Постанова

від 12.09.2019 по справі 804/7086/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа № 804/7086/14

адміністративне провадження № К/9901/8213/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОфісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 (суддя - Е.О. Юркова) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 (колегія у складі суддів: С.В. Чабаненко, С.М. Іванов, А.В. Шлай) у справі № 804/7086/14 за позовомПриватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля доОфісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля (правоноступникоя якого є Приватне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля , далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, далі - Податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000042530, №0000052530, №0000062530 та від 10.04.2014 №0000182530.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами та відображення операцій в складі витрат з податку на прибуток не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, ґрунтуються на матеріалах, отриманих від податкових органів, а також зроблені без урахування дійсних фактичних обставин, без надання належної оцінки документам, що були надані при перевірці в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з переліченими контрагентами, у зв`язку із чим прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення, що винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства, підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 позов задоволено. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000042530, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4728931,15 грн. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000052530 Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем в розмірі 988051,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 494025,98 грн. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000062530, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за основним платежем в розмірі 1228955,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 540299,22 грн. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 №0000182530, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за основним платежем в розмірі 1228955,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 540299,22 грн.

Рішення судів мотивовані тим, що матеріалами справи спростовано доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, а відтак наявні в матеріалах справи документи можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди розглядаючи дану справу, не здійснили належної оцінки відсутності належно оформлених документів, які можуть підтвердити факт транспортування придбаних позивачем у його контрагентів товарно матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що доводить факт удаваності правовідносин позивача з його контрагентами.

В письмових запереченнях на дану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних нею рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами та відображення операцій в складі витрат з податку на прибуток.

За результатами перевірки складено акт від 13.01.2014 №22/25.3-00178353, яким встановлені порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на загальну суму 1228955,43 грн., в тому числі по періодах: за січень 2011 року у сумі 31120 грн.; за лютий 2011 року у сумі 57728 грн.; за травень 2011 року у сумі 16534 грн.; за червень 2011 року у сумі 42977 грн.; за липень 2011 року у сумі 29561 грн.; за жовтень 2011 року у сумі 91707 грн.; за листопад 2011 року у сумі 119246 грн.; за грудень 2011 року у сумі 104780 грн.; за березень 2012 року у сумі 9237 грн.; за квітень 2012 року у сумі 62906 грн.; за травень 2012 року у сумі 18670 грн.; за червень 2012 року у сумі 10150 грн.; за липень 2012 року у сумі 131239,8 грн.; за серпень 2012 року у сумі 146328,9 грн.; за вересень 2012 року у сумі 18474,66 грн.; за жовтень 2012 року у сумі 24942 грн.; за листопад 2012 року у сумі 12443 грн.; за грудень 2012 року у сумі 132897 грн.; за лютий 2013 року у сумі 30491 грн.; за березень 2013 року у сумі 116614 грн.; за квітень 2013 року у сумі 20909 грн., пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 з урахуванням положень пп.14.1.13, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000042530, яким позивачу було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4728931,15 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000052530, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1482077,93 грн., з яких 988051,95 грн. - за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 494025,98 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000062530, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1769257,65 грн., у тому числі: 1228955,43 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 540302,22 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство оскаржило їх в адміністративному порядку до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників. Рішенням від 02.04.2014 №7082/10/28-10-10-4-33 про результати розгляду скарги платника податків від 30.01.2014 №1/291 скарга задоволена частково, залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014р. №0000042530, №0000052530, податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014р. №0000062530 скасовано в частині штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3 грн., в інших частинах податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

У зв`язку із скасуванням в частині суми нарахованого податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податковим органом було прийнято у відношенні Товариства податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 №0000182530, яким йому було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1769254,65 грн., у тому числі: 1228955,43 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 540299,22 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду, який визначив їх незаконними, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Так, розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанції висловлюючись на аналізі положень статей 138, 139, 187, 198 та 200 Податкового кодексу України дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що акти індивідуальної дії, які є предметом даного судового розгляду прийняті протиправно, виходячи із встановлених обставин справи.

При цьому, здійснюючи посилання на положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні суди зауважили про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Верховний Суд відзначає, що судами було досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

При цьому, правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Так судами досліджено зміст, та дійсність настання наслідків по укладених між позивачем та його контрагентами ряду договорів, зокрема: ТОВ НВКФ ВЕСТ-ПРОМ (№ПУ-596 від 01.12.2011 про поставку продукції та обладнання виробничо-технічного призначення), ТОВ НВП ЕКО-СТАНДАРТ (№11-16/4579-КП від 26.12.2011 про поставку продукції та обладнання виробничо-технічного призначення), ТОВ Сталькомплект ЛТД (№12-15/1740-ПД від 05.06.2012 про надання послуг по деповському ремонту 90п/вагонів та 2 хопер-дозаторів), ТОВ Спец-Контакт (№12-16/2567-КП від 27.08.2012 ), Науково-Дослідний інститут гірничих проблем АІН України (№ АД-392/12-07/1535-ПД від 30.04.2012 про виконання науково-дослідних робіт; №12-11/1739-У від 05.06.2012 про надання послуг з участі у 6 міжнародно-практичних конференціях Школа підземної розробки 2012 ; №1/07-12/12-11/2208-У від 01.07.2012 про надання послуг з редагуванню, комп`ютерній верстці, підготовки та розробки рисунків, підготовці та видання нового підручника Організація та планування очисних та підготовчих робіт з передачею позивачу 3000 екз. підручника; №25/09 від 24.09.2012 про надання послуг з участі в Міжнародній науково-практичній конференції Форум гірника - 2012 ), ПП Аннтей - В (№ПУ-428 від 05.01.2007 про поставку продукції та обладнання виробничо-технічного призначення), МП ВКП АПРЕЛЬ (№ПУ-4 від 02.07.2007, №ПУ-421 від 05.01.2011 про поставку продукції та обладнання виробничо-технічного призначення), ТОВ НВП Укрбудшлях-Д (№12-16/1456-ПД від 11.05.2012), ТОВ Промтехреконструкція-Сервіс (№12-22/1587-У від 24.05.2012 про надання послуг з обстеження та паспортизації димових труб котельного цеху філії позивача), ТОВ НВО Індустрія Інвест (№11-16/4575-КП від 26.12.2011 про поставку продукції та обладнання виробничо-технічного призначення).

При цьому, суди попередніх інстанцій дослідили наявність сформованих по вказаним договореним відносинам з вказаними контрагентами похідних документів (специфікації; рахунки на оплату; товарно-транспортні накладні; сертифікати якості; витяги з журналу обліку руху ТМЦ через КПП позивача, журнали реєстрації ввозу-виїзду автотранспортного засобів; податкові та видаткові накладні, акти здачі-виконаних і прийнятих робіт та наданих послуг, сертифікати відповідності, локальні кошториси, акти готовості об`єкту до експлуатації, звіти використаних коштів та інше).

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач не ставить під сумнів наведені висновки судів попередніх інстанцій. При цьому доводить Суду касаційної інстанції, що дефектність відповідних документів, а відтак нереальність та удаваність правочинів, що підтверджується відсутністю належно оформлених товаро-транспортних накладних (далі - ТТН), на підставі яких позивач міг отримувати від вказаних контрагентів придбані ТМЦ.

Надаючи оцінку вказаному доводу, Верховний Суд, керуючись напрацьованої позиції в аналогічних правовідносинах (постанова від 16.05.2018, справа №813/552/15, провадження №К/9901/25877/18), вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

У разі здійснення транспортування товарів залізничними шляхами загального призначення в обов`язковому порядку оформлюється залізнична накладна (пункт 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644). Підсумовуючи неведене, та враховуючи те, що суди попередніх інстанцій встановили наявність правових підстав для формування Товариством податкового обліку за рахунок реальних господарських операцій здійснених між ним та його контрагентами, що підтверджені належно оформленими первинними та бухгалтерськими документами, правомірність складення яких не ставиться під сумнів Податковим органом ні під час проведення перевірки позивача, ні під час розгляду даної справи в судах, часткова відсутність та/або не належно оформлені ТТН щодо поставки товару не можуть бути єдиною підставою для твердження про нереальність чи удаваність таких господарських операцій, частина яких взагалі не стосувалась поставки ТМЦ.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач не допустив порушень вимог ПК України, що свідчить про протиправність прийняття спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

13.12.2017 до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшло клопотання про заміну сторін у справі їх правонаступниками, що з огляду доданих до такого клопотання доказів підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля задовольнити.

2. Замінити Публічне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля її правонаступником, - Приватне акціонерне товариства ДТЕК Павлоградвугілля , а Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на Офіс великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС.

3. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 - без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду