Ухвала

від 16.09.2019 по справі 910/9177/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

16.09.2019Справа №910/9177/19 Господарський суд міста Києва у складі судді О.Є. Блажівської, розглянувши

позовну заяву Державного закладу Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України

(04053, м.Київ, вул.Володимира Винниченка, 9, код ЄДРПОУ 01981856)

до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕОМЕДІК

(04070, м.Київ, вул.Сагайдачного/Ігорівська, 10/58, код ЄДРПОУ 39975478)

про стягнення 35 855,19 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Державний заклад Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України 12 липня 2019 року звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕОМЕДІК про стягнення 35 855,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Неомедік неналежно виконано зобов`язання в частині сплати орендної плати, витрат на утримання орендованого майна, комунальні витрати та інші послуги, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЕОМЕДІК заборгованість зі сплати орендної плати із застосуванням індексу інфляції у розмірі 27 534,90 грн, пеню у розмірі 3 766,48 грн, штраф за прострочення більше трьох місяців оплати орендної плати у розмірі 826,05 грн, заборгованість зі сплати за послуги на утримання майна із застосуванням індексу інфляції у розмірі 3 597,37 грн, пеню за прострочення оплати послуг на утримання майна - 59,40 грн, 3 % річних від прострочених платежів (орендної плати - 68,09 грн та послуг на утримання майна) - 2,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

26.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9177/19, справу ухалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

23.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли оригінали документів, долучених до позовної заяви.

23.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме оригінал Договору оренди №7396 нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.04.2016.

Судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України та вирішено задовольнити його, з огляду на наступне.

Так, в силу приписів ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Положення ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Водночас, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.ч.1 та 2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України).

Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів ст.ст.86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п.п.1 та 2 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни судового рішення.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційність та диспозитивність.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищенаведені положення Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням наданих сторонами заяв по суті справи та доказів, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду судом всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання позивача та витребування доказів у справі.

Враховуючи те, що суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є. в період з 13.08.2019-30.08.2019 перебувала у відпустці, а в період з 02.09.2019-13.09.2019 перебувала на лікарняному, питання про витребування доказів вирішувалось 16.09.2019.

Керуючись ст.ст. 81, 234, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Державного закладу Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України про витребування доказів.

2. В порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувати у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву (01032, м.Київ, бульв.Шевченка, 50-Г) наступні документи:

- оригінал або нотаріально завірену копію Договору оренди №7396 нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.04.2016.

3. Витребувані документи подати до суду в строк до 25.09.2019 року з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

4. Звернути увагу сторін на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів.

5. Звернути увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003).

6. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.Є.Блажівська