Ухвала

від 11.09.2019 по справі 240/99/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 240/99/19

провадження № 61-16449ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 серпня 2018 року між сторонами було укладено договір позики у формі розписки, за умовами якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 120 000, 00 грн, які зобов`язався повернути до 20 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у встановлений строк грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим просив стягнути з нього на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 120 000, 00 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 21 серпня 2018 року у розмірі 120 000, 00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 120 000, 00 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн x100 = 192 100 грн), а відтак зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституцій України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов