Рішення

від 16.09.2019 по справі 140/2072/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2072/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017 року №379150-1304, №379150/1-1304, №379150/2-1304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2008 році придбав в с. Полиці Володимирецького району Рівненської області два об`єкти нерухомості і звернувся до Полицької сільської ради надати в оренду, на території цих будівель, земельну ділянку для будівництва мотельного комплексу. 05 серпня 2013 року уклав з Полицькою сільською радою договір оренди земельної ділянки площею 1,8800 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури. Фактично сільська рада в натурі не передала цю земельну ділянку в користування згідно акту приймання-передачі земельної ділянки.

Позивач вказує на те, що 12 вересня 2013 року відчужив об`єкти нерухомості, що знаходились на цій земельній ділянці. У зв`язку з цим 17 вересня 2013 року розірвав вищенаведений договір оренди земельної ділянки. Однак 11 вересня 2017 року Сарненська місцева прокуратура на підставі листа ГУ ДФС у Рівненській області подала до Володимирецького районного суду Рівненської області позовну заяву в інтересах держави в особі Полицької сільської ради Володимирецького району до нього про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендних платежів.

13 березня 2018 року Володимирецький районний суд Рівненської області виніс рішення у справі № 556/1453/17, яким визнав договір оренди земельної ділянки від 05.08.2013 року розірваним, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості з орендних платежів відмовив за безпідставністю позовних вимог.

Незважаючи на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області, ГУ ДФС у Рівненській області винесло три податкові повідомлення-рішення, а саме від 22 серпня 2017 року №379150-1304, №379150/1-1304, №379150/2-1304, якими визначило позивачу суму податкових зобов`язань за платежем орендна плата з фізичних осіб у загальному розмірі 567805,54 грн. Звертає уваги на те, що оскаржувані податкові повідомленні-рішення направлені органом доходів і зборів не за адресою його місця проживання, а отримані ним лише 25 червня 2019 року.

Позивач вважає, що податкові зобов`язання, визначені в цих податкових повідомленнях-рішеннях є неузгодженими та підлягаю скасуванню, оскільки в даному випадку відсутній об`єкт оподаткування. Вказує на те, що не є орендарем вищенаведеної земельної ділянки з 2013 року, оскільки такий договір розірваний, про що також свідчить рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.03.2018 року у справі №556/1453/17, яке набрало законної сили.

На підставі вищенаведеного просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 року №379150-1304, №379150/1-1304, №379150/2-1304 визнати нечинними та скасувати.

Ухвалою судді від 05 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків (а.с.18). У встановлений строк позивач недоліки позову усунув, та 22 липня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання відповідно до частини другої статті 257 КАС України (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.08.2019 року вх. №12996/19 (а.с.42) представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Вказує на те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а відтак об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. На підставі інформації, яка міститься в базах даних 1С Податковий блок , інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 року №379150-1304/2 про визначення орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 143676,22 грн., №379150-1304/1 про визначення орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 218241,30 грн., №379150/1-1304/2 про визначення орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 205888,02 грн. Вважає, що порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення. Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його фррми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його прийняття.

У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити повністю, а справу розглядати за участі представника ГУ ДФС у Рівненській області в режимі відеоконференції.

У відповіді на відзив від 15.08.2019 року (вх. №13228/19) позивач зазначає, що відповідач у відзиві на позов не надав жодного заперечення на вказані у позовній заяві факти чи обставини (а.с.50-51).

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року в задоволенні клопотання представника ГУ ДФС у Рівненській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено (а.с.55).

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05 серпня 2013 року між Полицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,8800 га., що знаходиться в с. Полиці Володимирецького району Рівненської області (а.с.33-37).

Як передбачено пунктами 2, 3 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,8800 га, у тому числі: 1,8800 га - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (мотельного комплексу), з них: 1,8800 га - землі сільськогосподарського призначення, в т.ч. 1,8800 га - під господарськими будівлями та дворами (кадастровий номер 5620888000:01:003:0039. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: конюшня (Витяг про реєстрацію права власності від 14.05.2008 № 18807335); будівля пункту штучного осіменіння (Витяг про реєстрацію права власності від 14.05.2008 № 1807252).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 917 224,00 грн. (п.5 цього договору).

Як визначено пунктами 8, 9 наведеного договору, договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою); орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік становить 115 033,00 грн., що становить 6 (шість) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Річна орендна плата не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється чинним законодавством.

Пунктом 16 договору визначене цільове призначення земельної ділянки - 03.08. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 39 цього договору розірвання договору оренди в односторонньому порядку допускається у випадку відчуження будівель, споруд.

З матеріалів справи слідує, що орендодавцем - Полицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області (орендодавець) та орендарем - громадянином ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі земельної ділянки, пунктом 3 якого визначено, що датою набуття орендарем права користування земельною ділянкою є дата складання цього акту (а.с.40). Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у наведеному акті приймання-передачі земельної ділянки відсутня дата його складання.

Судом встановлено, що 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 у заяві Полицькій сільській раді Володимирецького району повідомив про те, що в зв`язку із відчуженням будівель, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5620888000:01:003:0039 розриває договір оренди земельної ділянки від 05 серпня 2013 року на підставі пункту 39 цього договору (а.с.38).

Крім того, позивач надіслав до Полицької сільської ради Володимирецького району заяву від 09.12.2013 року, в якій просив розірвати договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (мотельного комплексу) загальною площею 1,88 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5620888000:01:003:0039) у зв`язку із даруванням приміщення пункту штучного осіменіння з погребом та конюшні згідно договору дарування від 12.09.2013 року ВТМ №187416, 187417, зареєстрованого в реєстрі за №1211, та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.09.2013 року серії ЕАЕ №838867, 838864, індексний номер 9342472, 9342069 (а.с.39).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.03.2019 року № 158675220 відносно земельної ділянки за кадастровим номером 5620888000:01:003:0039, площею 1,88 га, 09.08.2013 року на підставі договору оренди від 05.08.2013 року внесено запис про реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, де вказано орендарем ОСОБА_1 (а.с.47).

22 серпня 2017 року відповідач - ГУ ДФС у Рівненській області прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення №379150-1304, №379150/1-1304, №379150/2-1304 (а.с.28).

Податковим повідомленням-рішенням від 22.08.2017 року №379150-1304 позивачу нарахована орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 218241,30 грн. Відповідно до податкового повідомленням-рішенням від 22.08.2017 року №379150/1-1304 позивачу ОСОБА_1 нарахована орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 205888,02 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 22.08.2017 року №379150/2-1304 позивачу нарахована орендна плата з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 143676,22 грн.

З матеріалів справи слідує, що керівник Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області звернувся до Володимирецього районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, та стягнення заборгованості з орендних платежів.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.03.2018 року у справі №556/1453/17 позов Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, та стягнення заборгованості з орендних платежів задоволено частково. Визнано розірваним договір оренди земельної ділянки від 05.08.2013 року, укладений між Полицькою сільською радою Володимирецького району та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстраційній службі Володимирецького районного управління юстиції, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №129200756208. Зобов`язано ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 13.02.1996 року Волинським МУ УМВС України у Волинській області повернути Полицькій сільській раді Володимирецького району Рівненської області (юридична адреса с. Полиці, вул. Б. Хмельницького, 23, Володимирецький район, Рівненська область, 34374) земельну ділянку, загальною площею 1,8800 га, кадастровий номер 5620888000:01:003:0039, яка розташована в с. Полиці Володимирецького району Рівненської області, шляхом підписання акта приймання- передачі. У задоволенні позовних вимог в частинні стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з орендних платежів слід відмовити за безпідставністю позовних вимог (а.с.14).

Вказане судове рішення набрало законної сили 16.04.2018 року, про що свідчить витяг вказаного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.52-54).

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту вищенаведеного рішення суду слідує, що 12.09.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування нежитлових споруд. За даним договором Дарувальник - ОСОБА_1 передав у власність Обдарованого - ОСОБА_2 . безоплатно наступне нерухоме майно: приміщення пункту штучного осіменіння та конюшню, що розташовані в АДРЕСА_1 згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.09.2013 року серії ЕАЕ №838867, серії ЕАЕ в„– 838864, ОСОБА_2 є власником даних об`єктів нерухомого майна.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України):

14.1.147. плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

14.1.72. земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктами 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

За пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цим норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №825/308/17), від 18.04.2018 року (справа №2а-19166/09/0370), від 19.06.2018 року (справа №822/2696/17), від 05.11.2018 року (справа №822/2695/17).

Таким чином, оскільки в період 2015, 2016, 2017 років об`єкти нерухомого майна - комплекс будівель (конюшня, будівля пункту штучного осіменіння), які розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, перебували у власності іншої фізичної особи, право власності яких було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, тому позивач після відчуження цих об`єктів та реєстрації права власності на них за іншими особами не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Як вказав Верховний Суду у постановах від 10.04.2018 року (справа №915/672/17), від 05.06.2018 року (справа №920/717/17), у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. Відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про незаконність нарахування йому орендної плати за 2015, 2016, 2017 роки. А тому, враховуючи вимоги статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 року №379150-1304, №379150/1-1304, №379150/2-1304 слід визнати протиправними та скасувати. Відтак, позов слід задовольнити повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 5680,00 грн., що підтверджуються дублікатом квитанції від 03.07.2019 року №0.0.1398567078.1 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 22 серпня 2017 року №379150-1304, №379150/1-1304, №379150/2-1304.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 12, код ЄДРПОУ 39394217) судовий збір у сумі 5680,00 грн. (п`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук