Постанова

від 18.03.2020 по справі 725/6601/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 725/6601/18

провадження № 61-18257св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : колективне підприємство редакції газети Час , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 рокуу складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до колективного підприємства редакція газети Час (далі - КП редакція газети Час ), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є керівником релігійної організації Управління Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви .

ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті друкованого засобу масової інформації КП редакція газети Час була опублікована стаття з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до даних інтернет-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо запитуваної інформації про зареєстровані доменні імена та ІР-адреси власником зазначеного домену є ФОП ОСОБА_2 .

В указаній інтернет-публікації, серед іншого, був викладений наступний текст:

Сьогодні Час відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита Чернівецького і Буковинського ОСОБА_1 (у миру ОСОБА_1) та архієпископа Банченського ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ).

Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички та бойні створенню Української Помісної Церкви. Отож...

Далі у цій інтернет-публікації зазначено, що у нього у власності є: Житло - двокімнатна квартира в Хотині, розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_1; автомобілі: Фольсваген Пасат (два), Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі; земля - десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику. А крім цього ще три магнитофона в недешевих автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная...тоже три... .

Вказував, що його громадська діяльність регулюється у тому числі Статутом релігійної організації Управління Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви , згідно з пунктом 10 розділу II якого він здійснюю загальне керівництво єпархіальними установами, парафіями та монастирями на території Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви.

Поширена в указаній статті інформація є недостовірною, стала доступною необмеженому колу осіб, а тому цей факт вкрай негативно впливає не тільки на його репутацію як фізичної особи та громадянина, а й на ділову репутацію, тому заподіює значної моральної шкоди. У зв`язку з цією публікацією йому доводиться спростовувати опубліковану інформацію серед колег-священослужителів, парафіян, знайомих і близьких осіб.

Вважає, що недостовірність та неправдивість опублікованої інформації підтверджується наступним:

- в частині твердження про належність йому розкішних апартаментів в консисторії на АДРЕСА_1 - свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 103394337, згідно з якими єдиним власником зазначеної нерухомості є Релігійна організація Управління Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви .

Відповідно до пункту 13 розділу III Майно, джерела коштів єпархії Статуту Релігійної Організації Управління Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви споруди, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального та благодійного призначення, кошти та інше майно, придбане єпархією за рахунок власних ресурсів, пожертвуване громадянами, підприємствами, організаціями, установами або передане державою, а також придбане єпархією на інших законних підставах, є власністю єпархіального управління, а тому не були і не можуть бути його особистою власністю;

- в частині належності йому зазначених у статті шести автомобілів - письмовою інформацією Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області від 29 листопада 2018 року, де зазначено, що за ним зареєстровані три автомобілі, якими фактично користуються при здійсненні релігійної діяльності відповідні релігійні організації Чернівецько-Буковинської Єпархії. Інших будь-яких автотранспортних засобів у його власності не має;

- в частині поширеної недостовірної інформації щодо володіння десятками гектарів землі - відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 грудня 2018 року він є власником лише квартири загальною площею 67,7 кв. м у м. Хотин, право власності на яку він набув задовго до призначення архієпископом Чернівецьким і Буковинським, керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією. Інша інформація щодо його володіння десятками гектарів землі та іншим нерухомим майном є неправдивою і недостовірною.

Вважав, що викладені у публікації недостовірні факти не відносяться до оціночних суджень, оскільки поширення зазначеної інформації порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Інформація, викладена у статті, має явний негативний характер, оскільки повідомляє громадськості про порушення чинного законодавства та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики, тощо і такою, що порушує його немайнові права, крім того, стосується конкретних фактів, обов`язок доказування достовірності яких, покладається на відповідачів.

Поширення такої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів, що безпосередньо принижує його людську гідність, створило негативну соціальну оцінку його особистості в очах оточуючих, порушивши його честь.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною інформацію, зазначену в інтернет-публікації з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті КП редакція газети Час - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме :

Сьогодні Час відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита Чернівецького і Буковинського ОСОБА_1 (у миру ОСОБА_1) та архієпископа Банченського ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ).

Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички та бойні створенню Української Помісної Церкви. Отож... Житло - розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_1; автомобілі - Фольсваген Пасат (два),Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі; земля - десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику.

А крім цього ще три магнитофона в недешевих автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная.. тоже три... ; зобов`язати КП редакція газети Час і ФОП ОСОБА_2 опублікувати спростування недостовірної інформації тим же способом, яким було розміщено неправдиве повідомлення; стягнути з КП редакція газети Час і ФОП ОСОБА_2 3 723,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 червня 2019 року у складі судді Галичанського О. І. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію в інтернет-публікації під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті КП редакція газети Час ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме:

Сьогодні Час відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита Чернівецького і Буковинського ОСОБА_1 (у миру ОСОБА_1) та архієпископа Банченського ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ).

Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички та бойні створенню Української Помісної Церкви. Отож... Житло - розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_1; автомобілі - Фольсваген Пасат (два),Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі; земля - десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику.

А крім цього ще три магнитофона в недешевих автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная.. тоже три... .

Зобов`язано КП редакція газети Час і ФОП ОСОБА_2 у триденний строк з дня набрання рішенням суду у цій цивільній справі законної сили опублікувати спростування недостовірної інформації тим же способом, яким було розміщено неправдиве повідомлення.

Опублікувати її під заголовком СПРОСТУВАННЯ наступного змісту:

СПРОСТУВАННЯ:

Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті КП редакція газети Час ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій вказано про належність митрополиту Чернівецькому і Буковинському ОСОБА_1 (у миру ОСОБА_1 ):

Житло - розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_1; автомобілі - Фольсваген Пасат (два),Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі; земля - десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику. А крім цього ще три магнитофона в недешевих автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная.. тоже три... не підтвердилась за результатами її перевірки.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 червня 2019 року зазначена інформація визнана такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

Стягнуто з КП редакція газети Час і ФОП ОСОБА_2 у рівних частинах на користь ОСОБА_1 3 723,00 на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з КП редакція газети Час і ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 466,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відносно позивача на інтернет-сайті КП редакція газети Час , власником домену якого є ФОП ОСОБА_2 , було поширено інформацію, що не відповідає дійсності, має яскраво виражений негативний характер та принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, тому ця інформація підлягає спростуванню. Встановивши факт порушення відповідачами особистих немайнових прав позивача, яке полягає у поширенні щодо нього недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію та врахувавши характер протиправних дій відповідачів, ступінь моральних страждань позивача, суд вирішив питання про відшкодування моральної шкоди .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу КП редакція газети ЧАС задоволено.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 червня 2019 року скасовано.

В позові ОСОБА_1 до КП редакція газети Час , ФОП ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП редакція газети Час судовий збір у розмірі 3 700,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 є архієпископом Чернівецьким і Буковинським, керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією, відтак є публічною особою, що тягне за собою ширші межі допустимої інформації щодо нього порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. У спірній Інтернет-публікації дійсно була викладена інформація, яка стосується позивача, та мало місце поширення такої інформації в мережі Інтернет, тобто доведення такої інформації до відома багатьох осіб, проте з урахування того, що позивач є публічною особою, проаналізувавши інформацію, а також характер використаних при її викладенні мовних засобів, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду не може бути визнано законною і обґрунтованою, оскільки, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, суд виходив лише із заперечень відповідачів, що інтернет-сторінка, на якій було опубліковано статтю, їм не належить і вони не є авторами цієї статті. Однак, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України відповідачі належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень суду не надали. У свою чергу, суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши дійсні обставини справи та давши належну оцінку доказам, поданими сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки поширена відповідачами інформація є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача .

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2019 року КП редакція газети Час подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є керівником релігійної організації Управління Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви .

ІНФОРМАЦІЯ_2 на інтернет-сайті друкованого засобу масової інформації КП редакція газети Час була опублікована стаття з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до даних інтернет-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо запитуваної інформації про зареєстровані доменні імена та ІР-адреси власником зазначеного домену є ФОП ОСОБА_2 .

В указаній інтернет-публікації, серед іншого, був викладений наступний текст:

Сьогодні Час відкриває завісу над нажитым непосильным трудом майном митрополита Чернівецького і Буковинського ОСОБА_1 (у миру ОСОБА_1) та архієпископа Банченського ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ).

Ці двоє монахів живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички та бойні створенню Української Помісної Церкви. Отож...

Далі у цій інтернет-публікації зазначено, що у нього у власності є: Житло - двокімнатна квартира в Хотині, розкішні апартаменти в консисторії на АДРЕСА_1; автомобілі: Фольсваген Пасат (два), Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі; земля - десятки гектарів монашеських земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику. А крім цього ще три магнитофона в недешевих автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная...тоже три... .

Стверджуючи, що вищевказана інформація не відповідає дійсності та порушує право на недоторканість честі, гідності та ділової репутації, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про захист своїх особистих немайнових прав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі Нова газета та Бородянський проти Росії , що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У частині другій статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії ).

Разом з тим, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі в їх сукупності й надавши їм належну оцінку, визначив, що позивач не довів, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих думок автора публікації з приводу діяльності позивача.

Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що висловлювання, здійснені стосовно позивача, є оціночним судженням, а тому відсутні правові підстави для застосування положень статті 277 ЦК України. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що у публікації були використані оціночні судження, що відповідно до статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України Про інформацію не підлягають спростуванню.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що порушення його прав полягає у розміщенні на інтернет-сайті друкованого засобу масової інформації КП редакція газети Час статті, що дозволило поширити публічну образу серед широкого колу громадян, які становлять аудиторію цього видання.

У частині другій статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

З урахуванням вказаного позивач не позбавлений можливості реалізувати право на відповідь, викласти власний погляд на дискусійні проблеми з метою обґрунтування власної позиції та доведення перед аудиторією помилковості висловлених відповідачем суджень, надавши їм свою оцінку.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність підстав для втручання у право автора статті на поширення власних суджень. При цьому, встановивши, що поширена інформація не містить висловлень у брутальній, принизливій чи непристойній формі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 липня 1986 року (справа Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria), заява № 9815/82) зазначив, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2, свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Оскільки ОСОБА_1 є архієпископом Чернівецьким і Буковинським, керуючим Чернівецько- Буковинською єпархією та як наслідок відіграє певну роль у суспільному житті, то межа допустимої критики щодо нього як публічної особи є значно ширшою, ніж окремої особи.

Таким чином, встановивши, що у спірній інтернет-публікації дійсно була викладена інформація, яка стосується позивача, та мало місце поширення такої інформації в мережі Інтернет, тобто доведення такої інформації до відома багатьох осіб, проте з урахування того, що позивач є публічною особою, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши інформацію, а також характер використаних при її викладенні мовних засобів, дійшов правильного висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

При цьому доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович