Рішення

від 16.09.2019 по справі 910/8618/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019Справа №910/8618/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/8618/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015 м.Київ, вул. Лейпцизька, буд.1-а, код ЄДРПОУ 03327664)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лада (02068, м.Київ, вул.Анни Ахматової, буд.16-Б, код ЄДРПОУ 32488770)

про стягнення 95 585,90 грн,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал 2 липня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лада про стягнення 95 585,90 грн заборгованості за неналежне виконання Договору від 09.11.2004 №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8618/19, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторонам встановлено строк для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та усіх інших заяв, клопотань до 31.07.2019 року, а також встановлені строки для подання до суду заяв по суті справи.

25.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лада надійшов відзив на позовну заяву.

25.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал надійшла заява про долучення оригіналів документів.

30.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства Київводоканал надійшли додаткові пояснення по справі, у яких позивач зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість, у зв`язку з чим, останній просить закрити провадження в частині основного боргу в розмірі 41 695,47 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

09.11.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерне товариство "Київводоканал", яке перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Лада" (абонент) укладено договір №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

За цим договором постачальник зобов`язувався надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов`язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (далі-Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

В силу положень п. 1.3 договору, обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що находить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п.2.1.4 договору).

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно до п. 2.1.2 договору зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом водопостачання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1.6 договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за наданні послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді та розрахунків. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються погодженими абонентом.

Згідно з п.2.2.1 договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи ( в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі:

- по коду 2-349 за період з 01.08.2017 по 31.01.2019 у розмірі 327 039,59 грн, з яких сплачено 284 855,38 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 42 184,21 грн;

- по коду 2-50349 за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 у розмірі 50 671,70 грн, з яких сплачено 21 106,65 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 25 565,05 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна заборгованість абонента за період з 01.08.2017 по 31.01.2019 становить 67 749,26 грн.

Як вбачається із розрахункового листа, доданого позивачем, по коду 2-349 станом на 25.07.2019 відповідачем були здійсненні наступні платежі:

ПеріодПоточні виставлення, грнОплата, грнЗараховано в погашення боргу за позовний період, відображено в розгорнутому розрахунку позовних вимог, грн Лютий 2019 21 949,06 30 000,00 8 050,94 Березень 2019 25 999,78 20 000,00 Квітень 2019 26 692,56 20 000,00 Травень 2019 23 147,14 60 000,00 Червень 2019 27 059,33 34 000,00 Липень 2019 27 405,72 38 000,00 Разом 152 253,59 202 000,00 (мінус 8 505,94, які вже враховано в розрахунку позовних вимог = 193 949,06)

152 253,59 грн - 193 949,06 грн = - 41 695,47 грн переплата з урахуванням поточних платежів.

42 184,21 грн (сума основного боргу по коду 2-349) - 41 695,47 грн = 488,73 грн заборгованість по коду 2-349 станом на 25.07.2019.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить закрити провадження в частині основного боргу в розмірі 41 695,47 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

За таких обставин, враховуючи те, що частина заборгованості за холодну воду в розмірі 42 184,21 грн по коду 2-349 була погашена відповідачем у розмірі 41 695,47 грн, після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення 41 695,47 відсутній.

Таким чином, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача 41 695,47 грн основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача борг по холодній воді по коду 2-349 у розмірі 488,73 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по гарячій воді по коду 2-50349 за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 у розмірі 25 565,05 грн.

Таким чином, як вбачається із довідки №7864/8/8/02-19 від 26.07.2019 станом на 25.07.2019 року заборгованість ОСББ Лада (код ЄДРПОУ 32488770) перед ПрАТ АК Київводоканал за послуги з водопостачання та водовідведення за позовний період з 01.08.2017 по 31.01.2019 у справі №910/8618/19 становить 26 053,79 грн, з яких:

- по коду 2-349 сума боргу 488,74 грн;

- по коду 2-50349 сума боргу 25 565,05 грн.

Як вбачається із витягу з розрахункового листа, наданого позивачем, по коду 2-50349 станом на 25.07.2019 відповідачем були здійснені наступні платежі:

ПеріодПоточні виставлення, грнОплата, грнЗараховано в погашення боргу за позовний період, відображено в розгорнутому розрахунку позовних вимог, грн Лютий 2019 14 205,31 0,00 8 050,94 Березень 2019 17 930,88 0,00 Квітень 2019 14 487,34 0,00 Травень 2019 10 391,76 0,00 Червень 2019 1 507,82 0,00 Липень 2019 4 564,22 43 000,00 Разом 63 087,33 43 000,00

Крім цього, позивачем зазначено, що по коду 2-50349 в погашення заборгованості за позовний період зовсім нічого не сплачено, оскільки кошти, які сплатив відповідач були зараховані як поточні платежі.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2.2.2. Договору №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 09.11.2004 в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Проте, як вбачається із витягу з розрахункового листа, наданого позивачем, останнім не враховано п.2.2.2. Договору №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 09.11.2004.

А отже, оскільки відповідачем здійснено оплату за Договором по коду 2-50349 у розмірі 43 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, заборгованість по гарячій воді по коду 2-50349, що виникла за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 у розмірі 25 565,05 грн, відповідно до п.2.2.2. Договору, відсутня, оскільки погашена, здійсненим у липні 2019 платежем у розмірі 43 000,00 грн.

Щодо заборгованості по холодній воді по коду 2-349 у розмірі 488,73 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19 липня 2019 року відповідач здійснив оплату заборгованості, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №967 на суму 2 000,00 грн (код 2-50349);

- платіжне доручення №968 на суму 5 663,36 грн (код 2-349);

- платіжне доручення №969 на суму 7 000,00 грн (код 2-349).

Проте, вказана оплата не врахована позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості станом на 25.07.2019, разом з тим, вказана сума не відображена у витягах з розрахункового листа, сформованих позивачем 25.07.2019.

Враховуючи вищевикладене, оскільки 19.07.2019 відповідачем здійснено оплату по холодній воді по коду 2-349 у розмірі 5 663,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням №968 від 19.07.2019 та оплату у розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №968 від 19.07.2019, заборгованість по холодній воді по коду 2-349, що виникла за період з 01.08.2017 по 31.01.2019 у розмірі 488,74 грн, відповідно до п.2.2.2. Договору, відсутня та є погашеною.

Таким чином, факт наявності основної заборгованості за договором №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 09.11.2004 у розмірі 26 053,79 грн (по коду 2-349 сума боргу 488,74 грн + по коду 2-50349 сума боргу 25 565,05 грн) документально непідтверджений та недоведений належним чином, а отже позовна вимога про стягнення основної заборгованості в розмірі 26 053,79 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 7 201,65 грн, 3 % річних у розмірі 3 210,33 грн, пеню у розмірі 14 037,19 грн та штраф у розмірі 3 387,46 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором має право на стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені. Проте поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У вказаному розрахунку зазначено: період, послугу, тариф, обсяг,м.куб, суму з ПДВ, виставлено, сплачено, тощо.

Позивачем у розрахунку зазначено, що в період 02.2018 відповідачем сплачено 12 983,38 грн, в період 04.2018 - 42 084,58 грн, тощо.

Разом з тим, у наданому позивачем реєстрі надходження грошових коштів від ОСББ Лада за період з 01.08.2017 по 31.01.2019, реєстрі надходження грошових коштів від ОСББ Лада за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 зазначені вище суми не відображено.

Крім того, на підтвердження невчасної оплати відповідачем заборгованості за договором, позивачем надано неповні копії банківських виписок, з яких незрозуміло дати оплати, особи отримувача тощо. При цьому, на більшості із вказаних виписок присутня лише дата оплати відповідачем заборгованості, дописана працівником Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал .

Водночас на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 оригінали вищезазначених банківських виписок до суду позивачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд не може встановити дату та суму оплати заборгованості за договором, а також період прострочення, кількість прострочених днів, а отже і суму 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

У зв`язку з вищенаведеним, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 201,65 грн., 3 % річних у розмірі 3 210,33 грн., пеню у розмірі 14 037,19 грн

Щодо стягнення штрафу у розмірі 3 387,46 грн, суд вказує на наступне.

Відповідно до п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє Абонента від обов`язку оплатити рахунок Постачальника.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується споживання відповідачем наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення у період серпня 2017 року - січня 2019 року, тобто спірного періоду та не заперечується часткова оплата заборгованості за Договором, а тому вказане свідчить про наявність прострочення виконання Відповідачем його договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати.

Таким чином, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виставлення рахунків Відповідачу, які останній відмовлявся оплачувати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 910/3889/18.

При цьому, суд зазначає, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу за кожний випадок безпідставної відмови від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

Аналогічна правова позиції викладена Вищим господарським судом України у постанові від 29.03.2017 у справі № 910/10950/16.

За таких підстав, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 387,46 грн.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Крім того, суд зазначає, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 41 695,47 грн.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи залишити за Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є. в період з 13.08.2019-30.08.2019 перебувала у відпустці, а в період з 02.09.2019-13.09.2019 перебувала на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя О.Є.Блажівська