Постанова

від 10.12.2019 по справі 916/319/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 916/319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк ?Приватбанк?,

представник позивача - Каракоця О.Р, адвокат (довіреність від 23.10.2018 № 4543-К-О, свідоцтво від 31.08.2012 № 503),

відповідач - мале виробниче підприємство "Авангард" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,

представник відповідача - не з`явився,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс",

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку ?Приватбанк?

на рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019 (головуючий суддя Вельмакіна Т.М.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 (головуючий Саврій В.А., судді: Демидюк О.О. і Тимошенко О.М.)

у справі № 916/319/19

за позовом акціонерного товариства комерційного банку ?Приватбанк? (далі - Банк)

до малого виробничого підприємства "Авангард? у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ-Газ-Сервіс" (далі - Товариство),

про визнання правочину (банківської гарантії) недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства про визнання недійсною банківської гарантії від 28.09.2018 № G0918/3492 (далі - Гарантія).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Гарантія підписана та видана начальником відділення ?Вузовське? філії ?Южне ГРУ? Банку Шило Є.В. без достатніх на те повноважень і подальшого схвалення Гарантії від імені Банку не відбувалось через його неприйняття юридичною особою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2019 матеріали позовної заяви Банку з доданими документами передано за підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.07.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- Банком не доведено відсутність повноважень у начальника відділення ?Вузовське? філії ?Южне ГРУ? Банку Шило Є.В. на підписання Гарантії;

- Банк вчинив дії, які свідчать про подальше схвалення Гарантії.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- обставини щодо Статуту Банку в редакції чинній на 06.04.2018 не з`ясовувались судами під час розгляду справи, тобто Банк був позбавлений права надати щодо таких обставин свої пояснення та міркування;

- Статут Банку, який був чинний на 06.04.2018 знаходиться в загальному доступі на сайті https://privatbank.ua/ в розділі ?Корпоративне управління? та містить пункт 10.14, яким передбачені виключні повноваження голови Правління Банку, які не можуть передаватись іншим членам Правління та працівникам Банку, тобто обставини встановлені судами щодо нечинності Статуту Банку, погодженого Національним банком України 11.06.2018, на дату видачі довіреності від 06.04.2018 № 1300-К-0, та, як наслідок, відсутності обмежень передбачених пунктом 10.14 Статуту є такими, що не відповідають дійсності, адже на 06.04.2018 зазначені обмеження також існували, але за Статутом в іншій редакції;

- наявність довіреності не скасовує/не змінює виключних повноважень голови Правління Банку;

- дія положень статті 72 Закону України ?Про акціонерні товариства? не застосовується до правовідносин, які склались між Банком та Підприємством за Гарантією, оскільки не може вважатись схваленням правочину направлення Банком на адресу Підприємства листа від 30.11.2018 № Е.35.0.0.0/4-458 для отримання інформації та документації, тому висновок судів щодо наявності схвалення правочину в розумінні статті 72 Закону України ?Про акціонерні товариства? є незаконним та безпідставним;

- закінчення строку дії банківської гарантії від 28.09.2018 № 00918/3492 не може бути підставою для неможливості визнання гарантії недійсною.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.11.2019 № 29.3-02/3655 у зв`язку із запланованим відрядженням судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/319/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Селіваненко В.П.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.11.2019 № 29.3-02/3666 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/319/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Колос І.Б.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.12.2019 № 29.3-02/3918 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/319/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Малашенкова Т.М.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Банка, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 28.09.2018 Банком в особі начальника відділення ?Вузовське? філії ?Южне ГРУ? Банку Шило Є.В. видано Гарантію, за якою Банк зобов`язався виплатити Товариству (замовник) суму в розмірі 987 000,00 грн, у випадку невиконання зобов`язань Підприємством (учасник) передбачених його пропозицією щодо закупівлі: код ДК 021:2015-24440000-0 добрива різні, лот № 2 гумат калія.

З Гарантії вбачається, що Банк проінформовано про те, що у відповідь на оголошення на участь у торгах, згідно з тендерною документацією, затвердженої на засіданні тендерного комітету, протокол від 20.09.2018 № 1, на закупівлю: код ДК 021:2015-24440000-0 добрива різні (лот 1: аміачна селітра (очікувана вартість 33 000 000,00 грн.), лот 2: гумат калія (очікувана вартість 32 900 000,00 грн.), Підприємство як учасник, надало Товариству, як замовнику, пропозицію щодо закупівлі: код ДК 021:2015-24440000-0 добрива різні (лот 1: аміачна селітра, лот 2: гумат калія), та що умовами про участь у торгах вимагається видача банківської гарантії. Вказано, що на цій підставі Банк бере на себе безвідкличні зобов`язання негайно сплатити Товариству суму (гарантійну суму) в розмірі 987 000,00 грн. (лот № 2 ) за його першою письмовою вимогою платежу з посиланням на те, що учасник не виконав своїх зобов`язань, передбачених його пропозицією, а саме у разі:

- відкликання тендерної пропозиції учасником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються чинними;

- непідписання учасником, який став переможцем процедури торгів, договору про закупівлю;

- ненадання переможцем процедури торгів забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією.

Гарантія є чинною з дати її складання та дійсною до 14.01.2019 включно. Вказано, що будь-яка вимога платежу повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої ця гарантія втрачає чинність. Передання прав за цією гарантією можливе тільки за згодою Банку. Сума гарантії залишається незмінною до закінчення терміну її дії або до її оплати Банком згідно з вимогою платежу. Зобов`язання Банку обмежуються Гарантованою сумою.

Зміни до Гарантії можуть бути внесені принципалом, бенефіціаром, банком-гарантом у порядку, передбаченому чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України, після чого вони стають невід`ємною частиною цієї гарантії.

Гарантію підписано 28.09.2018 начальником відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" Банку Шило Є.В., який діяв на підставі доручення.

30.11.2018 Банк на адресу Товариства направив лист № У.35.0.0.0/4-458 щодо надання додаткових документів за проведеними торгами.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсною Гарантії.

Приймаючи рішення суд попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно із статтями 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому судами враховано, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Згідно із статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Судами встановлено, що головою правління Банку з 12.02.2018 є Петр Крумханзла .

З долученого Банком до матеріалів справи статуту, затвердженого 21.05.2018 наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) № 519 та погодженого Національним банком України 11.06.2018, вбачається, що: голова Правління без довіреності діє від імені Банку (пункт 10.8 статуту); до компетенції голови Правління належить, у тому числі: вчиняти від імені Банку правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, підписувати документи з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим статутом (підпункт 2 пункту 10.9 статуту); видавати від імені Банку довіреності (підпункт 4 пункту 10.9 статуту); право підпису документів від імені Банку без довіреності має голова Правління (пункт 10.12 статуту).

Згідно з абзацом третім пункту 10.10 статуту голова Правління може доручати вирішення окремих питань, що входить до його компетенції, своїм заступникам або керівникам структурних підрозділів в межах, передбачених цим статутом та положенням про Правління.

Пунктом 10.14 статуту передбачено, що голова правління не має права передавати іншим членам правління та працівникам Банку такі повноваження: 1) право представляти Банк без доручення/довіреності; 2) право видавати від імені Банку зобов`язання, а саме векселі, поруки, гарантії, майнові поручительства, тощо.

Судами встановлено, що 06.04.2018, тобто до набрання чинності вказаним статутом, Банк в особі голови Правління Петра Крумханзла, що діє на підставі статуту (нова редакція) Банку, протоколу від 10.01.2018 № 1 засідання Наглядової ради Банку та рішення Правління Національного банку України 08.02.2018, видано довіреність від 06.04.2018 № 1300-К-О, згідно з якою уповноважено начальника відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" Банку Шило Є.В. на здійснення наступних дій (зокрема):

- укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) за умови, що зобов`язання перед Банком забезпечені на 100% фінансовим (грошовим) покриттям та сума кожного договору (договору-заяви, генеральної угоди), гарантійного листа, акредитиву, авалю векселя не перевищує еквівалент 1 000 000 (один мільйон) доларів США у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату вчинення відповідного правочину;

- укладати договори (договори-заяви, генеральні угоди) про надання банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів та видавати банківські гарантії по Україні, акредитиви по Україні, авалі векселів (підписувати гарантійні листи, акредитиви, авалі на векселях) під інше забезпечення, ніж 100% фінансове (грошове) покриття або без забезпечення в межах суми, встановленої рішенням кредитного комітету або рішенням правління, або в межах дуальних повноважень Напрямку корпоративного бізнесу чи Напрямку "Малий та середній бізнес" та Напрямку "Ризик-менеджмент";

- укладати договори-заяви про надання банківських гарантій та видавати банківські гарантії по Україні (підписувати гарантійні листи) без забезпечення в межах доступного наперед розрахованого ліміту за умови, що сума кожного договору-заяви, гарантійного листа не перевищує еквівалент 1 000 000 (один мільйон) гривень у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату вчинення відповідного правочину.

Вказану довіреність видано без права передоручення строком на три роки до 06.04.2021.

З метою належного виконання повноважень за довіреністю представник також вправі підписувати, подавати та отримувати будь-які інші відмінні від названих вище документів, які хоч прямо і не зазначені у довіреності, але передбачені чинним законодавством України та будуть необхідними для повного виконання дорученого.

Також зазначено зміст статей 203, 214, 239, 244, 246, 247, 248, 249 ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, поняття довіреності, її форми, строків, порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та про необхідність негайного повідомлення представника, а також відомих третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, особі, яка підписала довіреність були роз`яснені.

Крім того, у тексті довіреності голова Правління підтвердив, що йому були роз`яснені положення статті 239 (Правові наслідки вчинення правочину представником) ЦК України, згідно з якими правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно із статтею 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Статтею 247 ЦК України передбачено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Відповідно до статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Згідно із статтею 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність.

Судами встановлено, що статут Банка, копію якого надано до матеріалів справи та на положення якого, щодо повноважень керівника, посилається Банк, на дату видачі довіреності від 06.04.2018 № 1300-К-О ще не був чинним. При цьому Банк не посилався на попередню редакцію статуту Банка та не повідомляв суду, що попередня редакція статуту є загальнодоступною та де з нею можна ознайомитися.

З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що начальник відділення "Вузовське" філії "Южне ГРУ" Банку під час оформлення гарантії № G0918/3492, діяв у межах повноважень, визначених довіреністю від 06.04.2018 № 1300-К-О, строк дії якої встановлено до 06.04.2021.

При цьому доказів скасування даної довіреності матеріали справи не містять.

Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанції щодо наявність у представника Банку (начальника відділення) повноважень на вчинення оспорюваного правочину, оскільки вчинення головою правління дій на уповноваження начальника відділення на укладення від імені Банку договорів гарантій згідно з довіреністю, яка не була скасована та не була визнана недійсною в установленому порядку, не може свідчити про те, що начальник управління перевищив свої повноваження, уклавши оспорюваний договір банківської гарантії.

З огляду на вказане Касаційний господарський суд відхиляє доводи скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанції безпідставно не брали до уваги те, що станом на 06.04.2018 (станом на момент видачі довіреності) положення статуту були ідентичними і голова правління не мав права передавати іншим членам правління та працівникам банку право видавати від імені банку гарантії. Такі обставини не мають значення для вирішення цієї справи, оскільки свої обов`язки щодо представництва порушив голова правління, а не начальник відділення, що діяв відповідно до умов довіреності, виданої йому.

У даному випадку захист прав Банка здійснюється відповідно до частини четвертої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі, а не шляхом визнання недійсним виданої банківської гарантії, тим більше, яка у подальшому була схвалена.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було у подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17.

У той же час судами зазначено, що відповідно до статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Судами встановлено, що 30.11.2018 Банк направив на адресу Товариства лист № У.35.0.0.0/4-458, яким просив надати додаткові документи по проведеним торгам.

Вказане свідчить про вчинення Банком дій щодо схвалення оспорюваного правочину. Факти здійснення вказаних дій не заперечувалися Банком та в сукупності з відсутністю доказів скасування довіреності, свідчать про прийняття до виконання Гарантії, тобто про схвалення правочину у розумінні положень статті 241 ЦК України, статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства".

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог.

Водночас Касаційний господарський суд вважає помилковим посилання судів на положення статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки цієї нормою врегульований порядок схвалення значного правочину або правочину щодо якого існує заінтересованість, а Гарантія, яка є предметом даного спору, не є таким правочином.

Також Касаційний господарський суд не може погодитись з висновком судів, що закінчення строку дії Гарантії унеможливлює визнання Гарантії недійсною, залишивши поза увагою, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17

Крім того, згідно з частиною першою статті 561, пунктом 2 частини першої статті 568 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі закінчення строку дії гарантії. Отже, в межах зазначеного строку бенефіціар повинен звернутися до гаранта з вимогою про виплату гарантійної суми. Що стосується позову до суду про стягнення заборгованості за гарантією, то він може бути пред`явлений до гаранта протягом строку позовної давності.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, закінчення строку дії гарантії є підставою для припинення зобов`язання гаранта перед кредитором. Водночас така обставина не позбавляє сторони права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним.

Однак вказані обставини не призвели до прийняття незаконних рішень судами попередніх інстанцій, оскільки ними встановлено інші обставини, які є самостійними підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішень судів попередніх інстанцій з підстав викладених у цій постанові.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку ?Приватбанк? залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 916/319/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова