Ухвала

від 01.11.2019 по справі 240/99/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 240/99/19

провадження № 61-16449ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 серпня 2018 року між сторонами було укладено договір позики у формі розписки, за умовами якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 120 000, 00 грн, які зобов`язався повернути до 20 грудня 2018 року. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у встановлений строк грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим просив стягнути з нього на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 120 000, 00 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня

2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від

31 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від

21 серпня 2018 року у розмірі 120 000, 00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року.

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Верховного Суду від 11 вересня 2019 року та відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити, виходячи з таких підстав.

За змістом статті 389 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Таким чином, законодавством встановлений чіткий перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд в силу вимог статті 388 ЦПК України.

Беручи до уваги юридичну необізнаність ОСОБА_1 , Верховний Суд роз`яснює, що скаржник подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Верховного Суду від 11 вересня 2019 року. Даний документ не входить до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а відтак у суду відсутні законні підстави для прийняття такої касаційної скарги до розгляду.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.

Оскільки ухвала Верховного Суду від 11 вересня 2019 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 рокуне підлягає касаційному оскарженню відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 11 вересня 2019 року необхідно відмовити.

Керуючись статтями 394 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк