Постанова

від 11.09.2019 по справі 725/6601/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Чернівці

Справа № 725/6601/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

секретар Ковальчук Н.О.

позивач ОСОБА_1

відповідачі Колективне підприємство редакції газети ЧАС , фізична особа -підприємець ОСОБА_2

апеляційна скарга Колективного підприємства редакції газети ЧАС на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 червня 2019 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Галичанський О.І.

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив:

- визнати недостовірною інформацію в Інтернет-публікації під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 на Інтернет-сайті Колективного підприємства редакції газети Час www.chas.cv.ua , а саме :

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита ОСОБА_16 і ОСОБА_4 (у миру ОСОБА_4) та архієпископа ОСОБА_8. Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички та бойні створенню Української Помісної Церкви.

Отож...

Житло - Розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_6,

Автомобілі - 6 - Фольсваген Пасат (два),Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі

Земля - Десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику

А крім цього ще три магнитофона в недешевых автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная… тоже три...

- зобов`язати Колективне підприємство редакції газети Час та фізичну особу - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 опублікувати спростування недостовірної інформації тим же способом, яким було розміщено неправдиве повідомлення.

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 3723 гривень моральної шкоди.

ОСОБА_1 посилався на те, що інформація, поширена у вищевказаній Інтернет-публікації, є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у приниженні його честі та гідності, а також ділової репутації, оскільки він є керівником релігійної організації і така публікація негативно характеризує його в очах не тільки релігійної громади, а й усієї громадськості, оскільки повідомляє про порушення ним норм чинного законодавства та прийнятих у суспільстві принципів моралі та етики.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 червня 2019 року позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію в Інтернет-публікації під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 на Інтернет-сайті Колективного підприємства редакції газети Час www.chas.cv.ua , а саме:

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита ОСОБА_16 і ОСОБА_4 (у миру ОСОБА_4 та ОСОБА_8. Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички на бойні створенню Української Помісної Церкви.

Отож...

Житло - Розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_6

Автомобілі - 6 - Фольсваген Пасат (два),Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі

Земля - Десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику

А крім цього ще три магнитофона в недешевых автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная… тоже три...

Зобов`язано Колективне підприємство редакції газети Час та ФОП ОСОБА_2 у триденний строк з дня набрання рішенням суду у даній цивільній справі законної сили опублікувати спростування недостовірної інформації тим же способом, яким було розміщено неправдиве повідомлення.

Опублікувати її під заголовком „СПРОСТУВАННЯ" наступного змісту:

"СПРОСТУВАННЯ:

Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на Інтернет-сайті Колективного підприємства редакції газети Час www.chas.cv.ua , в якій вказано про належність митрополиту ОСОБА_18 і ОСОБА_4 (у миру ОСОБА_4 ):

Житло - Розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_6

Автомобілі - 6 - Фольсваген Пасат (два),Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі

Земля - Десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику

А крім цього ще три магнитофона в недешевих автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ОСОБА_11 заграничная.. тоже три... не підтвердилась за результатами її перевірки.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 червня 2019 року зазначена інформація визнана такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 "

Стягнуто з Колективного підприємства редакції газети Час та ФОП ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3723 гривні.

Суд виходив з того, що інформація, поширена у вищевказаній Інтернет-публікації, є недостовірною та такою, що порушила право позивача на недоторканість ділової репутації, оскільки спотворила інформацію про його діяльність та дотримання ним моральних і правових норм.

Відповідачі не надали суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження достовірності відомостей, викладених у вказаній статті.

Суд також дійшов висновку про те, що наведена у вказаній статті інформація не може вважатися оціночними судженнями, оскільки подана у формі фактичних тверджень, а речення містять стверджувальні вислови.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Колективне підприємство редакції газети ЧАС просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 та Колективне підприємство редакції газети ЧАС є належними відповідачами у справі.

Колективне підприємство редакції газети ЧАС в частині вимог про спростування інформації щодо належності позивачу нерухомого майна у вигляді апартаментів, в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що автором оскаржуваної Інтернет-публікації було зазначено про те, що вказані апартаменти належать не ОСОБА_1 , а консисторії, тобто релігійній організації, проте позивачем вказане помешкання використовується у власних цілях.

Щодо вимог в частині спростування інформації щодо належності позивачу монашеських земель, заявник зазначає про те, що автор в статті не стверджував про те, що вказані земельні ділянки є власністю позивача, а тому ця інформація не стосується майнових прав позивача і не може бути визнана недостовірною.

Щодо спростування інформації в частині належності позивачу шістьох транспортних засобів, заявник звертає увагу на те, що ним неодноразово повідомлялося позивача про готовність Колективного підприємства редакції газети ЧАС надрукувати на шпальтах своєї газети статтю із зазначенням правильної інформації щодо кількості належних позивачу транспортних засобів.

Одночасно вважає, що помилка щодо кількості належних позивачу автомобілів не є інформацією, яка може завдати шкоди репутації, честі або гідності позивача.

Зазначає про те, що преса користується особливим статусом у випадку висвітлення питань, що становлять предмет громадського інтересу.

Крім того, позивач є публічною особою, а отже його спосіб життя, поведінка, належне йому майно перебувають під прискіпливим наглядом суспільства.

Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи

ФОП ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Посилається на те, що аргументи Колективного підприємства редакції газети ЧАС , викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.

Зазначає, що він жодним чином не порушує та не оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Звертає увагу на те, що ні позивач, ні суд при визначенні кола відповідачів, під час розгляду справи не витребував інформації щодо власника веб-сайту www.chas.cv.ua.

Вказує, що він є реєстратором доменного імені, а не володільцем (реєстрантом).

Вказана обставина підтверджується договором про надання послуг від 03 вересня 2012 року № R-CV/13, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Юнітрейд Про та ФОП ОСОБА_2 Згідно умов цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю Юнітрейд Про (надалі адміністратор публічного домену, адміністратор) надає ФОП ОСОБА_2 (надалі реєстратор) на умовах та в порядку, визначеному даним договором, регламентом публічного домену, послуги з адміністрування доменних імен в публічних доменах, визначені в додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Згідно указу Митрополита Київського і всієї України Онуфрія від 16 вересня 2014 року №1501 ОСОБА_1 було призначено архієпископом ОСОБА_18 і ОСОБА_4, керуючим Чернівецько- Буковинською єпархією ( а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 на Інтернет-сайті chas.cv.ua було опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В даній Інтернет-публікації, серед іншого, було викладено текст наступного змісту:

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита ОСОБА_16 і ОСОБА_4 (у миру ОСОБА_4 та ОСОБА_8.

Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички на бойні створенню Української Помісної Церкви. Отож...

Далі, в цій Інтернет-публікації було зазначено, що у позивача у власності перебувають:

Житло - двокімнатна квартира

АДРЕСА_1 - Фольсваген Пасат ( два) , Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі

Земля - десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику

А крім цього ще три магнитофона в недешевых автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ОСОБА_11 заграничная...тоже три...

Згідно довідки Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області територіального сервісного центру від 29 листопада 2018 року № 7341, за позивачем зареєстровані наступні транспортні засоби: Фольксваген Тігуан, 2015 року випуску, Фольксваген Пассат, 2017 року випуску та Фольксваген Пассат, 2008 року випуску ( а.с.29).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 грудня 2018 року №148099399, за позивачем також зареєстрована квартира, яка складається з двох житлових кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 30).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року вбачається, що будівлі та споруди по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать Чернівецькій єпархії Української Православної церкви ( а.с.27).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Колективного підприємства редакції газети ЧАС слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною 1 статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова) судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1 статті 277 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії ).

Згідно із частинами 4, 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до частини 1 та пункту 4 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував наступне.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

У Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказано про необхідність усвідомлення публічними особами того, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя. Публічними особами вважаються особи, які займають державні посади і/чи використовують державний ресурс, а також усі ті, хто відіграє певну роль у громадському житті, зокрема, в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій сфері.

Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (статі 3, 4, 6 Декларації).

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних лідерів.

ОСОБА_1 є архієпископом ОСОБА_18 і ОСОБА_4, керуючим Чернівецько- Буковинською єпархією, відтак є публічною особою, що тягне за собою ширші межі допустимої інформації щодо нього порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян.

З матеріалів справи вбачається, що у спірній Інтернет-публікації дійсно була викладена інформація, яка стосується позивача, та мало місце поширення такої інформації в мережі Інтернет, тобто доведення такої інформації до відома багатьох осіб, проте з урахування того, що позивач є публічною особою, проаналізувавши інформацію, а також характер використаних при її викладенні мовних засобів, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для спростування інформації в частині таких тверджень: ІНФОРМАЦІЯ_3 відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита ОСОБА_16 і ОСОБА_4 (у миру ОСОБА_4 та ОСОБА_8. Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички та бойні створенню Української Помісної Церкви , оскільки вони є власними оціночними судженнями автора оскаржуваної статті, вираженням суб`єктивної думки й поглядів, які не можуть бути перевірені на предмет достовірності, а тому не підлягають спростуванню.

На думку апеляційного суду, необґрунтованими є вимоги позивача про спростування інформації щодо належності позивачу нерухомого майна у вигляді розкішних апартаментів, які знаходяться по АДРЕСА_1 , оскільки як вбачається зі змісту оспорюваної статті, її автором зазначено про те, що дані апартаменти належать не ОСОБА_1 , а консисторії, тобто релігійній організації.

Вказана обставина не заперечується позивачем та підтверджується наявним в матеріалах свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року, згідно якого будівлі та споруди по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать Чернівецькій єпархії Української Православної церкви.

Також апеляційний суд вважає безпідставним вимогу позивача про спростування інформації щодо належності позивачу десятків монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику , оскільки вказане висловлювання не може бути витлумачене, як таке, що містить фактичні дані, а по-суті являється оціночним судженням у формі гіперболи. Словосполучення "десятки монашеських земель" є перебільшенням.

Щодо вимог про спростування інформації в частині належності позивачу шістьох автомобілів, апеляційний суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки як не заперечується і самим позивачем, йому на праві власності належать три із шістьох зазначених у оскаржуваній Інтернет - публікації транспортних засобів, що підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області територіального сервісного центру від 29 листопада 2018 року № 7341.

На думку апеляційного суду, вказана інформація з помилковим зазначенням кількості належних позивачу на праві власності не може вважатися такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Також є помилковим і задоволення судом першої інстанції вимог щодо спростування інформації про те, що ОСОБА_1 належить три магнитофона в недешевых автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ОСОБА_11 заграничная… тоже три... .

Із змісту вказаного речення, яке в оскаржуваній статті розміщене окремо від іншого переліку нерухомого майна, не є можливим встановити, про яку особу, якій належить вказане майно, йде мова, оскільки поширена інформація в оскаржуваній Інтернет - публікації стосувалася не лише нерухомого майна? належного ОСОБА_1 як архієпископу ОСОБА_18 і ОСОБА_4, а й нерухомого майна, належного архієпископу ОСОБА_13 .

Окрім того, зазначене висловлювання не може бути витлумачено як фактичні дані, а є мовно - стилістичним засобом (сатирою, іронією), пародіюванням сцени з відомого художнього фільму Іван Васильович міняє професію .

Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що інформація, про спростування якої просить ОСОБА_1 , не підлягає визнанню недостовірною, оскільки така інформація стосується позивача, як публічної особи та його професійної діяльності на посаді керівника релігійної організації, а тому він повинен бути готовим до неї, оскільки межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

При цьому апеляційний суд виходить із того, що хоча поширена інформація за формою його висловлювання (подання) наближається до перебільшення або провокації, а тому є неприємною для позивача, проте вона не виходить за рамки суспільної моралі, оскільки її висловлено в формі, яка не принижує його гідність, честь чи ділову репутацію.

Також позивач не довів, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих думок автора з приводу діяльності позивача.

ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його особистих немайнових прав та негативних наслідків, спричинених поширеною інформацією.

Крім того, слід зазначити, що вирішуючи спір про захист честі, гідності і ділової репутації, суд повинен встановити суб`єктний склад сторін спору, з`ясувати, яка фізична або юридична особа поширила недостовірну інформацію, а також автора цієї інформації.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова) відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Пунктом 12 Постанови роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини 3 статті 175 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Враховуючи те, що автор Інтернет-публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 не зазначений, оскаржувана інтернет - публікація є анонімною, доступ до сайту є вільним, належним відповідачем по справі, згідно вищенаведених роз`яснень Пленуму, є власник веб-сайту, особу якого позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що Колективне підприємство редакції газети ЧАС заперечує ту обставину, що воно є автором оскаржуваної інтернет-публікації.

Згідно із статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Відповідно до частини 2 статті 28 ЦК України при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім`я) або діяти без зазначення імені.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право обирати псевдонім у зв`язку з використанням твору.

Відповідно до пункту 5 статті 25 Закону про інформацію журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом ( авторством) або під умовним ім`ям (псевдонімом).

Оскільки наведеними вище нормами закону передбачено, що автором статті, яка оскаржується позивачем, може бути лише фізична особа, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що Колективне підприємство редакції газети ЧАС , яке є юридичною особою, є автором такої статті.

Також, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до даних Інтернет-сайту imena . ua щодо запитуваної інформації про зареєстровані доменні імена та IP-адреси вбачається, що власником домену ІНФОРМАЦІЯ_5 є ФОП ОСОБА_15 .

Згідно з статтею 1 Закону України Про телекомунікації домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Відповідно до статті 1 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг доменне ім`я - ім`я, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Відповідно до положень статей 76-78 ЦПК України будь-які подані учасниками процесу докази (зокрема, стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, цивільні суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до реєстратора обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет із офіційним запитом про надання інформації щодо власника веб-сайта, на якому було розміщено оскаржувану статтю. Обставини на які посилається ОСОБА_1 в позовній заяві, на підтвердження того, що ОСОБА_15 є власником веб-сайта не можуть вважатися належним та допустимим доказом у розумінні статтей 76-78 ЦПК України.

Не надано позивачем і доказів на підтвердження того, що власником веб-сайту chas .cv.ua є Колективне підприємство редакції газети ЧАС .

Отже, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що відповідачі поширили щодо нього неправдиву інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію .

За таких обставин апеляційний суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про захист честі, гідності та ділової репутації слід відмовити.

Враховуючи те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від позовної вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, у задоволенні яких апеляційний суд вирішив відмовити, підстав для задоволення вказаної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди апеляційним судом також не вбачається.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 658/1795/17-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 344/10697/15-ц.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові.

З платіжного доручення від 15 липня 2019 року №66 вбачається, що Колективне підприємство редакції газети ЧАС за подання до суду апеляційної скарги сплатило судовий збір в сумі 3700 гривень 50 копійок (а.с.162).

Отже, з ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства редакції газети ЧАС слід стягнути 3700 гривень 50 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства редакції газети ЧАС задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 червня 2019 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Колективного підприємства редакції газети ЧАС , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства редакції газети ЧАС 3700 (три тисячі сімсот) гривень 50 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13 вересня 2019 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк