Рішення

від 16.09.2019 по справі 911/1793/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа № 911/1793/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «ФАКТОР-БУД» (адреса: 02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 12, кв. 115, код 25389111)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (адреса: 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85, код 31484879)

про стягнення 58319,22грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ФАКТОР-БУД» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» про стягнення 58319,22грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив відповідачу поставку товарів на умовах Договорів поставки № ФБ-244042018 від 24.04.2018 р. та № ФБ-221022018 від 22.10.2018 р., проте відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість в розмірі 50 199,53 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Також позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 991,09 грн. та 7128,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, суд розглядає справу в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України .

30.07.2019 року до канцелярії господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

09.08.2019 року на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством Фактор-Буд (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод (Покупець) були укладені наступні Договори:

- Договір поставки № ФБ-24042018 від 24.04.2018;

- Договір поставки № ФБ-22102018 від 22.10.2018.

Відповідно до умов даних Договорів, визначених у пункті 1.1, Продавець зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцеві будівельні матеріали, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар та сплатити за нього обумовлену договорами грошову суму.

Ціна товару відображається у Додатках до Договору. Ціна товару може бути змінена лише за згодою сторін. У разі досягнення згоди сторін щодо зміни ціни, сторонами укладається Додаткова угода до Договору, в якій зазначається ціна, що змінилась (п. 3.1. Договорів).

Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, поставленого за Договором, яка зазначена у всіх рахунках-фактурах, які були виставлені Продавцем для оплати Покупцем по Договору та додатках (Специфікаціях) до Договору. Вартість товару включає в себе всі та будь-які можливі витрати Постачальника, пов`язані з виконанням останнім умов Договору, в тому числі витрати на поставку товарів. (п. 3.2. Договорів).

Відповідно до пункту 3.3 Договорів, розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Валютою платежів є національна валюта України гривня. Покупець Здійснює оплату вартості продукції, що постачається відповідно до п. 1.1, в такому порядку:

Пункт 3.3.1 - 100% вартості продукції оплачується Покупцем в порядку передоплати протягом 3 банківських днів з дати підписання додатку (специфікації) до Договору.

Сторони дійшли згоди про те, що за наявності у Покупця заборгованості перед Продавцем, Продавець має право зарахувати кошти, що надходять від Покупця, в порядку передплати за наступні партії товару, як оплату заборгованості за раніше отримані партії товару. (п. 3.4.).

На виконання умов Договору поставки № ФБ-24042018 від 24.04.2018 позивачем було поставлено товарів на загальну суму 528 798,71 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №79, № 156, № 56, № 62, № 63, № 115, № 102, № 105, № 116.

В свою чергу, відповідач неналежним чином виконав умови даного договору, здійснивши лише часткову оплату за товар, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 3460,33 грн., що вбачається з копій банківських виписок від 07.05.2018, від 14.05.2018, від 05.07.2018, від 30.07.2018, від 08.08.2018, 11.09.2018 та підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.04.2018-31.12.2018.

На виконання умов Договору поставки № ФБ-22102018 від 22.10.2018 позивачем було поставлено товарів на загальну суму 111 939,51 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №146, № 135, № 139, № 144, № 150.

В свою чергу відповідач неналежним чином виконав умови даного договору, здійснивши лише часткову оплату за товар, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 46 739,20 грн., що вбачається з копій банківських виписок від 07.11.2018, від 14.11.2018 та підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.04.2018-31.12.2018.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50 199,58 гривень за договорами поставки № ФБ-244042018 від 24.04.2018 р. та № ФБ-221022018 від 22.10.2018, 7128,60 гривень інфляційних втрат, 3% річних у сумі 991,09 гривень.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що позивач не мав права об`єднувати в одне провадження вимоги по декільком договорам, а видаткові накладні, долучені позивачем до позовної заяви, не є належним доказом підтвердження отримання відповідачем товарів від позивача за Договорами поставки № ФБ-244042018 від 24.04.2018 р. та № ФБ-221022018 від 22.10.2018.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 50 199,53 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами, відповідачем станом на час розгляду справи в суді існування заборгованості у стягуваному розмірі належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 991,09 грн. 3% річних та 7128,60 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочки з 08.06.2018 р. по 15.07.2019 р., які розраховані від суми простроченого платежу окремо по кожній видатковій накладній.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 991,09 грн. 3% річних та 7128,60 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача, що позивач не мав права об`єднувати в одне провадження вимоги по декільком договорам спростовуються положеннями ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно невідповідності наданих позивачем видаткових накладних, варто зазначити, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 вказаного закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.5 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Разом з тим, у відповідності до п. 65 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію"особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи із зазначеного, особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на видаткових накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ Перший столичний хлібозавод .

Таким чином, підписання та завірення печаткою покупця видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Водночас, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неотримання товару або спростування заявленого боргу.

Суд вважає доводи відповідача щодо неналежності таких доказів як видаткові накладні, надані позивачем, у зв`язку з тим, що відповідно до цих накладних поставка здійснювалась по невідомому договору та не містить дату договору та його номер, необґрунтованими з огляду на положення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, з банківських виписок по руху коштів вбачається, що відповідач частково оплачував товар, вказуючи при цьому в призначенні платежу саме ті договори поставки, заборгованість за якими є предметом розгляду у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 58 319,22 гривень, з яких: 50 199,53 гривень основного боргу, 991,09 грн. 3% річних та 7128,60 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом порівну на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (адреса: 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85, код 31484879) на користь Приватного підприємства «ФАКТОР-БУД» (адреса: 02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 12, кв. 115, код 25389111) - 50 199 (п`ятдесят тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. 53 коп. основного боргу, 991 (дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 09 коп. 3% річних, 7128 (сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 60 коп. інфляційних втрат та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.09.2019

Суддя Т.Д. Лилак