Постанова

від 05.02.2020 по справі 910/8618/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа№ 910/8618/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 (повний текст рішення складено - 16.09.2019)

у справі № 910/8618/19 (суддя - Блажівська О.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада"

про стягнення 95 585,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада" (далі - відповідач) про стягнення 95 585,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору від 09.11.2004 №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 95 585,90 грн., з яких: 67 749,26 грн. основного боргу, 7 201,65 грн. інфляційних втрат, 3 210,33 грн. 3 % річних, 14 037,19 грн. пені та 3 387,46 грн. штрафу.

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 закрито провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 41 695,47 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи залишено за Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Закриваючи провадження у справі, суд вказав, що, оскільки частина заборгованості за холодну воду в розмірі 42 184,21 грн. по коду 2-349 була погашена відповідачем у розмірі 41 695,47 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом, тому на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення 41 695,47 грн. відсутній.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині суми основного боргу в розмірі 26 053,79 грн., суд зазначив, що наявність основної заборгованості за договором №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 09.11.2004 у розмірі 26 053,79 грн. (по коду 2-349 сума боргу 488,74 грн. та по коду 2-50349 сума боргу 25 565,05 грн.) документально не підтверджена та не доведена належним чином.

Відмовляючи у задоволенні пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказав, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити дату та суму оплати заборгованості за договором, а також період прострочення та кількість прострочених днів.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія Київводоканал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/8618/19 в частині відмови у стягненні з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 26 053, 79 грн. основного боргу , 7 201, 65 грн. інфляційних втрат, 3 210,33 грн. 3% річних, 14 037, 19 грн. пені, 3 387, 46 грн. штрафу та 1 921 грн. судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовне провадження в частині стягнення позовних вимог в розмірі 26 053, 79 грн. основного боргу закрити, інфляційні втрати у розмірі 7 201, 65 грн., 3% річних в розмірі 3 210,33 грн., 14 037,19 грн. пені, 3 387, 46 грн. штрафу задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що, оскільки відповідач повністю оплатив суму боргу після відкриття провадження у справі, тому провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 26 053, 79 грн. слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України , а не відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції всупереч частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України не здійснив розподіл між сторонами судових витрат.

Апелянт вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції не дослідив надані позивачем докази, оскільки в матеріалах справи наявні банківські виписки та реєстр банківських виписок, в якому зазначено дату та розмір коштів, які надійшли від відповідача на рахунок позивача. Крім того, в матеріалах справи містяться витяги з реєстрів фінансування управління праці та соціального захисту населення Дарницького району у період з 01.08.2017 по 31.01.2019 щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада" з реєстрами перерахувань коштів по пільгах та субсидіях.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 25.11.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що станом на 19.07.2019 в Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада" заборгованості немає. Розбіжності у рахунках відбулися у зв`язку з помилковим внесенням оплати на інший код.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

04.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія Київводоканал" подано відповідь на відзив, що за своїм змістом є тотожною апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 справу № 910/8618/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/8618/19 та призначено розгляд справи на 18.12.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду справи №910/8618/19 сформовано нову колегію суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/8618/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М. та розгляд справи призначено на 05.02.2020.

Явка представників сторін

Відповідач у судове засідання, призначене на 05.02.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представника позивача про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада" 26 053, 79 грн. основного боргу , 7 201, 65 грн. інфляційних втрат, 3 210,33 грн. 3% річних, 14 037, 19 грн. пені, 3 387, 46 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у частині стягнення позовних вимог у розмірі 26 053, 79 грн. основного боргу провадження закрити, інфляційні втрати, 3% річних, пені, штрафу задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.11.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерне товариство "Київводоканал" (постачальник), перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Лада" (абонент) укладено договір №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до пункту 1.1 договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За договором постачальник зобов`язувався надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов`язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що находить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4 договору).

Згідно з пунктом 2.1.1 договору облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом водопостачання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 договору).

Приписами пункту 2.1.6 договору передбачено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за наданні послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді та розрахунків. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються погодженими абонентом.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору встановлено, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що відповідачем порушено умови договору від 09.11.2004 №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, у зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 95 585,90 грн., з яких: 67 749,26 грн. основного боргу, 7 201,65 грн. інфляційних втрат, 3 210,33 грн. 3 % річних та 14 037,19 грн. пені, 3 387,46 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 закрито провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 41 695,47 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Закриваючи провадження у справі, суд вказав, що, оскільки частина заборгованості за холодну воду в розмірі 42 184,21 грн. по коду 2-349 була погашена відповідачем у розмірі 41 695,47 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом, тому на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення 41 695,47 грн. відсутній.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині суми основного боргу в розмірі 26 053,79 грн., суд зазначив, що наявність основної заборгованості за договором №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 09.11.2004 у розмірі 26 053,79 грн. (по коду 2-349 сума боргу 488,74 грн. та по коду 2-50349 сума боргу 25 565,05 грн.) документально не підтверджена та не доведена належним чином.

Відмовляючи у задоволенні пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказав, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити дату та суму оплати заборгованості за договором, а також період прострочення, кількість прострочених днів.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині суми основного боргу в розмірі 26 053, 79 грн., виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Лада", за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач надав абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі:

- по коду 2-349 за період з 01.08.2017 по 31.01.2019 у розмірі 327 039,59 грн, з яких сплачено 284 855,38 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 42 184,21 грн;

- по коду 2-50349 за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 у розмірі 50 671,70 грн, з яких сплачено 21 106,65 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 25 565,05 грн.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначив, що загальна заборгованість абонента за період з 01.08.2017 по 31.01.2019 становить 67 749,26 грн.

Однак, з розрахункового листа по коду 2-349 станом на 25.07.2019 вбачається, що поточні виставлення позивача за послуги становлять 152 253,59 грн., зараховано в погашення боргу 8 050,94 грн., відповідачем за період з лютого 2019 по липень 2019 здійсненно платежі на загальну суму 202 000 грн., а саме: 30 000 грн. за лютий; 20 000 грн. за березень; 20 000 грн. за квітень; 60 000 грн. за травень; 34 000 грн. за червень; 38 000 грн. за липень. Отже, відповідачем оплачено борг на суму 193 949,06 грн. (202 000 грн. (оплачено) - 8 050,94 грн. (зараховано)= 193 949,06 грн.)

Отже, станом на 25.07.2019 у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада" наявна переплата у розмірі 41 695,47 грн. (152 253,59 грн. (борг) - 193 949,06 грн.(оплачено) = - 41 695,47 грн.)

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 41 695,47 грн., оскільки частина заборгованості за холодну воду в розмірі 42 184,21 грн. по коду 2-349 погашена відповідачем у розмірі 41 695,47 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом, тому предмет спору в частині стягнення 41 695,47 грн. відсутній.

Стосовно заборгованості ОСББ "Лада" перед ПАТ "АК "Київводоканал" за послуги з водопостачання та водовідведення за позовний період з 01.08.2017 по 31.01.2019 у справі №910/8618/19 у частині основного боргу в розмірі 26 053,79 грн., а саме по коду 2-349 у розмірі 488,74 грн. та по коду 2-50349 у розмірі 25 565,05 грн., колегія судді вказує наступне.

Із витягу з розрахункового листа по коду 2-50349 станом на 25.07.2019 вбачається, що відповідачем у липні 2019 сплачено 43 000 грн.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору №05227/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 09.11.2004 в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Отже, оскільки відповідачем здійснено оплату за договором по коду 2-50349 у розмірі 43 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №959 від 09.07.2019 у розмірі 9 000 грн.; №960 від 10.07.2019 у розмірі 5 000 грн.; №966 від 15.07.2019 у розмірі 29 000 грн., тому заборгованість по гарячій воді по коду 2-50349, що виникла за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 у розмірі 25 565,05 грн, відповідно до п. 2.2.2. договору, відсутня.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заборгованість по холодній воді по коду 2-349 за період з 01.08.2017 по 31.01.2019 у розмірі 488,73 грн. є також відсутньою, оскільки 19.07.2019 відповідач здійснив оплату заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №968 на суму 5 663,36 грн. та №969 на суму 7 000,00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи те, що частина заборгованості по коду 2-50349 у розмірі 25 565,05 грн. та по коду 2-349 у розмірі 488,73 грн. погашена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, тому на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення 26 053,79 грн. відсутній.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача 26 053,79 грн. основного боргу. Отже, рішення у частині відмови у стягненні з відповідача 26 053,79 грн. основного боргу підлягає скасуванню.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором, позивач просив стягнути з відповідача 7 201,65 грн. інфляційних втрат, 3 210,33 грн. 3 % річних та 14 037,19 грн. пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Позивачем у розрахунку інфляційних втрат, 3 % річних та пені зазначено, що у лютому 2018 відповідачем сплачено 12 983,38 грн., у квітні 2018 - 42 084,58 грн.

Однак, у наданому позивачем реєстрі надходження грошових коштів від ОСББ "Лада" за період з 01.08.2017 по 31.01.2019, реєстрі надходження грошових коштів від ОСББ "Лада" за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 зазначені вище суми не відображено.

Крім того, на підтвердження невчасної оплати відповідачем заборгованості за договором, позивачем надано неповні копії банківських виписок, з яких незрозуміло дати оплати, особи отримувача тощо. При цьому, на більшості із вказаних виписок присутня лише дата оплати відповідачем заборгованості, дописана працівником Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість встановлення дати та суми оплати заборгованості за договором, а також період прострочення, кількість прострочених днів, а отже і суму 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 201,65 грн., 3 % річних у розмірі 3 210,33 грн. та пені у розмірі 14 037,19 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 387,46 грн.

Відповідно до пункту 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не заперечується споживання відповідачем наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення та не заперечується часткова оплата заборгованості за договором №05227/4-02, а тому вказане свідчить про наявність прострочення виконання відповідачем його договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати.

При цьому, позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу за кожний випадок безпідставної відмови від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 387,46 грн.

Стосовно посилань апелянта про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не здійснив розподіл між сторонами судових витрат, колегія суддів вказує, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи видно, що позивач до Господарського суду міста Києва з клопотанням про повернення судового збору не звертався, отже судом норми процесуального права не порушені.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/8618/19 підлягає скасуванню у частині відмови у позові про стягнення з відповідача 26 053,79 грн., з ухваленням нового рішення у цій частині про закриття провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/8618/19 підлягає скасуванню в частині відмови у позові про стягнення з відповідача 26 053,79 грн., з ухваленням нового рішення у цій частині про закриття провадження.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/8618/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/8618/19 скасувати частково в частині відмови у позові в розмірі 26 053 грн. 79 коп.

Прийняти нове рішення про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 26 053 (двадцять шість тисяч п`ятдесят три) грн. 79 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лада" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 32488770) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/8618/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 20.02.2020 у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк