Постанова

від 23.12.2019 по справі 911/1793/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. Справа№ 911/1793/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Дикунської С.Я.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №911/1793/19 (суддя Лилак Т.Д., повний текст складено - 16.09.2019) за позовом приватного підприємства "Фактор-Буд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" про стягнення 58 319,22 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне підприємство "Фактор-Буд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" про стягнення 50 199, 53 грн. основної заборгованості, 7 128, 60 грн. інфляційних та 991,09 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем свого зобов`язання з оплати, поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №911/1793/19 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 50 199, 53 грн. основної заборгованості, 7 128, 60 грн. інфляційних та 991,09 грн. 3% річних.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №911/1793/19 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправомірність об`єднання позивачем в одній позовній заяві вимог по двом договорам поставки, а також вказує, що видаткові накладні, додані до позовної заяви, не мають жодного зв`язку з договорами, на підставі яких заявлені позовні вимоги у даній справі.

Окрім наведеного, скаржник не погоджується із розрахунком інфляційних втрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі №911/1793/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №911/1793/19; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

Крім цього, позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним підприємством "Фактор-Буд" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" (Покупець) були укладені наступні Договори:

- Договір поставки № ФБ-24042018 від 24.04.2018;

- Договір поставки № ФБ-22102018 від 22.10.2018.

Відповідно до умов даних Договорів, визначених у пункті 1.1, Продавець зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцеві будівельні матеріали, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар та сплатити за нього обумовлену договорами грошову суму.

Ціна товару відображається у Додатках до Договору. Ціна товару може бути змінена лише за згодою сторін. У разі досягнення згоди сторін щодо зміни ціни, сторонами укладається Додаткова угода до Договору, в якій зазначається ціна, що змінилась (п. 3.1. Договорів).

Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, поставленого за Договором, яка зазначена у всіх рахунках-фактурах, які були виставлені Продавцем для оплати Покупцем по Договору та додатках (Специфікаціях) до Договору. Вартість товару включає в себе всі та будь-які можливі витрати Постачальника, пов`язані з виконанням останнім умов Договору, в тому числі витрати на поставку товарів (п. 3.2. Договорів).

Відповідно до пункту 3.3 Договорів, розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Валютою платежів є національна валюта України гривня. Покупець Здійснює оплату вартості продукції, що постачається відповідно до п. 1.1, в такому порядку:

Пункт 3.3.1 - 100% вартості продукції оплачується Покупцем в порядку передоплати протягом 3 банківських днів з дати підписання додатку (специфікації) до Договору.

Сторони дійшли згоди про те, що за наявності у Покупця заборгованості перед Продавцем, Продавець має право зарахувати кошти, що надходять від Покупця, в порядку передплати за наступні партії товару, як оплату заборгованості за раніше отримані партії товару (п. 3.4 договору).

На виконання умов Договору поставки № ФБ-24042018 від 24.04.2018 позивачем було поставлено товарів на загальну суму 528 798,71 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №79, № 156, № 56, № 62, № 63, № 115, № 102, № 105, № 116, які підписані обопільно сторонами і скріплені їх печатками.

В свою чергу, відповідач неналежним чином виконав умови даного договору, здійснивши лише часткову оплату за товар, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 3460,33 грн., що вбачається з копій банківських виписок від 07.05.2018, від 14.05.2018, від 05.07.2018, від 30.07.2018, від 08.08.2018, 11.09.2018 та підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.04.2018-31.12.2018.

На виконання умов Договору поставки № ФБ-22102018 від 22.10.2018 позивачем було поставлено товарів на загальну суму 111 939,51 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №146, № 135, № 139, № 144, № 150, які також підписані обопільно сторонами і скріплені їх печатками.

В свою чергу, відповідач неналежним чином виконав умови даного договору, здійснивши лише часткову оплату за товар, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 46 739,20 грн., що вбачається з копій банківських виписок від 07.11.2018, від 14.11.2018 та підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.04.2018-31.12.2018.

Враховуючи те, що відповідачем заборгованість за вказаними договорами поставки в загальному розмірі 50 199, 53 грн. сплачена не була, наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стосовно посилань апелянта на неправомірність об`єднання позивачем в одній позовній заяві вимог по двом договорам поставки, що на думку скаржника, повинно було стати підставою для повернення позовної заяви у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, у зазначеній нормі процесуального права визначено право позивача об`єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

При цьому, об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У даному випадку, необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, викликано пов`язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За наведених обставин, непогодження апелянта у вказаній частині не приймаються апеляційним судом.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладені між сторонами правочини є договорами поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що 100% вартості продукції оплачується Покупцем в порядку передоплати протягом 3 банківських днів з дати підписання додатку (специфікації) до Договору.

Яке вже було вказано, на виконання умов Договору поставки № ФБ-24042018 від 24.04.2018 позивачем було поставлено товарів на загальну суму 528 798,71 грн., з якої залишилось неоплаченою сума у розмірі 3460,33 грн.

Крім цього, на виконання умов Договору поставки № ФБ-22102018 від 22.10.2018 позивачем було поставлено товарів на загальну суму 111 939,51 грн., з якої залишилось неоплаченою сума у розмірі 46 739,20 грн.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого товару настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

Стосовно посилань апелянта в апеляційній скарзі на те, що видаткові накладні, додані до позовної заяви, не мають жодного зв`язку з договорами, на підставі яких заявлені позовні вимоги у даній справі, слід зазначити наступне.

Так, у поданих позивачем до суду та підписаних відповідачем, видаткових накладних міститься посилання на рахунки - фактури.

При цьому, відповідач, здійснюючи оплати за спірними поставками, у призначенні платежу посилався, зокрема, на зазначені рахунки - фактури.

Окрім наведеного, колегією суддів враховується, що у підписаному відповідачем Акті звіряння, міститься перелік зазначених видаткових накладних, із зазначенням сум, на які здійснювалася поставка товару.

З огляду на вказані у сукупності докази колегією суддів відхиляються доводи апелянта щодо не пов`язаності видаткових накладних із договорами поставки.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 7 128, 60 грн. інфляційних та 991,09 грн. 3% річних, з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 7 128, 60 грн. інфляційних та 991,09 грн. 3% річних, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству, а тому відповідно заперечення апелянта щодо, здійсненого позивачем, розрахунку інфляційних не приймаються апеляційним судом.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №911/1793/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 23.12.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

С.Я. Дикунська