Постанова

від 16.09.2019 по справі 916/571/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/571/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМЕКС СЕРВІС»

на рішення Господарського суду Одеської області від 10 травня 2019 року, проголошене о 13:18:02 суддею Погребною К.Ф. у м. Одесі, повний текст якого складено 15.05.2019,

у справі № 916/571/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОРОМІ-ТРАНС»

до скаржника»

про стягнення 43000 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АВТОРОМІ-ТРАНС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «ЛІМЕКС СЕРВІС» про стягнення з останнього 43 000грн боргу, крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості перевезення товару по заявці №1200 від 27.07.2018.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2019 позов задоволено повністю з підстав його обґрунтованості та стягнуто з ТОВ «ЛІМЕКС СЕРВІС» на користь ТОВ «АВТОРОМІ-ТРАНС» заборгованість в сумі 43000 грн. та судовий збір в сумі 1 921грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого суду, ТОВ «ЛІМЕКС СЕРВІС» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, у зв`язку з тим, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги той факт, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №020818 не є належним доказом отримання вантажу, оскільки відповідно до ч.1 ст. 13 Конвенції одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку, однак матеріали справи не містять відповідної розписки про отримання вантажу від перевізника.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч. 2 ст.270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ЛІМЕКС СЕРВІС» направило ТОВ «АВТОРОМІ-ТРАНС» заявку за № 1200 від 27.07.2018 щодо здійснення перевезення вантажу: плівки в палетах (9 місць по 2,10 х 1,10 х 1,10м) загальною масою 9100 кг.

Відповідно вказаної заявки місцем загрузки вантажу відповідно до номеру 843114 було ТОВ "Данафлекс-Нано" (Російська Федерація, Республіка Татарстан, м. Казань, с. Званка), місце розвантаження: ТОВ "Сотон Трейд» (Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, буд. 12.

На виконання заявки № 1200 від 27.07.2018 ТОВ «АВТОРОМІ-ТРАНС» було надано транспортні послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Казань (Республіка Татарстан, Російська Федерація) - смт. Слобожанське (Дніпропетровська область, Україна) автомобілем марки « Volvo» державний номер знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 НОМЕР_3 .

Вартість вказаного перевезення склала 43 000грн., які відповідно до змісту підписаної сторонами заявки, перевезення оплачуються перевізнику протягом семи днів після надання копій документів перевізником замовнику.

13.08.2018 ТОВ «АВТОРОМІ-ТРАНС» за допомогою сервісу експрес-доставки документів "Нова Пошта" на адресу ТОВ «ЛІМЕКС СЕРВІС» (відділення № 14 м. Одеса вул, Малиновського, 71) направлено відповідний пакет документів, для здійснення оплати послуги перевезення вантажу на підставі заявки № 1200 від 27.07.2018, а саме: 1. рахунок на оплату № 211 від 07 серпня 2018р.; 2. акт надання послуг № 224 від 07 серпня 2018р.; 3. належним чином завірена міжнародна товарно-транспортна накладна № 020818 від 02.08.2018.

Згідно з інформацією щодо відстеження поштового пересилання на офіційному веб-сайті "Нова Пошта" (https://novaposhta.ua), лист з відповідними документами ТОВ «АВТОРОМІ-ТРАНС» для здійснення оплати ТОВ «ЛІМЕКС СЕРВІС» отримано 16.08.2018 о 19:07:23.

Отже, строк на оплату зазначених послуг з перевезення настав 23.08.2018, проте відповідач вартість наданих послуг по перевезенню вантажу в розмірі 43 000 грн. не оплатив.

12.10.2018р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про здійснення оплати послуг перевезення, згідно якої просив відповідача сплатити наявну заборгованість в сумі 43 000грн., але відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 909 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Поряд з цим відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 вказаного Закону).

З наявної у матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) 020818 вбачається, що позивачем були здійснені міжнародні перевезення вантажу, відправником якого було ВАТ Данафлекс-Нано (Російська Федерація, Республіка Татарстан, м. Казань, с. Званка), а отримувачем ТОВ "Сотон Трейд» (Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, буд. 12.)

За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, наявна в матеріалах справи копія міжнародної товарно-транспортної - накладної (CMR) 020818 свідчить про укладення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до вимог Конвенції.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що заявка №1200 від 27.07.2018 на перевезення відповідного вантажу була погоджена та скріплена печатками замовника та виконавця. Крім того, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем в повному обсязі послуг з перевезення вантажу, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, має відмітки митних органів України та Росії, а також відбиток печатки вантажоотримувача, що свідчить про отримання вантажу та належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо доставки вантажу за заявкою .

Відповідач в порушення вимог ст.ст. 73,74,77 ГПК України не надав суду будь-яких доказів виконання своїх зобов`язань по оплаті отриманих послуг, у зв`язку з чим місцевим судом правомірно стягнуто з останнього 43 000грн. заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №020818 не є належним доказом отримання вантажу, оскільки відповідно до ч.1 ст. 13 Конвенції одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку, однак матеріали справи не містять відповідної розписки про отримання вантажу від перевізника, судова колегія не приймає до уваги з огляду на те, що це право вантажоодержувача, а відповідач не є вантажоодержувачем, відтак може і не вимагати розписки, крім того як вже зазначалось печатка отримувача в вантажній накладній в графі штамп отримувача при відсутності його заяви про втрату вантажу свідчить про отримання цього вантажу.

Інших доводів щодо незаконності рішення місцевого господарського суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначеного та визнаного апеляційною інстанцією необґрунтованим та безпідставним, скаржник не навів.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 10 травня 2019 року у справі №916/571/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМЕКС СЕРВІС» - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 16.09.2019 о 09:30

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Філінюк І.Г.