Постанова

від 13.09.2019 по справі 815/6780/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №815/6780/15

адміністративне провадження №К/9901/13935/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року (суддя Завальнюк І.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (судді: Турецька І.О. (головуючий), Стас Л.В., Градовський Ю.М.)

у справі № 815/6780/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Єврогіпс-Одеса

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Єврогіпс-Одеса (далі - ТОВ Єврогіпс-Одеса ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 травня 2015 року №500060703/2015/00061 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2015 року № 500060703/2015/000008/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Єврогіпс-Одеса під час здійснення митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Одеська митниця ДФС на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 18 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, позов ТОВ Єврогіпс-Одеса задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач під час митного оформлення товарів надав усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які чітко ідентифікували оцінювані товари та не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товарів; натомість відповідач не обґрунтував, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товарів, та не довів неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із судовими рішеннями, Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ Єврогіпс-Одеса .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою митного органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01 червня 2013 року між ТОВ Єврогіпс-Одеса (покупець) та Gips Gelistirilmis Instaat Malzemeleri ve Perliti Siva Sanayi Tic. A.S. (продавець), Туреччина, укладено зовнішньоекономічний контракт №16-13, предметом якого придбання позивачем будівельних матеріалів в кількості та за цінами, які визначаються у специфікаціях до контракту (пункт 1.1). Згідно з пунктом 2.2 контракту ціна товару по кожній поставці встановлюється у специфікаціях до контракту та підтверджується продавцем у рахунках-фактурах (інвойсах).

20 березня 2015 року сторонами укладено додаткову угоду № 3-15 про надання додаткової знижки на товари у зв`язку з введенням в Україні додаткового мита на імпортовані товари та задля збереження конкурентної ціни на ринках України. Сторонами погоджено калькуляцію вартості поставки товару та відображено вартість товару на умовах EXW та CIF-Одеса.

11 травня 2015 року партія товару завантажена на судно M/C Lime згідно з експортною митною декларацією № 15411800ЕХ000374.

18 травня 2015 року з метою здійснення митного оформлення товару ТОВ Єврогіпс-Одеса подало до Одеської митниці ДФС електронну митну декларацію №500060703/2015/003948, в якій митна вартість визначена за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до митного органу разом із митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 01 червня 2013 року № 16-13; додатки до договору від 20 березня 2015 року № 2-15 та № 3-15; інвойс від 08 травня 2015 року № 426960 на загальну суму 209 061,00 дол. США; коносамент від 11 травня 2015 року № 1; прайс-лист від 08 травня 2015 року б/н; калькуляцію від 08 травня 2015 року; сертифікат про походження товару від 08 травня 2015 року № В0745455; копію митної декларації країни відправлення від 08 травня 2015 року №15411800ЕХ000374.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації в Одеської митниці ДФС виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому згідно з вимогами статті 53 МК України відповідач зобов`язав декларанта надати додаткові документи.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів та проведення процедури консультацій відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови від 27 травня 2015 року №500060703/2015/00061 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2015 року № 500060703/2015/000008/1, відповідно до якого митна вартість оцінюваного товару визначена за резервним методом.

Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало виявлення відповідачем у наданих до митного оформлення документах розбіжностей, а саме:

1) у калькуляції від 08 травня 2015 року б/н при розрахунку вартості товару вказано умови поставки EXW без зазначення пункту відправлення; зазначена калькуляція зроблена за невизначений період та підписана невизначеною особою;

2) у прайс-листі від 08 травня 2015 року б/н не визначено період дії вказаних цін та не визначена особа, яка підписала прайс-лист;

3) у наданому до митного оформлення коносаменті від 11 травня 2015 року № 1 вказано - сторінка 2, але не надано сторінку 1;

4) в електронному інвойсі митної декларації вказано найменування товару - штукатурка гіпсова , а в інвойсі від 08 травня 2015 року № 426960 - гіпсовий матеріал ;

5) у графі 44 митної декларації від 18 травня 2015 року № 500060703/2015/003948 не вказано термін дії зовнішньоекономічного договору від 01 червня 2013 року № 16-13 до 31 грудня 2020 року ;

6) у копії митної декларації країни відправлення від 08 травня 2015 року №15411800ЕХ000374 вказано інший код товару, ніж у митній декларації від 18 травня 2015 року № 500060703/2015/003948.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 МК України.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2015 року № 500060703/2015/000008/1 такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. При цьому обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова