Постанова

від 16.09.2019 по справі 910/205/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа№ 910/205/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртрансгаз

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.04.2019

у справі № 910/205/19 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

АТЦ Лівобережний

до Акціонерного товариства Укртрансгаз м. Києва в особі філії

Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз

Акціонерного товариства Укртрансгаз м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання

боржником грошового зобов`язання, ціна позову 39 874,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АТЦ Лівобережний (далі - ТОВ АТЦ Лівобережний , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Укртрансгаз м. Києва в особі філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз Акціонерного товариства Укртрансгаз м. Києва (далі - АТ Укртрансгаз , позивач) про стягнення 39 874, 30 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про технічне обслуговування транспортних засобів № ТДГ-62/1607000922 від 29.07.2016, Додаткової угоди № 1 до цього Договору в частині повної та своєчасно оплати виконаних робіт по ремонту автомобіля Mitsubishi Pajero, д.н. НОМЕР_1 , VIN кузова НОМЕР_2 та відшкодування вартості використаних запасних частин до згаданого транспортного засобу, відтак просило стягнути з відповідача 30 178, 75 грн. заборгованості, 7 514, 10 грн. пені, 642, 35 грн. 3% річних та 1 539, 10 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на завищення позивачем вартості наданих послуг та використаних деталей за Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/205/19 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Укртрансгаз м. Києва в особі філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз Акціонерного товариства Укртрансгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТЦ Лівобережний 30 178,75 грн. боргу, 1 539,10 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 642,35 грн. три проценти річних з простроченої суми, 7 514,10 грн. пені, 1 921, 00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, АТ Укртрансгаз оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, дійшовши висновку про прийняття відповідачем послуг за Договором, посилаючись на підписаний сторонами Акт приймання-передачі послуг, суд першої інстанції не врахував, що за умовами Договору середня вартість однієї людино-години становить 91,20 грн., є фіксованою на дату укладання Договору та не підлягає зміні протягом його дії, а позивачем у вищезгаданому Акті зазначено вартість однієї людино-години в розмірі 414, 00 грн. Крім цього, судом не взято до уваги, що згаданий Договір укладено за результатами проведеної процедури закупівлі, яку встановлено Законом України Про здійснення державних закупівель від 10.04.2014, проте позивачем в супереч приписам ст. 40 цього Закону в односторонньому порядку змінено вартість однієї людино- години. При цьому, апелянт стверджував, що підписанням акту приймання-передачі послуг підтвердив лише факт їх надання, однак заперечував проти встановленої позивачем зміни вартості однієї людино-години. Незаконними, на думку апелянта, є висновки суду про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат тощо.

Враховуючи ціну позову у даній справі (39 874, 30 грн.), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом з цим, в судове засідання апеляційної інстанції 10.09.2019 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання йому відповідної ухвали про призначення розгляду справи.

Оскільки представники сторін, зокрема, позивача, в судове засідання не викликались, їх явка не визнавалась обов`язковою, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в даному судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 29.07.2016 між ТОВ АТЦ Лівобережний (позивач, виконавець за договором) та ПАТ Укртрансгаз в особі філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз (відповідач, замовник за договором) укладено Договір № ТДГ-62/1607000922 про технічне обслуговування транспортних засобів (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги: Технічне обслуговування та ремонтування автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів (послуги з ремонту і технічного обслуговування легкових автомобілів) ДК 016:2010-45.20.1 (за ДК 021:2015-50112000-3). Замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі та в порядку, які передбачені умовами Договору.

Загальна вартість послуг за Договором визначається виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих послуг, оформлених в наряді-замовленні наданих послуг, але не може бути більше за 57 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 9 500, 00 грн. Середня вартість однієї людино-години становить 91,20 грн., в тому числі ПДВ 15,20 грн., є фіксованою на дату укладання Договору та не підлягає зміні протягом його дії. Вартість послуг узгоджується сторонами щодо кожного виду послуг і вказується в наряді-замовленні, який є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору).

Положеннями п. 2.4, 2.5 Договору сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом внесення грошових коштів протягом 30 робочих днів після підписання акту наданих послугу, на розрахунковий рахунок виконавця. Загальна ціна Договору складається із загальної вартості послуг за весь період дії Договору.

За змістом п. 4.4 Договору приймання транспортного засобу (його складових) замовником здійснюється у присутності представника виконавця. Дефектний акт складається виконавцем та передається замовнику відповідно до початку надання послуг. Акт наданих послуг складається після надання послуг з технічного обслуговування на підставі даних дефектного акту .

Акт наданих послуг складається в двох примірниках, по кожній із послуг окремо, із зазначенням використаних запчастин та витратних матеріалів (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору послуги, передбачені розділом 1 цього Договору, вважаються наданими з моменту підписання між замовником та виконавцем акту наданих послуг.

Сторони визначили (п. 8.2 Договору), що зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом складання та підписання сторонами відповідних письмових угод, які є його невід`ємною частиною.

Цей Договір згідно п. 9.1 набуває чинності з дня його підписання і діє до 28.07.2018, а в частині гарантій та невиконаних зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 10.5 Договору умови про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, які визначені ч. 5 ст. 40 вимог Закону України Про здійснення державних закупівель від 10.04.2014 № 1197-VII (зі змінами та доповненнями).

За умовами п. 10.8 Договору замовник в межах суми Договору, в разі зміни кількості у нього автомобілів, вправі ініціювати відповідну зміну кількості автомобілів, які підлягають технічному обслуговуванню за Договором, про що сторони укладають додаткову угоду.

Додатковою угодою № 1 до Договору про технічне обслуговування транспортних засобів сторони змінили вищевказаний договір, передбачивши ремонт транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.н. НОМЕР_1 , VIN кузова НОМЕР_2 .

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором про надання послуг згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, встановлених Договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу послуги з ремонту автомобіля Mitsubishi Pajero, д.н. НОМЕР_1 , VIN кузова НОМЕР_2 вартістю 10 132,65 грн. з використанням запасних частин до цього транспортного засобу вартістю 25 148,96 грн., а загалом на суму 30 178,75 грн., що підтверджується робочою заявкою до акту виконаних робіт № ГАЗ0001589 від 02.03.2018 та актом виконаних робіт № ГАЗ 30001589 від 15.03.2018, який підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без будь-яких претензій та зауважень щодо комплектності та якості вищевказаного товару та виконаних робіт, про що в цьому акті міститься відповідна примітка (а. с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в Договорі.

Положеннями п. 2.4 Договору сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом внесення грошових коштів протягом 30 робочих днів після підписання акту наданих послугу, на розрахунковий рахунок виконавця.

Отже, з урахуванням приписів ст.530 ЦК України та змісту п. 2.4 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих охоронних послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Проте, відповідач свого обов`язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 30 178, 75 грн., яка визнана відповідачем, зокрема, шляхом складання та підписання сторонами Акту звірки розрахунків за період січня - жовтня 2018 року (а.с. 21).

Твердження відповідача (апелянта) про завищення позивачем вартості наданих послуг за Договором та як наслідок, відсутність у нього обов`язку оплачувати такі послуги, відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані, адже як вище згадувалось, відповідачем прийнято надані позивачем послуги з ремонту автомобіля без будь-яких претензій та зауважень, зокрема, щодо вартості однієї людино-години, яка згідно Акту становить 414, 00 грн., а не 91,20, грн., та вартості використаних матеріалів для такого ремонту.

Посилання апелянта на те, що зміна позивачем в односторонньому порядку вартості однієї людино-години є порушенням ст. 40 Про здійснення державних закупівель від 10.04.2014, адже Договір укладено за результатами проведеної процедури закупівлі, відповідно його умови не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених цією статтею, не заслуговують на увагу, оскільки таку зміну вартості людино-години відповідачем було погоджено шляхом підписання Акту виконаних робіт без будь-яких претензій та зауважень в цій частині.

Направлений відповідачем лист вих. № 4 від 15.02.2019 щодо виправлення Акту виконаних робіт (а. с. 73-74) не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу заявлення претензій щодо завищення вартості наданих послуг, оскільки такий лист було направлено відповідачем майже через рік після підписання сторонами Акту виконаних робіт від 15.03.2018 (а.с.18-19) й після підписання сторонами Акту звірки розрахунків (а. с. 21), яким відповідач визнав заборгованість, а також після направлення позивачу листа (а.с.25), яким відповідач запевняв, що найближчим часом здійснить оплату 30 178, 75 грн.

Слід зазначити, що вартість наданих послуг разом із використаними матеріалами в сумі 30 178, 75 грн. не перевищує загальної вартості послуг за Договором 57 000, 00 грн.

З огляду на наведене та відсутність доказів здійснення оплати за надані послуги з ремонту автомобіля, зокрема, в частині, яку відповідач не вважає завищеною, апеляційний суд визнав правомірними висновки місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 178, 75 грн., які доведено позивачем належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 7 514, 10 грн. пені, 642, 35 грн. 3% річних та 1 539, 10 грн. інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом п. 7.5 Договору за порушення строків розрахунків, передбачених розд. 2 Договору, замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла на період нарахування пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний суд дійшов висновку щодо правомірності висновків місцевого суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7 514,10 грн. пені, 642,35 грн. 3% річних та 1 539,10 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/205/19 - без змін.

Матеріали справи 910/205/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко