Рішення

від 29.08.2019 по справі 910/7565/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2019Справа № 910/7565/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мок" доАкціонерного товариства "Українська залізниця" простягнення 2 410 500,74 грн. Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Остап`юк М.П. від відповідача:Бондаренко А.В., Коровіна Л.Б .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мок" (надалі - "Товариство") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - "Залізниця") про стягнення 2 410 500,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Залізницею неналежно та з простроченням виконувались свої грошові зобов`язання за договором №ОД/НРП-18-1003НЮ від 16.10.2018, у зв`язку з чим у виникла заборгованість з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар у розмірі 2 067 000,00 грн. та з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів у розмірі 81 720,00 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 169 149,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 64 440,00 грн. та 3% річних у розмірі 28 191,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7565/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 04.07.2019.

01.07.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому повідомив про часткову оплату наданих послуг з ремонту колісних пар в частині основного боргу у розмірі 205 500,00 грн. та про подальше вживання всіх необхідних заходів для погашення заборгованості у розмірі 1 861 500,00 грн. Щодо вимоги про відшкодування транспортування ремонтних об`єктів у розмірі 81 720,00 грн., відповідач заперечує, оскільки ним не погоджувалися договори-заявки, укладені між Товариством та ФОП Юречко Іван Остапович, та акти приймання-передачі наданих послуг на виконання транспортних послуг.

У зв`язку з перебуванням судді Бойка Р.В. 04.07.2019 у відпустці, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2019 призначено підготовче засідання у справі на 09.07.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2019 відкладено підготовче засідання у справі №910/7565/19 без визначення дати та часу, оскільки вирішено наступне підготовче засідання здійснювати в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим виникла необхідність погодити дату та час наступного підготовчого засідання з господарським судом Івано-Франківської області та господарським судом Одеської області.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2019 призначено проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції на 29.07.2019, доручено господарському суду Івано-Франківської області забезпечити проведення відеоконференції по справі №910/7565/19 за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Мок"; доручено господарському суду Одеської області забезпечити проведення відеоконференції по справі №910/7565/19 за участю Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця".

25.07.2019 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення витрат на транспортування об`єктів ремонту спростовуються умовами укладеного між сторонами договору, якими визначено, що замовник зобов`язаний сплатити виконавцю всі витрати пов`язані з транспортуванням об`єкту ремонту, а тому підписуючи товарно-транспортні накладні про прийняття ремонтної продукції відповідач прийняв продукцію з ремонту та відповідно зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з транспортуванням.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2019 закрито підготовче провадження у справі, встановлено порядок дослідження доказів, призначено справу до розгляду по суті на 29.08.2019, встановлено сторонам строк для надання доказів сплати боргу (повністю або частково) - до початку судового засідання, вирішено судове засідання призначене на 29.08.2019 здійснювати в режимі відеоконференції.

27.08.2019 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про долучення доказів, відповідно до якої надати докази на підтвердження проведення відповідачем оплати заявленої до стягнення заборгованості на суму 930 750,00 грн.

28.08.2019 через відділ діловодства суду надішли заперечення представника відповідача, у відповідності до яких останній вказував на безпідставність вимог позивача щодо сплати позивачем витрат на транспортування об`єктів ремонту, оскільки такі витрати були враховані останнім у вартість ремонту. Також надав докази часткового погашення заборгованості на суму 1 239 000,00 грн.

29.08.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого вказував на погашення заявленої до стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар у розмірі 2 067 000,00 грн. в повному обсязі, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі №910/7565/19 в частині стягнення такої суми, зменшити розмір пені на 50% від заявлених в позові вимог та відмовити в задоволенні вимоги щодо відшкодування транспортних витрат у розмірі 81 720,00 грн.

В судове засідання 29.08.2019, яке було проведено в режимі відео конференції, з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач підтвердив погашення відповідачем заборгованості з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар у розмірі 2 067 000,00 грн. в повному обсязі, а в іншій частині позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю. Представники відповідача просили закрити провадження в частині вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар у розмірі 2 067 000,00 грн., зменшити розмір пені на 50% від заявлених в позові вимог та відмовити в задоволенні вимоги щодо відшкодування транспортних витрат у розмірі 81 720,00 грн.

В судовому засіданні 29.08.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 між Залізницею (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір №ОД/НРП-18-1003НЮ (надалі - "Договір") у відповідності до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу: послуги з ремонту колісних пар дизель-поїздів Д1 (послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС), переданих замовником, в обсягах та переліком, зазначених в додатку №1, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

Положеннями п.п. 2.1, 2.3, 2.5 Договору встановлено, що подача виконавцю лінійного обладнання МВРС для ремонту та здачі з ремонту в депо приписки проводиться за узгодженим замовником та виконавцем Графіком подачі в ремонт і здачі з ремонту лінійного обладнання МВРС - додаток №2 до цього договору. Здача та приймання в ремонт лінійного обладнання МВРС оформлюється Актом приймання і попереднього зовнішнього огляду вузлів та агрегатів, за підписом представників виконавця та замовника (представників моторвагонного депо) або інспектором-приймальником Укрзалізниці, уповноваженим замовником. Після ремонту лінійного обладнання МВРС, проведеного виконавцем на його території, здійснюється здача лінійного обладнання МВРС з ремонту замовнику (представникам моторвагонного депо).

За змістом п.п. 3.1, 3.2 Договору виконавець зобов`язується: надати послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС згідно з Правилами капітальних ремонтів КР1, КР2 дизель-поїздів Д1 ЦТ-0118, затверджених наказом Укрзалізниці від 10.10.2005 №507-ЦЗ, з терміном знаходження лінійного обладнання МВРС в ремонті не більше 60 діб зщ дати подачі його в ремонт; надати передбачені договором послуги за рахунок власних сил та засобів без залучення субпідрядних організацій, а замовник зобов`язується: подати виконавцю лінійне обладнання МВРС в ремонт у терміни, згідно з додатком №2; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; сплачувати всі витрати на пересилання, транспортування (залізничний тариф, авто транспортування, вартість пакування) в ремонт та з ремонту; приймати надані послуги згідно з актом прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту підписаного виконавцем та замовником (представниками моторвагонного депо).

У відповідності до п. 4.3 Договору розрахунок за ремонт лінійного обладнання МВРС, витрат на пересилання, транспортування (залізничний тариф, авто транспортування, вартість пакування) проводиться замовником у наступному порядку: розрахунки за надані послуги здійснюються виконавцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Днем надання послуг вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту та надання рахунків на оплату, з обов`язковим наданням акту прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту, остаточної дефектної відомості, калькуляції фактично виконаного обсягу ремонту обладнання МВРС.

Положеннями п. 12.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 до Договору від 28.12.2018, погоджено, що строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.03.2019, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору.

На виконання умов Договору, у період його дії, замовником було подано виконавцю для проведення ремонту лінійне обладнання МВРС, а виконавцем прийнято таке обладнання, проведено його ремонт та здійснено повернення замовнику, що підтверджується складеними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг №26 від 30.11.2018, №27 від 05.12.2018, №28 від 06.12.2018, №30 від 18.12.2018, №31 від 19.12.2018, №32 від 26.03.2019, №33 від 27.03.2019 та актами прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту за вказані дати.

З метою проведення розрахунку за виконаний виконавцем ремонт обладнання останнім було виставлено замовнику рахунки-фактури №26 від 30.11.2018, №27 від 05.12.2018, №28 від 06.12.2018, №30 від 18.12.2018, №31 від 19.12.2018, №32 від 26.03.2019, №33 від 27.03.2019 на загальну суму 5 790 000,00 грн., а також виконавцем було виставлено замовнику рахунок-фактуру №02/19 від 04.05.2019 на оплату послуг транспортування обладнання замовника (повернення його з ремонту) на суму 81 720,00 грн.

У період з 30.01.2019 по 26.04.2019 замовником було перераховано на користь виконавця кошти у розмірі 3 723 000,00 грн. в якості оплати проведеного ремонту лінійного обладнання МВРС, що підтверджується платіжними дорученнями №1546483 від 30.01.2019, №1605465 та №1605489 від 25.02.2019, №1754437 від 10.04.2019, №44 від 17.04.2019, №22 від 23.04.2019, №46 від 24.04.2019, №50 від 25.04.2019 та №1788189 від 26.04.2019.

Листом №32 від 16.04.2019 виконавець звернувся до замовника із претензією, у відповідності до якої вказував на порушення останнім строків розрахунків за проведений згідно Договору ремонт, у зв`язку з чим пропонував сплатити 3% річних в розмірі 8 438,80 грн., інфляційні в розмірі 33 120,00 грн. та пеню у розмірі 50 632,76 грн., нараховані за прострочення оплати актів №26 від 30.11.2018, №27 від 05.12.2018, №28 від 06.12.2018, а також, на підставі п. 3.2.3 Договору вказував на необхідність оплати витрат за транспортування об`єктів ремонту по таких актах в розмірі 43 100,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства про неналежне виконання Залізницею взятих на себе зобов`язань за Договором по оплаті виконаного ремонту та відшкодуванню витрат на транспортування, а також наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати виконаного ремонту.

Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним, який містить елементи договорів підряду та послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України та глави

Спірний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (підписаними представниками сторін актами приймання-передачі наданих послуг №26 від 30.11.2018, №27 від 05.12.2018, №28 від 06.12.2018, №30 від 18.12.2018, №31 від 19.12.2018, №32 від 26.03.2019, №33 від 27.03.2019 та актами прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту за вказані дати) підтверджується виконання позивачем на виконання умов Договору ремонту лінійного обладнання МВРС та прийняття відповідачем таких робіт на загальну суму 5 790 000,00 грн.

Також, для забезпечення повернення за наслідками проведеного ремонту обладнання відповідачу позивачем було понесено витрати на транспортування у розмірі 81 720,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується доданими до матеріалів товарно-транспортними накладними, договорами-заявками №30/11 від 30.11.2018 та №21/03 від 27.03.2019, актами №92 від 14.12.2018 та №21 від 29.03.2019.

Щодо посилання відповідача на те, що понесені позивачем витрати на транспортування обладнання відповідача з ремонту не можуть бути відшкодовані за рахунок останнього з огляду на відсутність доказів погодження таких витрат з відповідачем та те, що згідно наданих позивачем на підтвердження понесення таких витрат документів вбачається їх оплата останнім у розмірі 68 100,00 грн. (без ПДВ), що свідчить про безпідставність донарахування суми ПДВ для їх відшкодування відповідачам, суд відзначає наступне.

По-перше, обов`язок відповідача з оплати послуг транспортування було обумовлено умовами Договору (зокрема, п.п. 3.2.3, 4.43), а будь-яких обов`язків позивача щодо попереднього погодження умов надання послуг з транспортування обладнання відповідача з ремонту зміст укладеного між сторонами Договору не містить, що вказує на безпідставність посилань відповідача щодо відсутності його погодження понесення таких витрат.

По-друге, для забезпечення виконання взятих на себе обов`язків за Договором щодо транспортування обладнання відповідача з ремонту позивачем було залучено фізичну особу-підприємця Юречко Івана Остаповича, який не є платником податку на додану вартість, що і не знайшло відповідного відображення у виставлених ним рахунках позивачу.

В той же час, як позивач, так і відповідача є платниками податку на додану вартість, а тому продаючи згідно Договору відповідні послуги відповідачу у позивача в силу приписів чинного Податкового кодексу України виникає відповідне зобов`язання з його оплати, а тому цілком обґрунтованим є збільшення такої суми на суму ПДВ, адже в іншому випадку надання відповідних послуг з транспортування за Договором зумовлюватиме понесення позивачем збитків у вигляді необхідності оплати суми ПДВ не відшкодованої відповідачем, не в залежності від того, що фактичний виконавець таких послуг не є платником ПДВ.

Отже, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів позивачем доведено, а відповідачем не спростовано (в т.ч. визначено в частині вартості проведеного ремонту) виконання робіт та надання послуг за Договором позивачем у загальному розмірі 5 871 720,00 грн. (5 790 000,00 грн. + 81 720,00 грн.).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, приписів п. 4.3.1 Договору та дат реєстрації позивачем податкових накладних/розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не перевищують визначеного вказаним пунктом термінів, грошове зобов`язання відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт мало бути виконано по кожному платежу окремо протягом 30 календарних днів за дати надання послуг, а тому строк виконання грошового зобов`язання відповідача з їх оплати на момент вирішення спору настав.

Із наявних в матеріалах справи доказів (платіжних доручень) вбачається, що відповідачем в повній мірі було оплачено виконані позивачем на підставі Договору роботи, однак, відповідна оплата була здійснена з порушенням визначених Договором строків, що не заперечується відповідачем.

При цьому, суд враховує, що частина відповідних коштів (у розмірі 2 067 000,00 грн.) була сплачена відповідачем вже після звернення позивачем з даним позовом до суду.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що за час вирішення даного спору в суді відповідачем було сплачено на користь позивача кошти у розмірі 2 067 000,00 грн. в якості погашення заборгованості останнього за виконані та підтвердженні в межах даної справи роботи Товариством згідно Договору, то провадження у справі в частині стягнення такої суми коштів підлягає закриттю згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача за Договором в межах заявлених позивачем вимог становить 81 720,00 грн. в якості відшкодування витрат за надані послуги перевезення обладнання з ремонту, грошове зобов`язання по сплаті настало, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 81 720,00 грн. на підставі Договору в якості відшкодування транспортування ремонтних об`єктів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Залізниця обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Залізниці заборгованості у розмірі 81 720,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 169 149,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 64 440,00 грн. та 3% річних у розмірі 28 191,53 грн., нарахованих за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті виконаних позивачем за Договором робіт згідно актів приймання-передачі наданих послуг №26 від 30.11.2018, №27 від 05.12.2018, №28 від 06.12.2018, №30 від 18.12.2018, №31 від 19.12.2018, №32 від 26.03.2019, №33 від 27.03.2019.

При цьому, за актами приймання-передачі наданих послуг №26 від 30.11.2018, №27 від 05.12.2018, №28 від 06.12.2018, №30 від 18.12.2018, оплата була здійснена відповідачем до звернення з позовом до суду, а тому позивачем здійснює нарахування відповідних вимог за час фактичного порушення визначених п. 4.3.1 Договору строків, а за актами приймання-передачі наданих послуг №31 від 19.12.2018, №32 від 26.03.2019, №33 від 27.03.2019 - по день фактичного виготовлення позовної заяви (до 05.06.2019).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.4 Договору за несвоєчасний розрахунок замовника з виконавцем за надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій суд враховує помилкове застосування позивачем облікової ставки НБУ за період обрахування пені з 26.04.2019 на рівні 18%, в той час, як розмір відповідної ставки з вказаної дати становив 17,5%, а тому здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені вважає її правомірною у розмірі 168 269,64 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд вважає правомірними заявлені позивачем суми останніх у розмірі 64 440,00 грн. та 3% річних у розмірі 28 191,53 грн., які фактично не заперечуються відповідачем, а його посилання на відсутність належного фінансування для своєчасної оплати виконаних позивачем за Договором робіт не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Залізниці на користь Товариства заборгованості у розмірі 81 720,00 грн., пені у розмірі 168 269,64 грн., інфляційних втрат у розмірі 64 440,00 грн. та 3% річних у розмірі 28 191,53 грн.

В іншій частині в задоволенні позову, а саме, в частині стягнення пені у розмірі 879,57 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Щодо розподілу сплаченої позивачем суми судового збору між сторонами.

Ціна поданого позивачем позову становила 2 410 500,74 грн.

В свою чергу, здійснення за час вирішення спору погашення Залізницею заборгованості по оплаті проведеного ремонту у розмірі 2 067 000,00 грн. свідчить про фактичне визнання відповідачем такої заборгованості незалежності від наявності прямої вказівки на це у поданому відзиві.

Приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в частині, що підлягала оплаті за сплачені за час вирішення спору відповідачем вимоги, а інша частина витрат позивача по сплаті судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з державного бюджету підлягає поверненню Товариству 15 502,50 грн., а інша частина судового збору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мок" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення виникла заборгованість з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар у розмірі 2 067 000,00 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мок" задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мок" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 6; ідентифікаційний код 22188429) заборгованість з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів у розмірі 81 720 (вісімдесят одна тисяча сімсот двадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 168 269 (сто шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 64 440 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 28 191 (двадцять вісім тисяч сто дев`яносто одна) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 20 641 (двадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 83 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мок" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 6; ідентифікаційний код 22188429) з Державного бюджету України судовий збір в частині 15 502 (п`ятнадцять тисч п`ятсот дві) грн. 50 коп., сплачений згідно платіжного доручення №57 від 06.06.2019. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 13.09.2019.

Суддя Р.В. Бойко