Постанова

від 11.09.2019 по справі 916/319/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Справа №916/319/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019р. (повний текст - 04.07.2019р.) у справі №916/319/19 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Малого виробничого підприємства "Авангард" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс"

про визнання правочину (банківської гарантії) недійсним

за участі представників:

позивача - Каракоця О.Р. (довіреність №4543-К-0 від 23.10.2018р.) (в режимі відеоконференції);

відповідача - Фомічов І.О. (ордер серія ОД №513462 від 16.08.2019р.) (в режимі відеоконференції);

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.07.2019р. у справі №916/319/19 відмовлено у позові Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Малого виробничого підприємства "Авангард" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс", про визнання правочину (банківської гарантії) недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 3-8).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що обставини щодо Статуту в редакції чинній на 06.04.2018р. не з`ясовувались судом під час розгляду справи. Тобто, АТ КБ «Приватбанк» був позбавлений права надати щодо таких обставин свої пояснення та міркування, що є порушенням ст.ст.2, 13, 42, 46, 236-238 ГПК України.

В свою чергу, Статут, що був чинний на 06.04.2018р. знаходиться в загальному доступі на сайті https://privatbank.ua/ в розділі «Корпоративне управління» та містить такий саме п.10.14., яким передбачені виключні повноваження Голови Правління Банку, які не можуть передаватись іншим членам Правління та працівникам Банку. До таких повноважень, в тому числі, відноситься право видавати від імені Банку зобов`язання, а саме векселі, поруки, гарантії, майнові поручительства.

Тобто, обставини встановлені судом щодо нечинності Статуту, погодженого НБУ 11.06.2018р., на дату видачі довіреності №1300-К-0 від 06.04.2018р., та, як наслідок, відсутності обмежень передбачених п.10.14 Статуту є такими, що не відповідають дійсності, адже на 06.04.2018р. зазначені обмеження також існували, але за Статутом в іншій редакції.

В свою чергу, наявність довіреності не скасовує/не змінює виключних повноважень Голови Правління АТ КБ «Приватбанк» .

Апелянт вважає, що зазначене свідчить про порушення судом положень ст.ст.236, 238 ГПК України, адже суд неповно з`ясував обставини справи, невірно встановив обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог, та, як наслідок, невірно надав оцінку вимогам позивача.

Отже, банківська гарантія №G0918/3492 від 28.09.2018р., видана АТ КБ «Приватбанк» в особі Начальника відділення «Вузовське» філії «Южне ГРУ» АТ КБ «Приватбанк» Шило Є.В. в забезпечення зобов`язань МВП «Авангард» перед ТОВ «Чорноморськ-Газ-Сервіс» , видана без достатніх на те повноважень.

Апелянт вважає, що дія положень ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» не застосовується до правовідносин між сторонами АТ КБ «Приватбанк» та МВП «Авангард» за гарантією №00918/3492 від 28.09.2018р., а тому висновок суду щодо наявності схвалення правочину в розумінні ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» є незаконним та безпідставним.

Стверджує, що не може вважатись схваленням правочину направлення позивачем до відповідача листа №Е.35.0.0.0/4-458 від 30.11.2018р. задля отримання інформації та документації.

Зазначає, що на сьогодні АТ КБ «Приватбанк» не здійснював жодних платежів на користь ТОВ «Чорноморськ-газ-сервіс» (Бенефіціар за спірною гарантією). Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також апелянт звертає увагу, що зі спливом строку дії спірної гарантії зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» припинились, а не стали недійсними. Сплив строку дії банківської гарантії №00918/3492 від 28.09.2018р. не може бути підставою для неможливості визнання гарантії недійсною, а тому висновок суду в цій частині є таким, що не відповідає положенням законодавства та судовій практиці .

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019р. у справі №916/319/19 в повному обсязі та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю, а саме: визнати недійсною банківську гарантію №00918/3492 від 28.09.2018р., видану АТ КБ «Приватбанк» в забезпечення зобов`язань МВП «Авангард» перед ТОВ «Чорноморськ-Газ-Сервіс» .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2019р. поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019р. у справі №916/319/19 та призначено розгляд апеляційної скарги на 11.09.2019р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Зупинена дія рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019р. у справі №916/319/19.

19.08.2019р. (вх.№29325/19) на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.2, арк.справи 25-28).

У відзиві представник, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що під час укладання спірної гарантії начальником відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" ПАТ КБ "Приватбанк" була надана представнику відповідача довіреність №13000-К-0 від 06.04.2018р., відповідно до пункту 8-го якої начальник відділення мав право, зокрема, укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) за умови, що зобов`язання перед АТ КБ "Приватбанк" забезпечені 100% фінансовим (грошовим) покриттям та сума кожного договору, гаранти його листа, акредитиву, авалю векселя не перевищує еквівалент 1 000 000 доларів США у будь-якій валюті за курсом НБУ на дату вчинення відповідного правочину.

Отже, при укладанні спірної гарантії у МВП Авангард не було підстав сумніватися в повноваженнях начальника відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" ПАТ КБ "Приватбанк".

Негативні наслідки за видачу головою правління АТ КБ "Приватбанк" довіреності без достатніх на те повноважень несе юридична особа, інтереси якої він представляв, оскільки МВП Авангард при укладанні спірної гарантії не знала та не могла знати про відсутність в начальника відділення "Вузівське" філії "Южне ГРУ" АТ КБ "Приватбанк" повноважень на укладання правочину.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що 28.09.2018р. (в день надання позивачем, банківської гарантії №00918/3492) з рахунку МВП Авангард № НОМЕР_1 , який був відкритий в АТ КБ Приватбанк було сплачено на користь позивача комісію за надання банківської гарантії, а також 30.11.2018р. за №Е.35.0.0.0/4-458 АТ КБ Приватбанк на адресу ТОВ Чорноморськ-Газ-Сервіс було направлено лист щодо надання додаткових документів по проведеним торгам.

Відповідач стверджує, що зазначені дії АТ КБ «Приватбанк» свідчать про схвалення правочину в розумінні статті 72 Закону України «Про акціонерні товариства» . Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що підстав для задоволення позову немає.

Також, представник відповідача вважає, що позивач подав безпідставну позовну заяву до МВП Авангард про визнання банківської гарантії №00918/3492 від 28.09.2018р. недійсною навмисно з метою затягування судового процесу в господарському суді міста Києва по справі №910/17320/18 за позовною заявою ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс" до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 991299,53 грн. на підставі зазначеної банківської гарантії №00918/3492 від 28.09.2018р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2019р. зупинено провадження у справі №910/17320/18 до набрання законної сили судового рішення по справі №916/319/19.

Заперечення апелянта, що голова правління АТ КБ "Приватбанк" не мав повноважень видавати начальнику відділення "Вузівське" філії "Южне ГРУ" АТ КБ "Приватбанк" довіреність №13000-К-0 від 06.04.2018р. згідно попередньої редакції статуту, яка є у вільному доступі, відповідач вважає необгрунтованими, оскільки позивач не посилався в своїх заявах по суті справи на попередню редакцію статуту АТ КБ "Приватбанк", не повідомляв суд, що такий доказ є загальнодоступним та де з ним можна ознайомитися. В свою чергу суд не зобов`язаний самостійно збирати докази та фактично здійснює дослідження усіх наявних доказів в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що загальна попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які МВП Авангард планує понести у зв`язку з апеляційним розглядом справи складає 10 600,00 грн.

На підставі викладеного просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ Приватбанк на рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019р., рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс" не забезпечило явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції 11.09.2019р., хоч про дату, час та місце розгляду повідомлялося у встановленому законом порядку, однак повідомлення повернулося з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.09.2019р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить рішення господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

28.09.2018р. АТ КБ «Приватбанк» (позивач, банк) в особі Начальника відділення «Вузовське» філії «Южне ГРУ» АТ КБ «Приватбанк» Шило Є.В. видано банківську гарантію №G0918/3492, за якою Банк зобов`язався виплатити ТОВ «Чорноморськ-газ-сервіс» (замовник, третя особа) суму в розмірі 987 000,00 грн, у випадку невиконання зобов`язань МВП «Авангард» (учасник, відповідач) передбачених його пропозицією щодо закупівлі: Код ДК 021:2015-24440000-0 Добрива різні, Лот №2 Гумат калія (т.1, арк.справи 16).

З Банківської гарантії вбачається, що АТ КБ "Приватбанк" проінформовано про те, що у відповідь на оголошення на участь у торгах, згідно Тендерної документації, затвердженої на засіданні тендерного комітету, протокол №1 від « 20» вересня 2018 року, на закупівлю: Код ДК 021:2015 - 24440000-0-Добрива різні (Лот 1: аміачна селітра (очікувана вартість 33 000 000 грн), Лот 2: гумат калія (очікувана вартість 32900000 грн), Мале виробниче підприємство "Авангард" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, ЄДРПОУ 20945984 (як Учасник), надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс", ЄДРПОУ 41183923 (як Замовнику), Пропозицію щодо закупівлі: Код ДК 021:2015 - 24440000-0-Добрива різні (Лот 1: аміачна селітра, Лот 2: гумат калія), та що умовами про участь у торгах вимагається видача банківської гарантії. Вказано, що на цій підставі АТ КБ "Приватбанк" бере на себе безвідкличні зобов`язання негайно сплатити ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс" суму в розмірі UAH 987008,00 (дев`ятсот вісімдесят сім тисяч гривень 00 копійок (Лот №2) (тут і надалі у тексті - Гарантована сума) за його першою письмовою вимогою платежу з посиланням на те, що Учасник не виконав своїх зобов`язань, передбачених його Пропозицією, а саме у разі:

- відкликання тендерної пропозиції Учасником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються чинними;

- непідписання учасником, який став переможцем процедури торгів, договору про закупівлю;

- ненадання переможцем процедури торгів забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією.

Остання є чинною з дати її складання та є дійсною до 14.01.2019р. включно. Вказано, що будь-яка вимога платежу повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої ця гарантія втрачає чинність. Передання прав за цією гарантією можливе тільки за згодою Банку. Сума гарантії залишається незмінною до закінчення терміну її дії або до її оплати банком згідно вимоги платежу. Зобов`язання Банку обмежуються Гарантованою сумою.

Зміни до цієї гарантії можуть бути внесені принципалом, бенефіціаром, банком-гарантом у порядку, передбаченому чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України, після чого вони стають невід`ємною частиною цієї гарантії.

Вказану Банківську гарантію №G0918/3492 підписано 28.09.2018р. начальником відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "Приватбанк" Шило Є.В., який діяв на підставі доручення.

30.11.2018р. за №У.35.0.0.0/4-458 АТ КБ "Приватбанк" на адресу ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс" направив лист щодо надання додаткових документів по проведеним торгам.

З платіжного доручення №1947 від 28.09.2018р. вбачається сплата з відкритого в АТ КБ "Приватбанк" рахунку МВП "Авангард" на рахунок МВП "Авангард" комісії за гарантією, отримувачем якої вказано МВП "Авангард" (т.1, арк.справи 93).

Позивач стверджує, що вищевказана банківська гарантія підписана та видана начальником відділення «Вузовське» філії «Южне ГРУ» АТ КБ «Приватбанк» Шило Є.В. без достатніх на те повноважень. Зауважує, що наступного схвалення даного правочину від імені АТ КБ «Приватбанк» не відбувалось через його неприйняття юридичною особою.

Враховуючи зазначене, посилаючись на приписи ст.ст.92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 5, 7, 20, 129, 161, 162, 171, 176, 236 Господарського кодексу України, позивач просив суд визнати недійсною банківську гарантію №G0918/3492 від 28.09.2018р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Як встановлено ст.ст.202, 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Предметом позову є визнання недійсним банківської гарантії.

Згідно ст.560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як встановлено ст.200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Позивач просить суд визнати недійсним правочин з видачі банківської гарантії, укладений між ним та відповідачем 28.09.2018р., у зв`язку з тим, що, на думку позивача, особа, яка підписала спірну банківську гарантію, діяла з перевищенням повноважень, а Банк в наступному цей правочин не схвалив, слід зазначити наступне.

Частина 1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України визначає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що головою правління АТ КБ "Приватбанк" з 12.02.2018р. є ОСОБА_1 Крумханзла (арк.справи 25-36).

З долученого позивачем до матеріалів справи Статуту АКБ "Приватбанк", затвердженого 21.05.2018р. наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) №519 та погодженого НБУ 11.06.2018р. (т.1, арк.справи 17-24), вбачається, що: голова Правління без довіреності діє від імені банку (п.10.8. Статуту); до компетенції голови правління належить, в тому числі: вчиняти від імені Банку правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, підписувати документи з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим статутом (п.п.2 п.10.9. Статуту); видавати від імені Банку довіреності (п.п.4 п.10.9. Статуту); право підпису документів від імені банку без довіреності має голова правління (п.10.12. Статуту).

Згідно абз.3 п.10.10 Статуту, голова Правління може доручати вирішення окремих питань, що входить до його компетенції, своїм заступникам або керівникам структурних підрозділів в межах, передбачених цим Статутом та Положенням про Правління.

Відповідно до приписів п.10.14. Статуту, голова правління не має права передавати іншим членам правління та працівникам Банку такі повноваження: 1) право представляти Банк без доручення/довіреності; 2) право видавати від імені Банку зобов`язання, а саме векселі, поруки, гарантії, майнові поручительства, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2018р., тобто до набрання чинності вищевказаним Статутом, ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Голови правління Петра Крумханзла, що діє на підставі Статуту (нова редакція) ПАТ КБ "Приватбанк", Протоколу №1 від 10.01.2018р. засідання Наглядової ради ПАТ КБ "Приватбанк" та рішення Правління Національного банку України 08.02.2018р., видано Довіреність №1300-К-О від 06.04.2018р. (т.1, арк.справи 92), згідно якої уповноважено начальника відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "Приватбанк" Шило Є ОСОБА_2 В. на здійснення наступних дій (зокрема):

- укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) за умови, що зобов`язання перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" забезпечені на 100% фінансовим (грошовим) покриттям та сума кожного договору (договору-заяви, генеральної угоди), гарантійного листа, акредитиву, авалю векселя не перевищує еквівалент 1 000 000 (один мільйон) доларів США у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату вчинення відповідного правочину;

- укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) під інше забезпечення, ніж 100% фінансове (грошове) покриття або без забезпечення в межах суми, встановленої рішенням кредитного комітету або рішенням правління, або в межах дуальних повноважень Напрямку корпоративного бізнесу чи Напрямку "Малий та середній бізнес" та Напрямку "Ризик-менеджмент";

- укладати договори-заяви про надання банківських гарантій та видавати банківські гарантії по Україні (підписувати гарантійні листи) без забезпечення в межах доступного наперед розрахованого ліміту за умови, що сума кожного договору-заяви, гарантійного листа не перевищує еквівалент 1 000 000 (один мільйон) гривень у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату вчинення відповідного правочину.

Вищезазначену довіреність видано без права передоручення строком на три роки до 06 квітня 2021 року.

З метою належного виконання повноважень за Довіреністю представник також вправі підписувати, подавати та отримувати будь-які інші відмінні від названих вище документи, які хоч прямо і не зазначені в Довіреності, але передбачені чинним законодавством України та будуть необхідними для повного виконання дорученого.

Також, зазначено зміст ст.ст.203, 214, 239, 244, 246, 247, 248, 249 ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, поняття довіреності, її форми, строків, порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та про необхідність негайного повідомлення представника, а також відомих третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, особі, яка підписала довіреність були роз`яснені.

Також, у тексті довіреності голова правління підтвердив, що йому були роз`яснені положення ст.239 (Правові наслідки вчинення правочину представником) ЦК України згідно яким правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Стаття 244 Цивільного кодексу України визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Як встановлено ст.247 Цивільного кодексу України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Згідно ст.248 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.249 Цивільного кодексу України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність.

Як було встановлено, Статут позивача, копію якого надано до матеріалів справи та на положення якого щодо повноважень керівника посилається позивач, на дату видачі довіреності №1300-К-О від 06.04.2018р. ще не був чинним.

Апелянт зазначає, що обставини щодо Статуту в редакції чинній на 06.04.2018р. не з`ясовувались судом під час розгляду справи. Тобто, АТ КБ «Приватбанк» був позбавлений права надати щодо таких обставин свої пояснення та міркування, що є порушенням ст.ст.2, 13, 42, 46, 236-238 ГПК України. В свою чергу, Статут, що був чинний на 06.04.2018р. знаходиться в загальному доступі на сайті https://privatbank.ua/ в розділі «Корпоративне управління» та містить такий саме п.10.14., яким передбачені виключні повноваження Голови Правління Банку, які не можуть передаватись іншим членам Правління та працівникам Банку. До таких повноважень, в тому числі, відноситься право видавати від імені Банку зобов`язання, а саме векселі, поруки, гарантії, майнові поручительства. Тобто, обставини встановлені судом щодо нечинності Статуту, погодженого НБУ 11.06.2018р., на дату видачі довіреності №1300-К-0 від 06.04.2018р., та, як наслідок, відсутності обмежень передбачених п.10.14 Статуту є такими, що не відповідають дійсності, адже на 06.04.2018р. зазначені обмеження також існували, але за Статутом в іншій редакції.

Зазначені доводи не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають, зокрема, право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Згідно п.п.2, 4 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому, згідно ч.ч.3, 4 ст.74 ГПК України ( Обов`язок доказування і подання доказів ) докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не посилався в своїх заявах по суті справи на попередню редакцію статуту АТ КБ "Приватбанк", не повідомляв суд першої інстанції, що певні докази є загальнодоступним та де з ним можна ознайомитися.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, на підставі долучених сторонами до матеріалів справи доказів, дійшов вірного висновку, що начальник відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ "АТ КБ "Приватбанк", під час оформлення гарантії №G0918/3492, діяв у межах повноважень, визначених довіреністю №1300-К-О від 06.04.2018р., строк дії якої встановлено до 06.04.2021р.

При цьому, доказів скасування даної довіреності матеріали справи не містять.

Також, колегія суддів звертає увагу на положення ст.241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/11079/17.

Також, згідно ст.72 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до яких: значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, 30.11.2018р. за №У.35.0.0.0/4-458 АТ КБ "Приватбанк" на адресу ТОВ "Чорноморськ-Газ-Сервіс" направив лист щодо надання додаткових документів по проведеним торгам (т.1, арк.справи 94).

Вказане свідчить про вчинення позивачем окремих дій на підставі оспорюваного правочину. Факти здійснення вищевказаних дій не заперечувалися АТ КБ "Приватбанк" та, в сукупності з відсутністю доказів скасування довіреності, свідчать про прийняття до виконання банківської гарантії №G0918/3492, тобто про схвалення правочину в розумінні положень ст.241 Цивільного кодексу України, ст.72 Закону України "Про акціонерні товариства".

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на платіжне доручення №1947 від 28.09.2018р., оскільки, як вбачається з останнього, платником та одержувачем комісії за гарантією №G0918/3492 у сумі 1974 грн. зазначено: АВАНГАРД МВП У ВИГЛЯДІ ТОВ (арк.справи 93).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку, про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України» , «Пронін проти України» , «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії» ).

Отже, доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків господарського суду Житомирської області не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019р. у справі №916/319/19 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 16.09.2019р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.