Ухвала

від 18.03.2019 по справі 752/13032/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13032/16-ц

Провадження № 4-с/752/12/19

У Х В А Л А

Іменем України

18.03.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.,

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н., стягувач: ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н., відповідно до якої просить визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. про арешт майна боржника ВП № 54408243 від 31.07.2017 р.

Скарга обґрунтована тим, що 31.07.2017 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 54408243 в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/752/1142/17 від 20.04.2017 р., виданого Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 37666649,08 гривень основного боргу за розписками.

Зазначену постанову заявник вважає незаконною, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ зупинено виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 23.01.2017 р. та рішення апеляційного суду м.Києва від 04.04.2017 р. до закінчення касаційного провадження.

Зазначена ухвала була 17.07.2017 р. подана представником ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Однак, незважаючи на наявність зазначеної ухвали державний виконавець вчинив дії з примусового виконання рішення а саме: наклав арешт на майно боржника, що суперечить положенням Закону України Про виконавче провадження.

В судове засідання заявник, представник суб`єкта оскарження, а також стягувач не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали за поданою скаргою, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.01.2017 р. Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на користь позивача солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 100000,00 грн. основного боргу за розписками; стягнуто на користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 37 666 649, 08 грн. основного боргу за розписками; стягнуто на користь ОСОБА_2 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 21 852 017,79грн. інфляційних втрат; стягнуто на користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 2 011 462, 00 грн. 3% річних за порушення виконання зобов`язання; стягнуто на користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6890 грн.

Відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києві від 04.04.2017 р. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2017 р. в частині задоволення позову до ОСОБА_4 та про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3 % річних за порушення виконання зобов`язання скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2017 р. рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 23.01.2017 р. в нескасованій при апеляційному розгляді частині та рішення Апеляційного суду м.Києва від 04.04.2017 р. залишено без змін.

20.04.2017 р. Голосіївським районним судом м.Києва був виданий виконавчий лист № 2/752/1142/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 основного боргу за розписками в розмірі 37666649,08 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішення суду майнового характеру полягає у зверненні зстягнення на майно боржника.

Відповідно до ст.48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Тобто, арешт майна в ході виконавчого провадження є одним із заходів забезпечення примусового виконання рішення суду.

Судом встановлено, що 31.07.2017 р. головним державним виконавцпм Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа № 2/752/1142/17 та постанову про арешт майна боржника.

Відповідно до ст.34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

05.07.2017 р. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлена ухвала про зупинення виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 23.01.2017 р. та рішення апеляційного суду м.Києва від 04.04.2017 р. до закінчення касаційного провадження.

17.07.2017 р. представником боржника до Міністерства юстиції України подано відповідне клопотання про зупинення примусового виконання судового рішення та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Всупереч зазначеним обставинам державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника, що є заходом забезпечення примусового виконання рішення.

Зазначені дії не узгоджуються з положеннями ст. 34 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст.451 ЦПК України).

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 , в зв`язку з чим вона підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова державного виконавця скасуванню.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н., стягувач: ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. про арешт майна боржника ВП № 54408243 від 31.07.2017 р.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя