Логиполиес вагонай (Литва), предмет договору - організація подачі власного залізничного рухомого складу, валюта договору - долар США;

- договору №175/15 від 28 жовтня 2015 року - Позивач виступає замовником послуг у IM "TRANSTERMINAL-S" SRL (Республіка Молдова), предмет договору - надання транспортно-експедиторських послуг, валюта договору - долар США.

Суд зауважив, що факт проведення фінансово-господарських операцій за вказаними договорами та розрахунків Відповідачем не заперечується.

Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та додатку 2 до акту від 25 травня 2018 року № 359/26-15-14-01-04/35810530 (т. 1 а.с. 66-71) основним видом діяльності ТОВ Квадро Центра є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту , а отже зазначені вище договори були укладені в межах основної діяльності Позивача, а операції по таким договорам були в межах основної (операційної) діяльності підприємства.

Аналіз змісту акту від 25 травня 2018 року № 359/26-15-14-01-04/35810530 свідчить, що для розрахунків з постачальниками послуг, згаданим договорам, Позивачем застосовувався рахунок 6858 (валюта) Розрахунки з іншими іноземними кредиторами (перевезення) з ТЕХ ПД .

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що згідно п. 5.7. Положення про облікову політику ТОВ Квадро Центр на 2015 рік (т. 1 а.с. 182-187) для розрахунків з виконавцями послуг з організації перевезення застосовуються рах. 6857 (в грн.) Розрахунки з іншими кредиторами (перевезення) з ТЕХ ПД та рах. 6858 (валюта) Розрахунки з іншими іноземними кредиторами (перевезення) з ТЕХ ПД .

Відповідно до п. 3.8.7 Наказу про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику ТОВ Квадро Центр від 30 грудня 2015 року № 31 (т. 1 а.с. 171), для розрахунків з виконавцями послуг, залученими для організації перевезення застосовуються рах. 6857 (в грн.) Розрахунки з іншими кредиторами (перевезення) з ТЕХ ПД та рах. 6858 (валюта) Розрахунки з іншими іноземними кредиторами (перевезення) з ТЕХ ПД .

Згідно п. 3.8.8 Наказу № 31 про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику ТОВ Квадро Центр від 30 грудня 2015 року, курсові різниці по монетарним статтях в іноземній валюті визнаються на дату: здійснення господарської операції по курсу НБУ на дату здійснення такої операції; на дату балансу (щоквартальний розрахунок курсових різниць). До монетарних статей відносяться статті балансу про грошові кошти, а також активи і зобов`язання, які будуть отримані або оплачені у фіксованій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, а також придбані послуги у нерезидентів, неоплачені замовниками.

Крім іншого, суд зазначив, що у картках бухгалтерського обліку Позивача (т. 2 а.с. 1-47) відображено наступні відомості: по рахунку 714 Позитивне значення курсових різниць дохід від позитивного значення курсових різниць: за 2015 рік - у сумі 578291,40 грн. Дебет 6858 Кредит 714; за 2016 рік - у сумі 240062,13 грн. Дебет 6858 Кредит 714, у сумі 24 488,13 грн. Дебет 6855 Кредит 714; по рахунку 945 Від`ємне значення курсових різниць відображено витрати від від`ємного значення курсових різниць: за 2015 рік - у сумі 1963907,93 грн. Дебет 945 Кредит 6858; за 2016 рік - у сумі 1039536,63 грн. Дебет 945 Кредит 6858, у сумі 42675,36 грн. Дебет 945 Кредит 6855.

Судом встановлено, що правильність обрахунку Позивачем розміру курсових різниць за перевіряємий період під час проведення перевірки за результатами якої складено акт від 25 травня 2018 року № 359/26-15-14-01-04/35810530 не перевірялась та Відповідачем не заперечується.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що курсові різниці сформовані по монетарним статтям балансу та виникли в межах операційної діяльності ТОВ Квадро Центр . При цьому, суд наголосив на тому, що Позивачем обґрунтовано відображено курсові різниці, що виникають у зв`язку з придбанням послуг у контрагентів-нерезидентів у складі інших операційних витрат та інших операційних доходів, що, на переконання суду першої інстанції, свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (тут і далі по тексту застосовується редакція, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, для правильного визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток платнику податків слід керуватись правилами бухгалтерського обліку.

У силу приписів абз. 1 п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 6 зазначеного Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо, сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором, надходження, що належать іншим особам, надходження від первинного розміщення цінних паперів, сума балансової вартості валюти.

Приписами п. 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Крім того, відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п. 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Крім іншого, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно з п. 20 згаданого Положення втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства) включаються до інших операційних витрат.

Таким чином, як було вірно зазначено судом першої інстанції, Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від та Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати чітко встановлено обов`язковість віднесення операційних курсових різниць до складу інших операційних витрат та до інших операційних доходів (від`ємні та позитивні курсові різниці відповідно).

Судова колегія погоджується із зазначеними у відзиві на апеляційну скаргу доводами Позивача про те, що спірні відносини регулюються, зокрема, Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №193 від 10 серпня 2000 року.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів курсова різниця визначається як різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті законодавець визначив як статті інші, ніж монетарні статті балансу, а операції в іноземній валюті як господарську операцію, вартість якої визначено в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Згідно абз. 1 п. 8 зазначеного вище Положення визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики).

У силу приписів абз. 2 п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Викладене, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить, що курсові ризниці не є платежами чи надходженнями від інших осіб, як визначено п. 6.2 П(С)БО 15 Дохід та 9.1 П(С)БО 16 Витрати , а є арифметично розрахованою різницею між оцінками одного і того ж активу (зобов`язання) за різними валютними курсами.

Крім того, відповідно п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 визначено операційну діяльність як основну діяльність підприємства, яка пов`язана з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), забезпечує основну частку доходу і є головною метою створення підприємства.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну від 30 листопада 1999 року №291 облік втрат за активами й зобов`язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти ведеться на субрахунку 945 Витрати від операційної курсової різниці . На субрахунку 714 Дохід від операційної курсової різниці узагальнюється інформація про доходи від курсових різниць за активами й зобов`язаннями підприємства - пов`язаними з операційною діяльністю підприємства.

Разом з тим, згідно п. 3.10. Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433, у статті Інші операційні доходи відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

У силу приписів п. 3.13 вказаних Рекомендацій у статті Інші операційні витрати відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).

Крім того, в узагальнюючій податковій консультації щодо визначення курсових різниць від перерахунку операцій у іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 05 липня 2012 року № 574, Державна фіскальна служба України, по суті спірних правовідносин, роз`яснила, що оскільки відповідно до П(С)БО 21 заборгованість, що не враховується у податковому обліку (наприклад, заборгованість за кредитом та відсотками, якщо кредитні кошти використовуються не у межах господарської діяльності, заборгованість перед нерезидентом за послуги маркетингу, роялті, якщо такі витрати не враховуються у складі витрат, тощо) - є монетарною статтею, то за нею потрібно проводити перерахунок курсових різниць (запитання/відповідь № 5 Консультації № 574).

З урахуванням аналізу наведених вище норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що Позивачем правомірно віднесено до інших операційних витрат та інших операційних доходів від`ємне та позитивне значення курсових різниць.

Щодо доводів Апелянта про те, що відповідно до договорів, які були предметом перевірки контролюючим органом, ТОВ Квадро Центр є посередником між клієнтом та перевізником з приводу питань перевезення товарів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про транспортно-ескпедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність визначено як підприємницьку діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно ст. 9 згаданого Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Разом з тим, з аналізу змісту наявних у матеріалах справи копій договорів організації перевезення вантажів, сплати залізничних тарифів, ремонту вантажних вагонів (т. 1 а.с. 188-217), відповідно до яких відбувалося нарахування курсових різниць, вбачається, що ТОВ Квадро Центр визначається клієнтом, якому контрагенти-нерезиденти зобов`язані відповідно до умов договорів виконати чи організувати виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів. При цьому, у тексті згаданих договорів відсутні будь-які положення, які могли б свідчити, що при їх укладенні Позивач діяв в інтересах третіх осіб. Крім того, єдиним замовником та платником по вказаним договорам виступало ТОВ Квадро Центр .

Викладене, на думку судової колегії, вказує на передчасність твердження Апелянта про те, що курсові різниці розраховані Позивачем по операціях щодо придбання послуг виключно в інтересах клієнтів.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України наголосив на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків. У згаданій справі Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що курсові різниці виникли у зв`язку із придбанням послуг у нерезидентів постачальників послуг в межах операційної діяльності ТОВ Квадро Центр , а тому Позивач обґрунтовано відобразив їх у складі інших операційних витрат та інших операційних доходів, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 11 вересня 2019 року