Постанова

від 12.09.2019 по справі 120/611/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/611/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

12 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В лютому 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062);

- зобов`язати Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що вважають протиправними відмови за наслідком розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га кожному, на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області кадастровий номер 0522280400:03:000:3062, загальною площею 8,287 га, аргументовані переведенням земельної ділянки з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 рішенням 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області до земель загального користування (громадські пасовища).

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасоване рішення 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).

Зобов`язано Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).

Вирішено питання про судові витрати.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 29.11.2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 через законного представника ОСОБА_5 звернулись із клопотаннями до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га, (ріллі) кадастровий номер 0522280400:03:000:3062.

За наслідками розгляду клопотань, 22 сесією 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області прийнято рішення від 20.12.2018 року про відмову позивачам в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що зазначене місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах № 1-4 доданих до клопотань, з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062, загальною площею 8,287 га, стосується земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які відповідно до рішення 22 сесії 7 скликання від 20.12.2018 року, переведено до земель загального користування (громадські пасовища (18.00).

Не погодившись з таким рішенням, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, в частині що стосується позивачів, викладена у рішенні 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018, не ґрунтується на нормах закону, є протиправною та підлягає скасуванню.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Брицька сільська рада Липовецького району Вінницької області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскільки земельна ділянка площею 8,2870 га а з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 є сформованою, згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, використовується для сінокосіння і випасання худоби (громадське пасовище) та відноситься до земель загального користування, оскаржувані відмови є правомірними.

Зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано вимоги частини 4 ст. 82 Земельного кодексу України та незаконно прийнято рішення щодо зобов`язання відповідача здійснити виділення земельних ділянок громадянам за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14).

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами частини 1, 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Нормами частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 0522280400:03:000:3062.

Таким чином, земельні ділянки, які бажають отримати позивачі у власність, перебувають у власності Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області та використовуються для громадського пасовища.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами ч.2 ст.22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до п."а" ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог ЗК України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Як встановлено судом, позивачі звернулися до відповідача з заявою про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведень земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 30.10.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, що унеможливлює її передачу у власність.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що земельні ділянки, яку позивачі бажають отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належать до земель загального користування, тобто є загальнодоступними для всіх суб`єктів і не можуть передаватися у приватну власність. Надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельних ділянок загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання, так як ці земельні ділянки виділені для об`єктивної необхідності - загального випасання худоби.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Отже, при прийнятті рішення апеляційний суд враховує те, що задоволення суспільної потреби при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну ставиться у перевагу приватному інтересу конкретної особи.

Визначені вище обставини не були взяти до уваги при розгляді справи в суді першої інстанції.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови, про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області задовольнити .

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 вересня 2019 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.