Постанова

від 03.09.2019 по справі 396/1857/16

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 396/1857/16

провадження № 22-ц/4809/1382/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Кіселика С.А., (суддя доповідач),

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М. ,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос ;

за участю секретаря судового засідання - Сорокіної Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року у складі судді Гарбуз О.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення майна, набутого без належної правової підстави,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (далі - СТОВ), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення майна, набутого без належної правової підстави.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_2 . При оформленні документів для набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3524085600:02:002:0515, площею 5,15 га, розташовану на території Рівненської сільської ради він дізнався, що вказана земельна ділянка орендована СТОВ Колос з 29 травня 2006 року, терміном на 15 років. Будь-які документи про передачу відповідачу у користування земельної ділянки у батьків відсутні, жодних документів вони не підписували і не складали, кошти за оренду, за весь період користування відповідачем земельною ділянкою, не отримували. Позивач звернувся до відповідача із вимогою надати йому копію договору оренди, акту приймання-передачі земельних ділянок, однак відповіді не отримав.

Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Колос , скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, повернути йому земельну ділянку та стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року позов задоволено.

Суд дійшов висновку, що договір оренди від 29 травня 2006 року є недійсним, оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_2 його не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору оренди від 29 травня 2006 року підтверджено шляхом продовження орендних взаємовідносин при укладенні ОСОБА_2 змін до договору оренди земельної ділянки та є доказом схвалення укладення основного договору оренди. Про це свідчить і отримання ОСОБА_2 протягом тривалого часу орендної плати. Підпис ОСОБА_2 на змінах до договору оренди означає, що він був обізнаний про існування договору оренди своєї земельної ділянки, схвалив її передачу в користування саме відповідачу на умовах, зазначених в договорі оренди та змінах до нього. Суд не дав належної оцінки наданим відповідачем доказам виконання зобов`язань за договором оренди земельної ділянки у 2007-2015 роках, безпідставно не взяв до уваги заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос відхилено, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос подало касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 10 липня 2019 року Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно з висновком експерта № 20, здійсненим в межах кримінального провадження судовим експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 20 лютого 2017 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі орендодавець в оригіналі договору оренди від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта приймання передачі земельної ділянки від 29 травня 2006 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Визнаючи договір оренди земельної ділянки від 29 травня 2006 року недійсним з підстав того, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії, а отже, договір укладений без волевиявлення орендодавця, суд не звернув уваги на таке.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини пов`язані з орендою землі, є Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Колегія суддів вважає, що при розгляді даного спору судом має бути застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Із досліджених судом матеріалів справи та додатково доданих матеріалів встановлено, що договорні орендні відносини між ОСОБА_2 та СТОВ Колос тривають з 2000 року і стосувались ще оренди земельної частки (паю). Доказів того, що ОСОБА_2 не бажав продовження існуючих відносин, стосовно оренди земельної ділянки, матеріали справи не містять.

Позивач - спадкоємець власника земельної ділянки, ставить питання про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.05.2006 року укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Колос з підстав відсутності, на укладення цього договору, волевиявлення орендодавця.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи.

Згідно положень ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Докази, що надаються сторонами до суду мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до приписів ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Задовольняючи позов та констатуючи факт відсутності у ОСОБА_2 волевиявлення на укладення договору оренди землі суд першої інстанції взяв до уваги лише висновок експерта який зроблено в рамках кримінального провадження, при цьому в порушення вимог ст.89 ЦПК України суд не дав належної оцінки всім доказам наявним у матеріалах справи.

Суд першої інстанції не дав оцінки діям ОСОБА_2 , які передували даті укладення договору та його діям які слідували після цієї дати.

Колегія суддів вважає, що укладення ОСОБА_2 ще у 2000 році договору оренди земельної частки (паю) та підписання змін до оспореного договору свідчить саме про наявність у власника землі бажання передачі земельної ділянки в оренду саме СТОВ Колос .

Колегія суддів вважає, що дії позивача, який отримав земельну ділянку у спадок і просить визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між спадкодавцем та СТОВ Колос від 29.05.2006 року, недійсним, не зважаючи на підписання ОСОБА_2 змін до цього договору, суперечить поведінці спадкодавця (підписанню змін до договору та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

Колегія суддів дійшла висновку, що Зміни до договору оренди земельної ділянки, підписання яких особисто ОСОБА_2 , позивачем не оспорюється, стосуються саме оренди спірної земельної ділянки, оскільки інших земельних ділянок у власності ОСОБА_2 не мав, а дата зазначена у тексті документу щодо дати укладення договору до якого вносяться зміни, відповідає даті реєстрації договору.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи в результаті чого дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи.

Зазначена вище обставина згідно п.1,3 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення ухваленого судом першої інстанції.

Таким чином, керуючись ст. 367,ст. 368, ст. 374, ст. 376, ст.377, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року скасувати.

ОСОБА_1 в позові до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення майна, набутого без належної правової підстави відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (код ЄДРПОУ 03756939) судовий збір сплачений до суду апеляційної інстанції в сумі 3273 грн. 30 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 вересня 2019 року.

Суддя доповідач С.А.Кіселик

Судді: Л.М.Дьомич

С.М.Єгорова