Постанова

від 11.09.2019 по справі 826/10971/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10971/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Літвіної Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Палеттрейд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Палеттрейд (далі - Позивач, ТОВ Палеттрейд ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0019041404 від 16 квітня 2018 року про сплату 35 496,00 грн. податку на додану вартість та №0019071404 від 16 квітня 2018 року про сплату 88 687,00 грн. податку на додану вартість та 22 172,00 грн штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи відповідають вимогам законодавства, що свідчить про реальність здійснених ТОВ Палеттрейд господарських операцій. Підкреслив, що на момент складання податкових накладних контрагент-постачальник Позивача був зареєстрований як платник ПДВ в установленому законом порядку. Крім того наголосив, що Відповідачем не було враховано, що відсутність інформації про наявність у контрагента платника податків транспорту, складських приміщень та необхідних необоротних активів, а також лише факт порушення кримінальної справи щодо такого суб`єкта господарювання не спростовує реальність господарських операцій за умови їх належного документального підтвердження.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, відомості з інформаційно-аналітичних баз даних ДФС України свідчать про відсутність у контрагента Позивача трудових та виробничих ресурсів. Викладене, на переконання контролюючого органу, свідчить про відсутність факту здійснення господарської операції. Підкреслює, що невідповідність наданих Позивачем первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства підтверджується матеріалами кримінального провадження. Також звертає увагу на обов`язку платника податків підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку.

Після усунення визначених в ухвалі від 18 червня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 вересня 2019 року.

У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача , колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що на підставі направлення від 12 березня 2018 року №395/26-15-174-04-05 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Палеттрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю Талер Бізнесгруп за лютий, березень 2017 року. У ході перевірки встановлено порушення ТОВ Палетттрейд вимог: п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період лютий 2017 року на загальну суму 88 687 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2017 року на загальну суму 35 496,00 грн.

Результати перевірки зафіксовано в акті від 23 березня 2018 року № 279/26-15-14-04-05/39802319 (а.с. 18-27).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року № 0019041404 (а.с. 16), яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 35 496,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року № 0019071404 (а.с. 17) про сплату 88 687,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 22 172,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 21 червня 2018 року №211179/6/99-98-11-01-02-25 (а.с. 52-54) скаргу ТОВ Палеттрейд від 25 квітня 2018 року за вих. №25/04/18-1 (а.с. 45-51) було залишено без задоволення, а згадані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив наступне.

Позивач з 27 травня 2015 року перебуває на обліку ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві та здійснює свою діяльність: виробництво меблів; лісопильне та стругальне виробництво; виробництво дерев`яної тари; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями; неспеціалізована оптова торгівля.

З матеріалів справи вбачається, між Позивачем та ТОВ Талер Бізнесгруп , укладено договір поставки №1302/17 від 13 лютого 2017 року (а.с. 56-57), відповідно до умов якого ТОВ Талер Бізнесгруп в період, охоплений перевіркою, мало здійснювати поставку товарів (піддонів) ТОВ Палеттрейд .

Крім того, на підтвердження обставин правомірності формування сум податкового кредиту за вказаним договором поставки та руху активів між сторонами, Позивач надав суду копії наступних документів: рахунок на оплату №1502 від 15.02.2017 року, видаткова накладна №1502 від 15.02.2017 року на загальну суму 211 000,00 грн.; платіжне доручення №540 від 24.02.2017 року, податкову накладну №74 від 15.02.2017 року на підтвердження оплати за придбаний товару, платіжне доручення №541, від 27.02.2017 року, рахунок на оплату №1502-2 від 15.02.2017 року, видаткова накладна №1502-2 від 15.02.2017 року, податкова накладна від 15.02.2017 року №75, платіжне доручення №537 від 22.02.2017 року, рахунок на оплату №2002 від 20.02.2017 року, видаткова накладна №2002 від 20.02.2017 року, податкова накладна від 20.02.2017 року №225, платіжне доручення №543 від 01.03.2017 року, платіжне доручення №547 від 03.03.2017 року, рахунок на оплату №2103 від 21.03.2017 року, видаткова накладна №2103 від 21.03.2017 року, податкова накладна від 21.03.2017 року №40, платіжне доручення №582 від 24.03.2017 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за лютий - березень 2017 року, карточка по рахунку 631 за лютий-березень 2017 року, картка рахунку 201 за 15.02.2017 - 23.03.2017 року, картка рахунку 201 за 15.02.2017 -21.02.2017 року, картка рахунку 201 від 21.03.2017 року - 29.03.2017 року, картка рахунку 201 за 15.02.2017 року - 20.03.2017 року, картка рахунку 201 за 21.03.2017 року - 03.04.2017 року, картка рахунку 201 від 15.02.2017 року - 15.03.2017 року, картка рахунку 201 за 15.02.2017 року - 04.07.2017 року (а.с. 58-89).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ Палеттрейд з ТОВ Талер Бізнесгруп немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Талер Бізнесгруп .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства. При цьому посилання Апелянта на матеріали кримінальної справи, в якому, як він зазначає, фігурує ТОВ Таллер Бізнесгруп як підприємство, що причетне до спрямованої на ухилення від сплати податків діяльності, судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо кримінального провадження №32016100060000117, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Твердження Апелянта про те, що ТОВ Таллер Бізнесгруп не має необхідних ресурсів для виконання зобов`язань перед ТОВ Палеттрейд за вказаними договорами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, транспорт, складські приміщення, необхідні необоротні документи можуть бути орендовані, а трудові ресурси можуть залучатися, зокрема, на умовах підряду. Крім того, реальність здійснення господарських операцій підтверджується наданими Позивачем платіжними дорученнями про сплату коштів за договором поставки, рахунками на оплату, картами розрахунку, оборотно-сальдовими відомостями та видатковими накладними, які відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання Апелянта на можливе порушення контрагентом Позивача - ТОВ Талер Бізнесгруп податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача зі згаданим контрагентом, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписи п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому згідно пп. в п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ Палеттрейд було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 11 вересня 2019 року.