Постанова
від 05.09.2019 по справі 826/14514/18
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14514/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.

за участю секретаря: Островської О.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БК ТЕККОМБУД ПЛЮС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК ТЕККОМБУД ПЛЮС до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ БК ТЕККОМБУД ПЛЮС звернулось з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 73726151401, № 73826151401, № 73926151401 від 01.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведене за результатами перевірки зменшення витрат та зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2019 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що акт перевірки та податкові повідомлення рішення складені відповідачем без будь-якого дослідження документів та реальних відносин між позивачем та ТОВ БК ТЕККОМБУД ПЛЮС , у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач звернув увагу на те, що апелянт не повідомляє жодних нових фактів та обставин, а просто дублює свою позицію без жодної прив`язки до наданих доказів та обставин, встановлених у рішенні суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з`явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ БК ТЕККОМБУД ПЛЮС (далі - ТОВ, позивач) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 11.09.2014 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт № 229/26-15-14-01-03/39390427 від 16.04.2018 (а.с. 17-45 т. 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняно податкові повідомлення-рішення:

- № 73726151401 від 01.06.2018, яким збільшено ТОВ суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 146 204,00 грн - за податковими зобов`язаннями;

- № 73826151401 від 01.06.2018, яким до ТОВ застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- № 73926151401 від 01.06.2018, яким збільшено ТОВ суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 265 296,00 грн, з них - за податковими зобов`язаннями - 212 236,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53 060,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннямя податкового органу, ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування ТОВ податкового кредиту підлягає перевірці фактичне отримання послуг від ТОВ ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ (далі - контрагент).

Під час проведення перевірки відповідач встановив обставини, які поставили під сумнів можливість надання зазначеним контрагентом послуг позивачу, обумовлених відповідними договорами.

Згідно з актом перевірки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про:

- відсутність у контрагента працюючих осіб, які б могли забезпечити реалізацію робіт, зазначених в первинних документах, задекларованих в звітності види, обсяги реалізації, виробничого обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, економічно необхідних суб`єкту господарювання для здійснення господарських операцій, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктами господарювання вищезазначених господарських операцій; контрантрагент здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- згідно з бази даних ЄРПН, на адресу контрагента за період 2015 року податкові накладні з постачання: комплекс робіт по влаштуванню стінових та покрівельних сандвіч панелей на об`єкті: Будівництво офісу та лабораторії за адресою: Київська область, м. Вишгород ; роботи по влаштуванню утеплення та оздоблення стін фасаду на об`єкті Будівництво багатоквартирної житлової забудови на тер. 3-го мікрорайону в м. Бровари та інше не реєструвались;

- наявність вироку суду щодо визнання директора (засновника, головного бухгалтера) контрагента непричетною до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою ст. 205-1 КК України.

На підставі зазаченого податковим органом зроблено висновок про відсутність у контрагента можливості фактичного здійснення господарських операцій, і, відповідно, відсутність у позивача підстав для формування витрат.

В той же час, доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента працюючих осіб, які б могли забезпечити реалізацію робіт, як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Перевіряючи обґрунтованість висновку податкового органу щодо наявності вироку суду щодо визнання директора (засновника, головного бухгалтера) контрагента непричетною до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою ст. 205-1 КК України, колегія суддів вважає, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, оскільки ним не встановлено фіктивності саме господарських операцій між позивачем та контрагентом, за результатами яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, зазначені відповідачем обставини дають підстави для сумніву в фактичному здійсненні господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що перевірку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом слід здійснювати шляхом дослідження та аналізу первинних документів.

Так, між позивачем і контрагентом укладені договори підряду.

1. Договір підряду № 14-С від 17.09.2019 (а.с. 4-8 т. 2).

Предметом цього договору є виконання комплексу робіт з улаштування сходів в приміщенні за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 8.

На виконання умов цього договору позивачем надано: договірна ціна, акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року; податкова накладна.

2. Договір підряду № 16-С від 23.09.2015 (а.с. 21-25 т. 2).

Предметом цього договору є виконання робіт з облицювання профнастилом фасаду на об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Умань, вул. Жовтневої революції, буд. 74.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду: договірна ціна; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2015 року; акт приймання будівельних робіт за листопад 2015 року; податкова накладна.

3. Договір підряду № 17-С від 30.09.2015 (а.с. 35 т. 1).

Предметом договору є виконання робіт з улаштування та оздоблення стін фасаду системою БАУМІТ на об`єкті: Будівництво багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону ІV житлового району в м. Бровари. Друга черга будівництва (будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями).

На виконання умов договору позивачем надано суду: договірні ціни; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за листопад 2015 року; акти приймання виконаних робіт за листопад 2015 року; акт надання послуг; рахунок про оплату, податкові накладні.

4. Договір підряду № 20-С від 12.10.2015 (а.с. 60-63 т. 2)

Предметом договору є виконання ремонтно-будівельних робіт на об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Воз`зєднання, 20.

На виконання умов цього договору позивачем надано суду договірна ціна; довідка про вартість виконаних робіт; акт приймання виконаних робіт; податкова накладна.

5. Договір підряду № 23-С від 01.12.2015 (а.с. 68-71 т. 2)

Предметом договору є виконання будівельних робіт по влаштуванню стінових та покрівельних сандвіч панелей відповідно до умов договору на об`єкті будівництва: Будівництво офісу та лабораторії по виробництву діагностичних тестів за адресою: Київська область; м. Вишогород, вул. Шолуденка, 4.

На виконання умов цього договору позивачем надано суду договірна ціна; довідка про вартість виконаних робіт; акт приймання виконаних робіт; податкова накладна.

6. Договір підряду № 24-С від 01.12.2015 (а.с. 81-84 т. 2)

Предметом договору є виконання будівельних робіт відповідно до умов цього Договору на об`єкті будівництва: Реконструкція комплексу будівель та споруд з добудовою та розширенням для розміщення торгівельних закладів за адресою просп. Московський, 23 у Оболонському районі м. Києва (ІІ черга), роботи з будівництва якого виконує підрядник згідно Договору.

На виконання умов цього договору позивачем надано суду договірна ціна; рахунок на оплату; акт надання послуг; довідка про вартість виконаних робіт; акт приймання виконаних робіт; податкова накладна.

Також, на виконання договорів позивачем надані платіжні доручення та виписки з банку.

В той же час з положень податкового законодавства вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

В той же час, в матеріалах справи відсутні документи, які б надавали змогу суду встановити, та відокремити, які саме роботи виконувались самостійно позивачем, а які, його контрагентом - ТОВ ІНВЕСТ ППАВЕРФУЛ за дорученням позивача, як замовника робіт, оскільки вид діяльності позивача та контрагента співпадають. Документів та пояснень, які б підтверджували зв`язок будівельних робіт, замовлених у контрагента із господарською діяльністю позивача до суду не надано.

Зокрема, позивачем не надано жодних обґрунтованих пояснень з приводу виникнення у нього необхідності у залученні третьої особи - контрагента ТОВ ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ для виконання комплексу робіт, передбачених договорами підряду, та не доведено факт виникнення такої необхідності. Отже, підстави, з яких позивач замовив виконання будівельних робіт у контрагента суду не підтверджені матеріалами справи.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази наявності та/або оренди позивачем та/або контрагентом технічного обладнання, транспортних засобів, будівельних матеріалів необхідних для виконання робіт, передбачених названими договорами підряду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання робіт за вищевказаними договорами підряду, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів позивача.

Зазначені обставини у сукупності з наявністю вироку суду щодо визнання директора (засновника, головного бухгалтера) контрагента непричетною до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою ст. 205-1 КК України дають підстави для висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ БК ТЕККОМБУД ПЛЮС і зазначеним контрагентом не підтверджується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 85.2. ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Здійснивши аналіз наданих позивачем до суду документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, колегія суддів доходить до висновку про те, що зазначені документи не дають можливість підтвердити спричинення реальних змін майнового стану позивача у зв`язку із фактичним здійсненням господарських операцій з контагентом.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ БК ТЕККОМБУД ПЛЮС .

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 26.06.2019, та не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БК ТЕККОМБУД ПЛЮС залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2019 - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10.09.2019.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:Л.В. Бєлова І.О. Лічевецький

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.09.2019
Оприлюднено16.09.2019
Номер документу84227537
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/14514/18

Постанова від 05.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Постанова від 05.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 09.08.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 09.08.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Рішення від 26.06.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Ухвала від 16.05.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Ухвала від 01.10.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Ухвала від 12.09.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні