Постанова

від 16.09.2019 по справі 916/876/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/876/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року, м. Одеса, суддя Волков Р.В., повний текст рішення складений та підписаний 07.06.2019 року.

у справі № 916/876/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «СКТБ «Елемент» , м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м.Одеса

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство «СКТБ «Елемент» , м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса, в якій просило суд стягнути з «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «СКТБ «Елемент» , м. Одеса суму боргу згідно Договору суборенди від 10.03.2017 року № 016/2017, що складає 50 675 грн. 49 коп., з яких: сума заборгованості за договором суборенди - 23 945 грн. 83 коп.; сума штрафних санкцій - 11 972 грн. 92 коп.; пеня - 14 756 грн. 74 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення укладеного між сторонами договору суборенди від 10.03.2017 року № 016/2017, Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса, як суборендар, не виконує належним чином взяті на себе обов`язки зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у сумі 23 945 грн. 83 коп., на яку позивачем було нараховано штрафні санкції та пеню.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі №916/876/19 позов Публічного акціонерного товариства «СКТБ «Елемент» , м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса про стягнення 50 675 грн. 49 коп. задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «СКТБ «Елемент» , м. Одеса 23 945 грн. 83 коп. заборгованості за договором суборенди, 11 972 грн. 92 коп. штрафних санкцій, 14 702 грн. 94 коп. пені, 1918грн. 87 грн. витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості та штрафних санкції, в частині стягнення з відповідача суми пені суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було неправильно здійснено розрахунок, в зв`язку з чим, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції задовольнив зазначені вимоги частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м.Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі № 916/876/19 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «СКТБ «Елемент» , м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса про стягнення 50 675 грн. 49 коп. відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що договір, на підставі якого задоволено позовні вимоги, не може бути підставою стягнення будь-яких коштів, оскільки він був підписаний особою без належних на те повноважень, та відповідно до вимог законодавства України є недійсним, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні повноваження на укладення договору суборенди від 10.03.2017 року від імені та в інтересах позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи трудовим договором з Генеральним директором від 16.03.2017 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «СКТБ «Елемент» , м. Одеса, в особі Колесника А.М., діючого на підставі Рішення Спостережної ради від 16.03.2017 року, протокол №11, далі Роботодавець, з однієї сторони та ОСОБА_1 , далі Працівник, з іншої сторони, відповідно до якого ОСОБА_2 М.Ю. передаються повноваження Генерального директора товариства лише з 16.03.2017 року.

Тобто, на думку скаржника, на момент укладення договору суборенди, а саме: 10.03.2017 року у ОСОБА_1 не було жодних повноважень на укладення будь-яких договорів від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «СКТБ «Елемент» , м.Одеса та передачу будь-якого майна в оренду (суборенду), в зв`язку з чим скаржник вважає, що Договір суборенди від 10.03.2017 року № 016/2017 (нежитлового офісного приміщення) є недійсним.

Скаржник зазначає, що справа була розглянута за його відсутності, оскільки останній про розгляд справи у встановленому законом порядку не повідомлявся, жодні судові ухвали, повістки на адресу скаржника не направлялися та ним не отримувались.

Також, скаржник вважає, що судом з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України були прийняті від позивача докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, оскільки нові докази були подані стороною позивача 22.05.2019 року та 03.06.2019 року, тобто після спливу двох місяців після відкриття провадження, яке було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача у порядку, встановленому ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, письмово не повідомляв про неможливість подання вказаних доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин, в зв`язку з чим, на думку скаржника, надані представником позивача докази 03.06.2019 року не можуть прийматися при вирішенні спірних правовідносин та повинні бути повернуті позивачу.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса вважає, що розрахунок заборгованості, нарахованих штрафних санкцій та пені відноситься до компетенції спеціаліста в галузі бухгалтерії, у зв`язку з чим по справі повинна бути призначена судово-економічна експертиза, на вирішення якої повинно бути поставлено питання щодо визначення достовірності проведеного позивачем розрахунку заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди № 016/2017 (нежитлового офісного приміщення) від 10.03.2017 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2019 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі № 916/876/19 відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

05.08.2019 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «СКТБ «Елемент» , м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі № 916/876/19 залишити без задоволення, а рішення без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що ОСОБА_1 займає посаду Генерального директора ПАТ СКТБ Елемент з 13.02.2016 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Наказом № 2 ПАТ СКТБ Елемент від 13.02.2016 року. Позивачем було надано копію Трудового договору з Генеральним директором, що був чинним станом на момент подачі позовної заяви, для підтвердження повноважень ОСОБА_1 щодо підпису позовної заяви, інших процесуальних документів та підтвердження права на посвідчення копій доказів, що були додані до позовної заяви. Посилання Відповідача на те, що ОСОБА_1 станом на 10.03.2017 року не мав повноважень на укладення договорів від імені ПАТ СКТБ Елемент не відповідають дійсності, не підтверджується жодним доказом та ґрунтується виключно на припущеннях, а отже, Договір суборенди від 10.03.2017 року № 016/2017 не суперечить положенням ст . 203 Цивільного кодексу України та є правомірним у розумінні ст. 204 Цивільного кодексу України.

Також позивач зауважив, що якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Публічне акціонерне товариство «СКТБ «Елемент» , м. Одеса зазначає, що під час розгляду справи № 916/876/19 були подані додаткові докази, у зв`язку із необхідністю повного та всебічного розгляду справи, у зв`язку з чим позивач звертався із відповідними клопотаннями до суду.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі № 916/876/19 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

10.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством «СКТБ «Елемент» , м.Одеса (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м.Одеса (суборендар) було укладено Договір суборенди № 016/2017, відповідно до п. 1.1. якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування (оренду) об`єкт суборенди загальною площею - 55,4 кв.м., що знаходиться на 5-му поверсі Будівлі, розташованої за адресою: 65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 29 (офіс № 504).

Згідно з п. 3.1. Договору ціна орендної плати за користування об`єктом суборенди складає 5,50 доларів США (далі - базова орендна ставка). Загальна сума щомісячної орендної плати за Об`єкт складає 304,70 доларів США.

Пунктом 3.2.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за 1.кв.м., що підлягає оплаті Суборендарем Орендарю за даним Договором, визначається шляхом множення базової орендної ставки, вказаної в. п. 3.1. цього Договору, на курс долара США, встановлений НБУ на 00 годи 01 хвилину дати виставлення рахунку. Розрахунки проводяться виключно в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 3.3. Договору всі розрахунки з оплати орендної плати проводяться Суборендарем шляхом щомісячних перерахувань на поточний рахунок Орендаря, вказаний в Договорі, не пізніше 10 числа поточного (розрахункового) місяця, на підставі виставлених рахунків.

Понад орендну плату Суборендар компенсує Орендарю витрати за комунальні послуги (зворотно-експлуатаційні витрати): спожиту електроенергію, водопостачання, водовідведення в межах орендованої ним площі згідно з даними показників приладів обліку (лічильників) та послуги з комплексного обслуговування бізнес-центру (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 3.8. Договору всі розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні. В тому випадку, якщо останній, передбачений для здійснення відповідного платежу день приходиться на неробочий, святковий, то останній день розрахунку переноситься на перший, наступний за ним робочий день.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що в разі прострочення сплати вищезазначених платежів, Суборендар несе відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.1. Договору Орендар має право вимагати від Суборендаря своєчасного внесення ним оплати відповідно до Договору, якому кореспондує обов`язок Суборендаря, встановлений п. 5.4. Договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендарю плату за Об`єкт суборенди та здійснювати інші платежі, передбачені цим Договором.

За несвоєчасне внесення Орендної плати або інших платежів, передбачених цим Договором, Суборендар сплачує на користь Орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору).

Згідно з п. 7.3. Договору у випадку порушення Суборендарем з власної вини строків сплати орендної плати або інших платежів, більш ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Суборендар крім пені, передбаченої п.7.2. Договору, сплачує Орендарю штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 7.4. Договору сплата штрафу, пені чи неустойки не звільняє винну Сторону від виконання нею своїх обов`язків та умов Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 1 року, а саме - до 10 березня 2018 року, включно.

Матеріали справи містять рахунки на оплату за квітень 2017-березень 2018 року, підписані позивачем (а.с. 53-64), копії актів надання послуг за період квітень 2017-березень 2018 (а.с. 99-110, а також Акт приймання-передачі об`єкта суборенди від 10.03.2017 року (а.с.111-112) та копії платіжних доручень на оплату рахунків за Договором (а.с. 124-133):

- від 10.04.2017 року на суму 9366,48 грн. (призначення платежу «ТОВ «Планета суднового постачання» оплата за оренду та обслуговування за квітень 2017 року дог суборенди №016/2017 від 10/03/2017 рах. № 185 від 01/04/2017» );

- від 12.05.2017 року на суму 9222,78 грн. (призначення платежу «ТОВ «Планета суднового постачання» чз Подобреев ОСОБА_3 оренда приміщень за травень 17, послуги зг. рах. 261 від 01.05.2017 у т.ч. ПДВ - 1537,13 грн.» );

- від 31.07.2017 року на суму 9255,80 грн. (призначення платежу «ТОВ «Планета суднового постачання» , оплата за оренду приміщ. зг рах №411 від 1 липня 2017р. дог. Суборенди №016/2017 від 10.03.2017р.» );

- від 26.10.2017 року на суму 9281,33 грн. (призначення платежу «Планета суднового постачання ТОВ ч/з подоплата за послуги по рах 566 від 01.09.2017. BMRS 0582» );

- платіжне доручення від 03.01.2018 року № 4 на суму 9343,28 грн. (призначення платежу «рахунок на оплату № 736 від 01 листопада 2017р. договор суборенди № 016/2017 від 10.03.2017 у т.ч. ПДВ20% - 1557,21 грн.» );

- платіжне доручення від 03.01.2018 року № N1C8W56515 на суму 9435,12 грн. (призначення платежу «ТОВ Планета Суднового постачання; опл за оренду за грудень 2017 зг рахунку №883 від 01.12.2017 у тч ПДВ;40341755» );

- платіжне доручення від 16.01.2018 року № 005 на суму 9281,33 грн. (призначення платежу «Рахунок на оплату №566 від 01 вересня 2017 р. Договір субаренди №016/2017 у т.ч. ПДВ 20% - 1546,89 грн.» );

- платіжне доручення від 16.01.2018 року № 006 на суму 9132,50 грн. (призначення платежу «Рахунок на оплату №490 від 01.08.2017 р. Договір суборенди №016/2017 у.т.ч. ПДВ 20% - 1522,08 грн.» );

- платіжне доручення від 20.04.2018 року № 003 на суму 9726,43 грн. (призначення платежу «Рахунок на оплату №68 від 01 січня 2018р. Договір суборенди №016/2017р. у т.ч. ПДВ 20% - 1621,07 грн.» );

- платіжне доручення від 20.04.2018 року № 002 на суму 9300,25 грн. (призначення платежу «Рахунок на оплату №648 від 01 жовтня2018р. Договір суборенди №016/2017р. у т.ч. ПДВ 20% - 1550,04 грн.» ).

З наявної в матеріалах справи копії акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2017 року по 10.05.2018 року між Публічним акціонерним товариством «СКТБ «Елемент» , м. Одеса (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса, підписаним та скріпленим печатками сторін, вбачається, що станом на 10.05.2018 року борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса складає 23 945 грн. 83 коп.

Позивач вказує, що 15.02.2019 року ним на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса було направлено претензію-вимогу про стягнення заборгованості за договором суборенди, проте належних доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч . 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч . 1 ст . 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст . 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст . 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст . 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості, штрафних санкції та пені за договором суборенди нерухомого майна.

Договір суборенди за своєю правовою природою є договором піднайму і підпадає під правове регулювання норм ст. 759-786 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, що між сторонами укладено Договір суборенди № 016/2017 від 10.03.2017 року, на виконання якого позивачем відповідачу було передано нерухоме майно, а саме - офіс, що сторонами по справі не заперечується та підтверджується, зокрема, підписанням з боку сторін акту наданих послуг за квітень 2017 року від 30.04.2017 року № 205 (а.с. 121), оплатою зі сторони відповідача рахунків, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, в яких підставою оплати є відповідні рахунки, виставлені за договором суборенди від 10.03.2017 року №016/2017, а також наявним у матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним сторонами та оформленим належним чином.

Вищезазначені дії з боку відповідача щодо часткової оплати, підписання актів та мовчазної згоди на суборенду приміщення є конклюдентними, тобто, такими що підтверджують наявні між сторонами суборендні правовідносини за договором від 10.03.2017 року № 016/2017.

Матеріали справи містять докази сплати відповідачем орендної плати за квітень 2017 року - січень 2018 року, проте доказів оплати орендної плати за лютий, березень 2018 року матеріали справи не містять, при цьому факт несплати відповідачем не заперечується, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2017 року по 10.05.2018 року між Публічним акціонерним товариством «СКТБ «Елемент» , м. Одеса (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса, підписаним та скріпленим печатками сторін.

Таким чином матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем його зобов`язань за вищезазначеним договором суборенди на загальну суму 23 948 грн. 82 коп. (з урахуванням переплати на суму 131 грн. 47 коп.).

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується заявленої до стягнення суми штрафу та пені, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України, при цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З огляду на встановлену судом наявність заборгованості зі сплати орендної плати, яка свідчить про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, обґрунтованість здійсненого судом першої інстанції перерахунку заявленої до стягнення пені, а також заявленої до стягнення суми штрафу, судовою колегією апеляційного суду не перевіряється, оскільки фактично скаржником не оспорюється, а суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо недійсності Договору суборенди від 10.03.2017 року № 016/2017, колегія зазначає, що обставини недійсності вищезазначеного договору предметом розгляду справи № 916/876/19 не є, судом першої інстанції не досліджувались, відповідачем зустрічного позову щодо цих вимог не заявлялось, в зв`язку з чим, судовою колегією не приймаються до уваги.

Крім того, з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_4 є керівником позивача, починаючи з 13.02.2016 року.

Разом з тим, скаржник не позбавлений права оскаржити дійсність Договору суборенди від 10.03.2017 року № 016/2017 шляхом звернення до суду у загальному порядку, після чого звернутись до відповідного господарського суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса на те, що справа була розглянута за його відсутності, оскільки останній про розгляд справи у встановленому законом порядку не повідомлявся, жодні судові ухвали, повістки на адресу скаржника не направлялися та ним не отримувались, судовою колегією відхиляється з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Одеської області на юридичну адресу скаржника, а саме: 65026, Одеська область, м. Одеса, Польський узвіз, 11, направлялись копії ухвал, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями. Разом з тим, зазначені копії ухвал скаржником не отримувались, в зв`язку з чим повертались до Господарського суду Одеської області за закінченням строку зберігання поштового відправлення .

Відповідно до ч. 3 та 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання учасниками справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатами, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою учасників справи щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Крім того, судова колегія зазначає, що звертаючись з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду у даній справі, скаржник самостійно вказав свою юридичну адресу, яка співпадає з адресою , зареєстрованою в Реєстрі та на яку судом першої інстанції направлялись копії ухвал. До того ж, в суді апеляційної інстанції ситуація з отриманням процесуальних документів позивачем не змінилась, оскільки ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду також повернулись не врученими за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Відповідно до положень п . 1 ст . 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Разом із тим, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень , у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник, проявивши належну обачність, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, відповідачем у якій він є.

Окрім того згідно з п. 5 ч. 4 ст. 9, ч. 1,2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та п. 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України процесуальні документи (а саме: ухвали суду про призначення, відкладення розгляду даної справи) надсилались на адресу скаржника згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже , позивач неодноразово повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, але не скористався належним чином своїми процесуальними правами та не отримував вищезазначених процесуальних документів за своєю юридичною адресою, що свідчить про недобросовісне відношення останнього до своїх процесуальних прав та обов`язків.

Що стосується посилань скаржника на те, що судом з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України були прийняті від позивача докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, то воно також колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст . 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 , 10 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

На виконання зазначених вимог позивачем подавались відповідні клопотання,в яких позивач просив долучити відповідні докази до матеріалів справи.

Посилання скаржника на те, що розрахунок заборгованості, нарахованих штрафних санкцій та пені відноситься до компетенції спеціаліста в галузі бухгалтерії, у зв`язку з чим по справі повинна бути призначена судово-економічна експертиза, на вирішення якої повинно бути поставлено питання щодо визначення достовірності проведеного позивачем розрахунку заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди № 016/2017 (нежитлового офісного приміщення) від 10.03.2017 року, судовою колегією також відхиляється, оскільки визначення суми заборгованості, а також правомірність її стягнення та перевірка розрахунку штрафних санкцій відноситься до компетенції господарського суду та будь-яких спеціальних знань не потребує.

Крім того, скаржником будь-яких клопотань про призначення у справі судової експертизи, в яких було б зазначено, що саме конкретно необхідно вирішити саме спеціалістом і які спеціальні знання необхідні для перевірки звичайного розрахунку заборгованості та штрафних санкцій, наданого позивачем, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного господарського суду не заявлялось.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі № 916/876/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст . 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Суднового Постачання» , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі № 916/876/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року у справі № 916/876/19 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п . 2 ч . 3 ст . 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош