Постанова

від 11.07.2019 по справі 522/5656/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/30/19

Номер справи місцевого суду: 522/5656/16-ц

Головуючий у першій інстанції

Чернявська Л.М

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Маслову Р.Ю.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

від відповідача Державної інспекції сільського господарства в Одеській області в особі ліквідатора Голови комісії з припинення Державної інспекції сільського господарства в Одеській області - не з`явились,

переглянувши справу №522/5656/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області в особі ліквідатора Голови комісії з припинення Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року у складі судді Чернявської Л.М., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 1 квітня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що з 21 липня 2015 року працював на посаді провідного бухгалтера відділу фінансів, бухгалтерського обліку та економічних розрахунків Державної інспекції сільського господарства в Одеській області. З 12 жовтня 2015 року до 29 жовтня 2015 року перебував на лікуванні, попередньо 8 жовтня 2015 року направив поштою заяву про звільнення з посади за статтею 38 КЗпП України, оскільки реєструвати заяву відмовлялись, а він мав виїхати до іншого міста. До м. Одеси повернувся 3 березня 2016 року, при зверненні до відповідача за трудовою книжкою стало відомо про його звільнення з роботи Наказом №151-ос від 16 жовтня 2015 року по пункту 4 статті 40 КЗпП України (прогул). Вважаючи звільнення за прогул незаконним, позивач ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача Державну інспекцію сільського господарства Одеської області змінити дату звільнення з 16 жовтня 2016 року на дату дня набрання судовим рішенням законної сили, змінити формулювання причин звільнення з пункту 4 статті 40 КЗпП на частину 1 статті 38 КЗпП, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2015 року по день фактичного розрахунку (т.1 а.с.1-4).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2016 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.17).

9 червня 2016 року, 25 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 уточнив вимоги та остаточно просив поновити на роботі на посаді провідного бухгалтера відділу фінансів, бухгалтерського обліку та економічних розрахунків Державної інспекції сільського господарства в Одеській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2016 року по день поновлення на роботі; стягнути компенсацію за період непрацездатності (т.1 а.с.23-25, 34-37).

Відповідач Державна інспекції сільського господарства в Одеській області позов не визнав, пославшись на безпідставність вимог, відсутність на час звільнення інформації про непрацездатність, не зазначення у медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_1 інспекція як місця його роботи тощо (т.1 а.с.68-69, 87-88).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року (описку виправлено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2017 року) у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.106-107).

Висновок суду мотивовано пропуском строку звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.1 а.с.114-117).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, зобов`язання Державної інспекції сільського господарства Одеської області змінити Наказ №151-ос від 16 жовтня 2015 року в частині звільнення та формулювання причин звільнення, вважати ОСОБА_1 звільненим з займаної посади з 9 жовтня 2015 року за частиною 1 статті 38 КЗпП України (за власним бажанням), в решті вимог відмовлено (т.1 а.с.134-136).

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року рішення апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.169-172).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року справу після скасування судового рішення в касаційному порядку прийнято до провадження (т.1 а.с.175-176).

Справу з апеляційного суду Одеської області передано до Одеського апеляційного суду у зв`язку з ліквідацією суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2019 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2019 року справу призначено до розгляду.

В ході нового апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року підтримано.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у його звільненні за прогул у період перебування на лікуванні, у отриманні наказу про звільнення, трудової книжки тощо лише 3 березня 2016 року при зверненні до відповідача, тому пред`явлення 1 квітня 2016 року до суду позову у зв`язку з незаконним звільненням, є зверненням до суду з дотриманням передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України строку, заяву про уточнення вимог було прийнято та розглянуто, тому наслідки спливу строку звернення до суду за вирішенням трудового спору застосовано безпідставно.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

В ході апеляційного перегляду справи встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року №447 Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства, зокрема, Державну інспекцію сільського господарства в Одеській області (т.2 а.с.16-17).

Згідно наданої на запит апеляційного суду інформації Державної інспекції сільського господарства України в особі Голови комісії з ліквідації та доданого до інформації наказу Державної інспекції сільського господарства України від 11 квітня 2018 року №02 Комісія з ліквідації Державної інспекції сільського господарства в Одеській області знаходиться за адресом: 65042, м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6; головою Комісії з ліквідації Державної інспекції сільського господарства в Одеській області призначено начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Кустурова В.Б . (т.1 а.с.241-242, т.2 а.с.27-28, 31-36-38-41).

З огляду на триваючу процедуру ліквідації відповідача як юридичної особи ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року до участі в справі залучено ліквідатора відповідача юридичної особи, яким є Голова комісії з припинення Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (65009, м. Одеса, вул. Жуковського, 22, офіс 32; 65042, м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6) (т.2 а.с.43-44).

Відзив на апеляційну скаргу ліквідатором не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) Наказом від 21 липня 2015 року №63-ОС Державної інспекції сільського господарства в Одеській області прийнятий з 21 липня 2015 року на посаду провідного бухгалтера відділу фінансів, бухгалтерського обліку та економічних розрахунків (т.1 а.с.5-6, 56-61).

Наказом від 16 жовтня 2015 року №151-ОС Про звільнення ОСОБА_1 Голови комісії з ліквідації Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_1 звільнений з 16 жовтня 2016 року з посади провідного бухгалтера відділу фінансів, бухгалтерського обліку та економічних розрахунків по пункту 4 статті 40 КЗпП України (прогул без поважної причини) на підставі Акту від 16 жовтня 2015 року про відсутність на робочому місці (а.с.48, 49, 52-55).

8 жовтня 2015 року ОСОБА_1 засобами зв`язку надіслав Державній інспекції сільського господарства в Одеській області заяву про звільнення по статті 38 КЗпП України (т.1 а.с.9, т.2 а.с.18).

ОСОБА_1 перебував на лікуванні згідно Листка непрацездатності з 12 жовтня 2015 року до 28 жовтня 2015 року (стати до роботи 29 жовтня 2015 року) (т.1 а.с.8, 71-82).

28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 засобами зв`язку надіслав Державній інспекції сільського господарства в Одеській області листок непрацездатності, відправлення адресату доставлено 29 жовтня 2015 року (т.1 а.с.83, т.2 а.с.19).

З Наказом від 16 жовтня 2015 року №151-ОС про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 3 березня 2016 року (т.1 а.с.48).

Докази про отримання/направлення ОСОБА_1 трудової книжки до 3 березня 2016 року в справі відсутні.

Членство ОСОБА_1 у первинній профспілковій організації, рівно як і дія профспілкової організації в Державній інспекції сільського господарства в Одеській області не встановлені.

Позов до суду подано 1 квітня 2016 року, позовні вимоги уточнено 9 червня 2016 року та 25 серпня 2016 року.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (ч.3 ст.40 КЗпП України).

У сенсі положень пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України звільнення за цією підставою допускається лише у тому разі, якщо працівник скоїв прогул чи був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення; поважними визнаються причини, які виключають вину працівника; наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника.

Звільнення за скоєння прогулу являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (ч.1 ст.148 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ч.1 ст.149 КЗпП України).

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ч.4 статті 149 КЗпП України).

ОСОБА_1 звільнений по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України за прогул, підставою звільнення була відсутність на роботі 16 жовтня 2015 року, що зафіксовано Актом від 16 жовтня 2015 року про відсутність на робочому місця.

Відсутність на роботі 16 жовтня 2015 року не є спірною, проте при звільненні не було додержано правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, що призвело до звільнення у період тимчасової непрацездатності працівника ОСОБА_1

Так, встановлено, що з 12 жовтня по 28 жовтня 2015 року включно ОСОБА_1 перебував на лікуванні, що підтверджено листком непрацездатності та записами у медичній документації. Звільняючи ОСОБА_1 16 жовтня 2015 року за прогул, скоєний саме 16 жовтня 2015 року, відповідач на виконання вимог частини 1 статті 149 КЗпП України не зажадав від ОСОБА_1 письмових пояснень, тим самим відповідач на день звільнення не мав відомостей про причини відсутності працівника на роботі, а в силу відсутності таких відомостей був позбавлений можливості оцінити поважність/неповажність причин відсутності працівника на роботі. Тобто, відповідач звільнив позивача за прогул, припускаючи, що такий скоєно без поважних причин, а це не допустимо, так як пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України надає право на звільнення лише за прогул без поважних причин.

Достовірно знаючи станом на 29 жовтня 2015 року, що ОСОБА_1 з 12 по 28 жовтня 2015 року перебував на лікуванні (відповідач отримав 29 жовтня 2015 року засобами зв`язку листок непрацездатності), відповідач не вчинив дій щодо скасування наказу про звільнення.

Таким чином, безспірним є те, що ОСОБА_1 звільнений по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) у період його тимчасової непрацездатності, що прямо заборонено законом, як то частиною 3 статті 40 КЗпП України. Відповідач не виправив ситуацію, що склалася, відтак, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді, з якої його незаконно звільнено, з 16 жовтня 2015 року. Перебування відповідача у стані ліквідації не є перешкодою для поновлення на роботі та подальшого звільнення з інших підстав.

У разу звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч.1 ст.235 КЗпП України).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами та доповненнями).

Середньомісячна заробітна плата розраховується виходячи з оплати за останні два календарні місяці, які передували звільненню. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В справі наявні довідка Пенсійного фонду України від 30 червня 2016 року та довідка ліквідатора від 7 листопада 2016 року, які місять інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 (т.1 а.с.39, 67).

На підставі наявних документів проводиться розрахунок наступним чином.

Два останні календарні місяці, які передували звільненню ОСОБА_1 , - серпень, вересень 2015 року.

Нарахування, які приймаються до розрахунку за серпень-вересень 2015 року: 5582,50 грн. за серпень 2015 року, 7879,50 грн. за вересень 2015 року.

Фактично відпрацьованих днів серпні-вересні 2015 року: 42 робочі дні.

Середньоденна заробітна плата: 320,52 грн. /(5582,50 грн. + 7879,50 грн.) : 42 робочі дні = 320,52 грн./.

Вимушений прогул за період з 16 жовтня 2015 року по 25 травня 2017 року: 399 робочих днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: 127887,48 грн. (320,52 грн. х 399 робочих днів = 127887,48 грн.).

Таким чином, з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 38018166) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 жовтня 2015 року 25 травня 2017 року в загальній сумі 127887,48 грн., з відрахуванням з вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи (ст.47 КЗпП України).

Встановлено, що з Наказом від 16 жовтня 2015 року №151-ОС про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 3 березня 2016 року, докази про отримання/направлення ОСОБА_1 наказу, трудової книжки тощо до 3 березня 2016 року в справі відсутні.

За таких обставин, суд виходить з того, що ОСОБА_1 про його звільнення не по статті 38 КЗпП України, а по пункту 4 статті 40 КЗпП України стало відомо лише 3 березня 2016 року, іншого не встановлено.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про вирішення спору щодо звільнення 1 квітня 2016 року є звернення до суду у передбачені частиною 1 статті 233 КЗпП України строки.

Не приймається висновок суду першої інстанції щодо недотримання строку звернення до суду та не заявлення про поновлення строку, який суд вираховував з 9 червня 2016 року з посиланням на ознайомлення з наказом про звільнення 3 березня 2016 року. Суд апеляційної інстанції виходить з того, звернення до суду було обумовлено незаконним звільненням за прогул, первісно вимоги було заявлено 1 квітня 2016 року, в подальшому вимоги було уточнено 9 червня 2016 року, підстава для звернення до суду - це незаконне звільнення, уточнення формулювання позовних вимог не є тотожним зверненню до суду з іншою чи додатковою вимогою. Крім того, суд першої інстанції прийняв подану 9 червня 2016 року заяву як заяву про уточнення вимог, а не як заяву про нову вимогу з іншим предметом та підставами.

Відповідач Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 38018166) перебуває у стадії ліквідації, стан припинення триває з 14 липня 2015 року. Справа надійшла на новий апеляційний розгляд після скасування в касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції; апеляційним судом залучено до участі у справі ліквідатора юридичної особи, про дане повідомлено ліквідатора - Голову комісії з припинення Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та відповідну структуру як в м. Одесі, так і в м. Києві. До суду апеляційної інстанції на надісланий на адресу ліквідатора виклик двічі з`являвся представник, але без належних повноважень від ліквідатора, що приймається судом як зловживання процесуальними правами. За таких обставин, суд виходить з того, що ліквідатор є повідомленим належним чином про дату, час та місце судових засідань, зокрема, у судове засідання на 11 липня 2019 року ліквідатор повідомлений на електронну пошту, в засідання прибув представник Батраков Р.А., але без повноважень від ліквідатора. З огляду на тривале з жовтня 2015 року перебування трудового спору без вирішення, суд розглянув справу за наявними матеріалами.

З Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 38018166) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1788,75 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року (описку виправлено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2017 року) - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області в особі ліквідатора Голови комісії з припинення Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера відділу фінансів, бухгалтерського обліку та економічних розрахунків з 16 жовтня 2015 року за прогул без поважної причини по пункту 4 статті 40 КЗпП України на підставі Наказу від 16 жовтня 2015 року №151-ос Голови комісії з ліквідації Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді бухгалтера відділу фінансів, бухгалтерського обліку та економічних розрахунків Державної інспекції сільського господарства в Одеській області з 16 жовтня 2015 року.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 38018166) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 жовтня 2015 року 25 травня 2017 року в загальній сумі 127887 грн. 48 коп.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 38018166) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1788 грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 серпня 2019 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова