Ухвала

від 12.09.2019 по справі 805/1194/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2019 року

Київ

справа №805/1194/18-а

адміністративне провадження №К/9901/25809/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №805/1194/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСБУД" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ДФС) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 у задоволенні клопотання ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних причин такого пропуску. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 18.07.2018 подано 25.06.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 року, а в подальшому ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що вперше апеляційну скаргу ним було подано своєчасно, але вона була повернута судом через відсутність можливості у заявника сплатити судовий збір. Вказано, що здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки відсутність у скаржника коштів, призначених для сплати судового збору і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду та свої процесуальних обов`язків, не може вважатися поважною підставою пропуску апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилалось на неможливість сплати судового збору через неналежне фінансування та арешт бюджетного рахунку, з якого сплачується судовий збір, внаслідок чого було пропущено строк на апеляційне оскарження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що арешт бюджетного рахунку не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи повторне подання апеляційної скарги майже через рік після винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повторно звернувся з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що при зверненні з апеляційною скаргою вперше ДФС було позбавлено можливості сплати судового збору внаслідок недостатнього фінансування на сплату судового збору, але заявником вживались усі можливі заходи з метою отримання таких коштів.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Апеляційний суд правильно визнав неповажними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження обставини щодо арешту коштів на рахунках ДФС, оскільки відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2011 № 845 на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Частина друга статті 299 КАС України встановлює присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів, і у цій справі такий строк пропущено, що не заперечується ДФС. Тому доводи скаржника про звернення з повторною апеляційною скаргою із дотриманням строку, встановленого часиною другою статті 299 КАС України є безпідставними.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №805/1194/18-а.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду