Постанова

від 16.09.2019 по справі 910/6237/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа№ 910/6237/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2019

у справі № 910/6237/19 (суддя Кирилюк Т.В.)

за позовом Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна"

про стягнення 128 857,82 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" про стягнення 128 857,82 грн., з яких: 22 052, 82 грн. - основного боргу, 98 796, 63 грн. - штрафні санкції, 6 384, 37 грн. - інфляційні втрати та 1 624, 00 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №ОБ-П-10365/0657 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 17.12.2015 стосовно здійснення плати за облаштування та утримання місця торгівлі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" на користь Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 22 052 грн. 82 коп. - основного боргу, 3 001 грн. 52 коп. - пені, 6 384 грн. 37 коп. - інфляційні втрати, 1 624 грн. 00 коп. - 3 % річних та 495 грн. 94 коп. - витрати по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що на місці за адресою: м. Київ, вул. Оболонська 5-а, у період з 17.12,2015 по 01.03.2016, стояв невідомий транспортний засіб, який перешкоджав розміщенню засобу скаржника.

Скаржник стверджує, що відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу вирішення питання щодо ненарахування орендної плати.

Апелянт також наголошує, що позивачем не надано до суду додатки до договору, а саме: акт огляду місця та фотофіксації місця у відповідності до умов договору, що є невід`ємною і складовою частиною договору, які б мали свідчити про відсутність перешкод в користуванні місцем.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 29.08.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що договір №ОБ-П-10365/0657 від 17.12.2015 є договором надання послуг, а не змішаним договором, оскільки не включає елементи договору оренди і відповідач не отримує в оренду земельну ділянку, та елементів благоустрою.

Позивач наголошує, що починаючи з дати укладення договору 17.12.2015 сторонами було складено акти приймання-передачі послуг, де зазначено, що виконавцем згідно з умовами договору надані послуги у повному обсязі, якісно та у строк, а замовник прийняв виконання. Акт наданих послуг підписаний представниками (керівниками) сторін та скріплений печатками. Відповідач не висловлював заперечень щодо підписаних актів і жодним чином не оскаржував їх.

Також, позивач зазначає, що відсутність у матеріалах справи підписаних додатків до договору (акту огляду місця, фотофіксація місця) не є безумовною обставиною, яка підтверджує, що позивачем не надавалося відповідачу місця для проведення підприємницької діяльності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 справу № 910/6237/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2019 у справі №910/6237/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2019, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/6237/19 є вимоги про стягнення 128 857,82 грн., а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

17.12.2015 між Комунальним підприємством "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" (сторона-2) укладено договір №ОБ-П-10365/0657 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (далі - договір) (т. 1; а.с. 19-25).

Відповідно до пункту 1.1 договору сторона-2 на підставі протоколу про результати торгів від 14.12.2015 №26 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно пунктів 1.2 та 1.3 цього договору місці (далі - місце), відповідає вимогам, що зазначені у пункті 1.4 договору, та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а сторона-1 надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 1.2 договору місце визначене відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №952 від 25.09.2015.

Пунктом 1.3 договору визначено, що місце знаходиться за адресою: вул. Оболонська, буд. 5-А.

За умовами пункту 2.1 договору сторонами погоджено, що загальна плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів від 14.12.2015 №26, складає суму 132 317,50 грн., за дванадцять місяців.

Починаючи з дати укладення цього договору плата за облаштування та утримання місця за один місяць складає суму в розмірі 11 026,46 грн. (пункт 2.2 договору).

Згідно пункту 2.5 договору плата за облаштування та утримання місця, зазначена у пункті 2.2 цього договору, сплачується стороною-2 на рахунок сторони-1 щомісячно, починаючи з другого місяця дії цього договору протягом перших п`яти календарних днів другого місяця у вигляді платежу в розмірі не менше, ніж плата за облаштування утримання місця за місяць з обов`язковим підписанням акта приймання-передачі послуг з облаштування та утримання місця за місяць протягом п`яти робочих днів з дна настання наступного місяця.

У пункті 2.6 договору сторони погодили, що гарантійний внесок, який був внесений стороною-2 для участі в торгах, першочергово зараховується як частина або вся сума авансового платежу, зазначеного в пункті 2.7 цього договору, а залишок, якщо лишився, зараховується як частина плати за цим договором в наступний черговий платіж (наступні чергові платежі). Якщо сума гарантійного внеску є меншою авансового платежу, сторона-2 зобов`язана сплатити обсяг коштів, яких не вистачає, в строк, зазначений в пункті 2.7 цього договору.

Гарантійний внесок, який був внесений стороною-2 для участі в торгах, складає суму в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.7 договору зобов`язання сторони-2 по сплаті оплати за облаштування та утримання місця забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця за три місяці, а саме: сторона-2 сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору, а сторона-1 зараховує авансовий платіж як плату за облаштування та утримання місця за перший та два останніх місяці строку дії цього договору.

Згідно пункту 2.8 договору ненадання чи несвоєчасне надання в строк, зазначений у пункті 2.5 цього договору підписаного стороною-2 акту приймання-передачі послуг з облаштування та утримання місця, сторони трактують як згоду прийняття стороною-2 послуг за цим договором належним чином і в повному обсязі, та стверджують, що сторона-2 погоджується зі своїми фінансовими зобов`язаннями по розрахункам за надані послуги з облаштування та утримання місця.

У випадку, якщо гарантійний внесок, який був внесений строною-2 для участі у торгах, є більшим, ніж загальна сума цього договору, різниця повертається стороні-2 протягом двадцяти одного робочого дня з дня підписання сторонами цього договору (пункт 2.9 договору).

Сторони у пункті 3.4.1 договору встановили, що сторона-2 зобов`язана вносити своєчасно та в повному обсязі плату за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок сторони-1 згідно з реквізитами, зазначеними в главі 13 цього договору, у розмірі та на умовах, визначених у цьому договорі.

Як передбачено пунктами 3.1.1, 3.1.4 договору сторона-1 має право вимагати від сторони-2 своєчасної та в повному обсязі сплати платежів за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок сторони-1 згідно з реквізитами, зазначеними в главі 13 цього договору, у розмірі та на умовах, визначених у цьому договорі; стягнути із сторони-2 заборгованість з плати за облаштування та утримання місця та інші збитки, заподіяні нею невиконанням своїх зобов`язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на її кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 17.12.2015 до 17.12.2016, а в частині сплати стороною-2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань (пункт 4.1 договору).

У пункті 4.2 договору визначено, що протягом п`яти робочих днів після закінчення кожного місяця протягом строку дії цього договору сторони підписують відповідний акт приймання-передачі послуг.

Сторони в якості додатку до договору підписали вимоги чинного законодавства України, яких необхідно дотримуватись під час здійснення роздрібної торгівлі через засіб пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (т. 1; а.с. 26-27).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням №40 від 25.11.2015 сплатив позивачу гарантійний внесок за участь у проведенні торгів на право використання торгового місця за лот №ОБ-П-10365, згідно заяви №2373 з ПДВ 10 000,00 грн. (т. 1; а.с. 28).

15.03.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №3/15п вих. №295-327 про сплату заборгованості у загальному розмірі 29 024,39 грн. (т. 1; а.с. 45-47). Проте, вказана претензія залишилась відповідачем поза увагою.

Спір у справі виник у звязку з тим, що відповідач не виконав належним чином умови договору щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в частині оплати за облаштування та утримання місця торгівлі, в порядку та на умовах, передбачених пунктом 2 договору, не сплативши грошову суму коштів у розмірі 22 052,82 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пункт 9 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2006 №833 (далі - Порядок №833), визначає, що торговельні об`єкти розміщуються в установленому порядку.

Згідно з пунктом 30 Порядку №833 продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється із розміщенням тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до Постанови №833 затверджено Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі від 08.07.1996 №369 (далі - Правила №369).

Пункт 3 Правил №369 визначає, що роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для споживачів.

Продаж товарів здійснюється через: пункти некапітальної забудови - кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати; засоби пересувної мережі - автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Як зазначено у пункті 16 Правил №369, розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється суб`єктом господарювання відповідно до вимог Земельного кодексу України та законодавства про благоустрій населених пунктів, планування та забудову територій, санітарного та епідемічного благополуччя населення, пожежну охорону, державну автоінспекцію та архітектуру.

З метою врегулювання питань провадження підприємницької діяльності шляхом використання засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а також упорядкування розміщення таких засобів і об`єктів торгівлі на території міста Києва, в межах функцій органу місцевого самоврядування Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 02.04.2015 № 300 було затверджено Порядок розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві (далі - Порядок №300).

Пунктом 3 Розпорядження про затвердження Порядку №300 від 02.04.2015 встановлено, що розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва здійснюється відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та схеми розміщення об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, розроблених з урахуванням Зонування розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві та затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 4 вищезазначеного Розпорядження встановлено, що право на розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі виборюється на торгах.

Самовільно розміщені (встановлені) засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі підлягають демонтажу (переміщенню) в порядку, визначеному Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 (пункт 5.2 Порядку №300).

Пунктом 5 Розпорядження про затвердження Порядку №300 визначено, що суб`єкти господарювання, визначені переможцями торгів, здійснюють розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва після укладення договору щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі відповідно до Порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві, затвердженого пунктом 1 цього розпорядження, та договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою відповідно до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та пункту 4 рішення Київської міської ради від 04 вересня 2014 року №62/62 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради".

Пунктом 6 Розпорядження про затвердження Порядку №300 визначено комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) замовником робіт з облаштування та утримання місць для розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, організатором торгів на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та уповноважено останнього за результатами зазначених торгів договори із суб`єктами господарювання щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Відповідно до вищезазначених положень законодавства та на підставі протоколу про результати торгів від 14.12.2015 №26 було укладено договір №ОБ-П-10365/0657 від 17.12.2015 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі з відповідачем, що і передбачено пунктом 1.1 договору.

Отже, відповідач отримав право на розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом про результати торгів від 14.12.2015 №26.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції вказує, що зі змісту укладеного сторонами договору вбачається, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, пунктом 2.2 договору передбачено, що починаючи з дати укладення договору плата за облаштування та утримання місця за один місяць складає 11 026, 46 грн.

Згідно з пунктом 4.2 договору протягом п`яти робочих днів після закінчення кожного місяця протягом строку дії договору сторони підписують відповідний акт приймання-передачі послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період з грудня 2015 по грудень 2016, надав, а відповідач прийняв послуги з облаштування та утримання засобу пересувної дрібно-роздрібної торговельної мережі на загальну суму 121 291, 04 грн., що підтверджується наступними актами надання послуг: №0001566 від 31.12.2015 на суму 1 422, 77 грн.; №176 від 29.01.2016 на суму 11 026,46 грн.; № 395 від 29.02.2016 на суму 11 026,46 грн., № 648 від 31.03.2016 на суму 11 026,46 грн.; №885 від 30.04.2016 на суму 11 026,46 грн.; №1379 від 31.05.2016 на суму 11 026,46 грн.; №2387 від 19.07.2016 на суму 11 026,46 грн.; № 3582 від 30.08.2016 на суму 11 026,46 грн.; №3788 від 29.09.2016 на суму 11026,46 грн.; №4654 від 31.10.2016 на суму 11 026, 46 грн.; №4820 від 30.11.2016 на суму 11 026,46 грн.; №5031 від 27.12.2016 на суму 9 603,67 грн. (т.1; а.с. 49-60).

Відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснив оплату за надані послуги на загальну суму 100 264,68 грн., вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями: №3 від 11.03.2016 на суму 12 053,00 грн.; №42 від 27.04.2016 на суму 11 026,46 грн.; №97 від 19.07.2016 на суму 11 026,46 грн.; №124 від 15.08.2016 на суму 11 026,46 грн.; №155 від 19.09.2016 на суму 11 026,46 грн.; №211 від 14.11.2016 на суму 11 026,46 грн.; №238 від 06.12.2016 на суму 11 026,46 грн.; №250 від 26.12.2016 на суму 11 026,46 грн.; №263 від 29.12.2016 на суму 11 026,46 грн. (т. 1; а.с. 29-41).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в порушення вимог договору та статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по оплаті за надані послуги у повному обсязі відповідач не виконав, у результаті чого виникла заборгованість, яка становить 21 026,36 гривень (121 291, 04 грн. (надані послуги) - 100 264,68 грн. (оплачені послуги) =21 026,36 грн.).

З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що позовна вимога про стягення з відповідача основного боргу в розмірі 22 052,82 грн. підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 21 026,36 грн., отже, рішення в цій частині підлягає зміні.

Також, позивач у позовній заяві просив стягнути штрафні санкції у розмірі 98 796, 63 грн., за період з 17.12.2016 по 01.06.2019. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по сплаті коштів за надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.1 договору № ОБ-П-10365/0657 від 17.12.2015 за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 5 % від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору № ОБ-П-10365/0657 сторони визначили відповідальність за порушення строків оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи обмеження, встановлені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України та подвійною обліковою ставкою НБУ, позовна вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 861,81 грн., оскільки договором не передбачено нарахування пені до остаточного розрахунку відповідачем.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 6 384,37грн. - інфляційних втрат та 1 624,00 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначено.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, за допомогою програми "Ліга:Закон", колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню частково, а саме 6 304,06 грн. -інфляційних втрат та 1 550,12 грн. - 3 % річних. Тому в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних рішення також підлягає зміні.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано до суду додатки до договору, а саме: акт огляду місця та фотофіксації місця у відповідності до умов договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність у матеріалах справи підписаних додатків до договору (акту огляду місця, фотофіксація місця) не є, у свою чергу, безумовною обставиною, яка підтверджує, що позивачем не надавалося відповідачу місце для проведення підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що і було зроблено скаржником.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 у справі № 910/6237/19 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 у справі № 910/6237/19 слід змінити.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 у справі № 910/6237/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 у справі № 910/6237/19 змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3, ідентифікаційний код 39991133) на користь Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, вулиця Басейна, 1/2-А, ідентифікаційний код 36927573) 21 026 (двадцять одна тисяча двадцять шість) грн. 36 коп. - основного боргу, 2 861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 81 коп. - пені, 6 304 (шість тисяч триста чотири) грн. 06 коп. - інфляційні втрати, 1 550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн. 12 коп. - 3 % річних та 475 (чотириста сімдесят п`ять) грн. 49 коп. витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.

Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, вулиця Басейна, 1/2-А, ідентифікаційний код 36927573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн ту гоу Україна" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3, ідентифікаційний код 39991133) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 115 (сто п`ятнадцять тисяч) грн. 26 коп.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/6237/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку у порядку, передбаченому ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець