Постанова

від 13.09.2019 по справі 383/200/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 383/200/19

провадження № 22-ц/4809/1237/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Пономарьов Олег Валентинович,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2019 року у складі головуючого судді - Замши О. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

21.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про р озірвання договору оренди земельної ділянки, що знаходиться на території Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області, площею 5,2023 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:0416, укладеного 19 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнення 17585,83 гривень заборгованості з орендної плати, з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯК №038628, виданого 5 березня 2013 року Бобринецькою районною державною адміністрацією, належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,2023 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради, за межами населеного пункту, кадастровий номер 3520810100:02:001:0416.

19 травня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки на строк 46 років зі сплатою щорічно до 25 грудня поточного року орендної плати в грошовій формі в розмірі 3% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 4332 грн на 2015 рік.

В порушення умов договору відповідач орендну плату не сплачує, що є підставою для розірвання договору оренди і стягнення заборгованості по орендній платі за 2015-2018 роки, яка становить 17585 грн 83 коп з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2019 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 19 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,2023 га., яка розташована на території Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області кадастровий номер 3520810100:02:001:0416.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2016-2018 роки в розмірі 17585 грн 83 коп

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8836 грн 80 коп

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено істотне порушення його прав відповідачем, який у порушення умов договору оренди земельної ділянки з 2015 року систематично та тривалий час не сплачує орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по сплаті орендної плати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача адвокат Пономарьов О. В. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Не враховано, що після укладення договору оренди землі з 19 травня 2015 року позивач не звертався до відповідача з вимогою про виплату йому орендної плати.

Відповідач вважав, що маючи на руках розписку про отримання ОСОБА_1 52000,00 грн, яка втрачена, мав підстави вважати, що орендодавець погодився не вимагати від нього орендну плату протягом десяти років з моменту укладення договору.

Натомість, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що розписка відповідачем втрачена, а позивач не звертався до нього з вимогою про виплату орендної плати протягом 4 років, розуміючи те, що орендну плату він отримав за домовленістю згідно розписки.

Звертає увагу, що за умовами спірного договору невнесення орендної плати у строк, визначений договором, не є підставою для його розірвання, а є лише підставою для справлення з орендаря пені у розмірі, визначеному договором.

Також вважає завищеними заявлені позивачем до відшкодування судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, оскільки в угоді про захист (представництво) та надання правової допомоги, укладеної між ОСОБА_1 та АО "Адвокатська фірма "Волосян, Пільгуй і партнери" від 15.02.2019 р., у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі окремої додаткової угоди. Також, зі змісту додаткової угоди не вбачається порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), а тому зазначене не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача адвокат Лінчевський Д. Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,2023 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради, за межами населеного пункту, кадастровий номер 3520810100:02:001:0416, про що ним наданий державний акт, серії ЯК № 038628, виданий 5 березня 2012 року Бобринецькою районною державною адміністрацією, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2015 року №38211965 (а.с.7,8).

За договором оренди земельної ділянки від 19 травня 2015 року, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2015 року, позивач передав належну йому земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 строком на 46 років зі сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі 3% від базової нормативно грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 4332 грн. на 2015 рік. Погоджено строк внесення орендної плати щорічно до 25 грудня поточного року (а.с.11-12).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті, передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17.

Встановлено, що відповідачем орендна плата за договором оренди протягом 2015- 2018 років позивачу не виплачувалась.

Виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (за 2016 рік - 145606 грн 32 коп, за 2017 рік - 174709 грн 40 коп, за 2018 рік - 174709 грн40 коп), заборгованість по орендній платі складає 14850 грн, в тому числі: за 2015 рік - 4332 грн, за 2016 рік - 4368 грн, за 2017 рік - 5241 грн 28 коп, за 2018 рік - 5241 грн 28 коп (а.с.20-21), що не було спростовано відповідачем.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів сплати орендної плати на користь орендодавця протягом 2015 - 2018 років..

Отже, судом було встановлено факт невиконання з боку ОСОБА_2 свого договірного зобов`язання зі сплати орендної плати на користь орендодавця протягом 2015 - 2018 років, що свідчить про систематичність дій орендаря з несплати орендної плати.

Суд дійшов правомірного висновку, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, систематично не сплачувалась орендна плата за користування належною позивачеві земельною ділянкою впродовж 2015-2018 років, тому наявні підстави для розірвання договору оренди.

Зважаючи на наявне порушене право позивача з отримання щорічної орендної плати, сума заборгованості підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Крім того, обґрунтованою є вимога про стягнення суми боргу з урахуванням пені у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення (відповідно до п.11,14 Договору), встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, розмір пені за 2016 рік, обрахований за період з 25.12.2016 року по 19.02.2019 року, складає 343 грн 32 коп; за період з 25.12.2017 року по 19.02.2019 року за 2017 рік - 220 грн 65 коп.

Розмір інфляційних втрат з урахуванням заборгованості за 2016 рік - 1136 грн 99 коп, за 2017 рік - 569 грн 98 коп, та відповідно розрахунок трьох відсотків річних за 2016 рік - 282 грн 54 коп, за 2017 рік - 181 грн 79 коп.

Загальний розмір заборгованості правильно визначено судом першої інстанції в сумі 17585 грн 83 коп

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки за відсутності доказів сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, правильним є висновок суду, що орендар ОСОБА_2 систематично, протягом 2015-2018 років неналежно виконував зобов`язання щодо виплати орендної плати за визначеними договором оренди землі умовами.

Посилання відповідача на те, що позивач отримав від нього 52000 грн в рахунок орендної плати, не грунтуються на письмових доказах.

Крім того, не було встановлено, що існувала домовленість між сторонами договору щодо виплати орендної плати наперед, враховуючи, що на час укладення договору така виплата не була обумовлена і суперечить умовам договору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Правильними є також висновки суду щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, розмір яких встановлено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних виплат (а.с. 59-62), як передбачено ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2019 року.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

С. А. Кіселик