Постанова

від 12.09.2019 по справі 489/2283/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №489/2283/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 489/2283/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Новоодеського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва, прийняту 18 серпня 2016 року у складі судді Губницького Д.Г. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Домусчі С.Д., суддів Коваля М.П., Кравця О.О.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати протиправними дії ГУПФУ щодо не зарахування періоду його роботи фінансовим директором КП Міжнародний аеропорт Миколаїв до його пенсійного та страхового стажу; зобов`язати ГУПФУ вчинити відповідні дії щодо зарахування до пенсійного та страхового стажу періоду роботи з 05 березня 2014 року по 22 липня 2015 року.

Позивач вважає неправомірними висновки пенсійного фонду про те, що він не має стажу застрахованої особи в розумінні Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через несплату роботодавцем - КП Міжнародний аеропорт Миколаїв за нього страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою від 18 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, Ленінський районний суд м. Миколаєва відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Як встановлено, спір виник через відмову відповідача зарахувати до пенсійного та страхового стажу позивача період роботи в КП Міжнародний аеропорт Миколаїв з 05 березня 2014 року по 22 липня 2015 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2015 року встановлений факт перебування ОСОБА_1 з комунальним підприємством Міжнародний аеропорт Миколаїв у трудових відносинах з 05 березня 2014 року по 08 травня 2014 року включно, звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням та цим рішенням стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, її індексацію, компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію моральної шкоди в сумі 68804,25 грн.

Згідно з даними відповіді позивачу у лютому 2016 року від Вознесенської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області вимоги про сплату боргу КП Міжнародний аеропорт Миколаїв по єдиному соціальному внеску за березень - травень 2014 року направлені до виконавчої служби, відкриті виконавчі провадження, сума внесків не стягнуті.

У квітні 2016 року УПФУ в Новоодеському районі листом роз`яснило позивачу, що КП Міжнародний аеропорт Миколаїв звітувало за нараховану йому заробітну плату, що відображено у довідці ОК-5 та але не сплачувало страховий внесок. У звязку з цим відповідач не зарахував до пенсійного та страхового стажу позивача періоду роботи в КП Міжнародний аеропорт Миколаїв з 05 березня 2014 року по 22 липня 2015 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не має стажу застрахованої особи в розумінні Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через несплату роботодавцем - КП Міжнародний аеропорт Миколаїв за нього страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого не підлягають задоволенню вимоги щодо зарахування пенсійного, страхового стажу періоду роботи в даному підприємстві за березень -травень 2014 року, а також до ухвалення рішення суду від 22 липня 2015 р., оскільки закон не передбачає можливість безоплатного зарахування періоду роботи до страхового стажу передбаченого Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій повністю з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Новоодеського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 фінансовим директором КП Міжнародний аеропорт Миколаїв з 05 березня 2014 року по 22 липня 2015 року до його пенсійного та страхового стажу.

Зобов`язати Новоодеське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області вчинити дії щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 фінансовим директором КП Міжнародний аеропорт Миколаїв з 05 березня 2014 року по 22 липня 2015 року до його пенсійного та страхового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоодеського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у сумі 2535 (дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 52 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду