Постанова

від 11.09.2019 по справі 918/662/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Справа № 918/662/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Саврій В.А. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Зарічненської селищної ради на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 11.07.2019 р. у справі №918/662/18 (суддя Марач В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"Поліссябудсервіс-ПОО" (Рівненська обл., смт. Зарічне)

до Зарічненської селищної ради (Рівненська обл., смт. Зарічне)

про стягнення в сумі 131 812, 93 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Пузирко О.О.

відповідача - ОСОБА_1 .

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссябудсервіс-ПОО" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Зарічненської селищної ради про стягнення 117 235, 65 грн. заборгованості, штрафу в розмірі 586,18 грн., 3% річних в сумі 1 098, 46 грн. та 12 892, 64 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.05.2019 р у справі №918/662/18 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 117 235,65 грн., 12 892, 64 грн. пені, 586,18 грн. штрафу, 1098,46 грн. 3% річних та 1 977,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

01.07.2019 р. на виконання даного рішення Господарським судом Рівненської області 27.05.2019 р. видано судовий наказ.

05 липня 2019 р. позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.07.2019 р. у справі №918/662/18 заяву представника ТзОВ "Поліссябудсервіс-ПОО" про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з Зарічненської селищної ради на користь ТОВ "ПОЛІССЯБУДСЕРВІС-ПОО" витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у сумі 14 400 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішення у справі, Зарічненська селищна рада звернулася до суду з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати додаткове рішення , прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення ; здійснити розподіл судового збору.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що позивач до суду першої інстанції із заявою про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи під час розгляду справи не звертався, а лише подав її більше ніж через місяць після ухвалення рішення у справі, тому підстави для ухвалення за цією заявою додаткового рішення відповідно до ст. 244 ПІК України - відсутні.

Скаржник зазначає, що позивачем не подано до суду першої інстанції жодного орієнтовного розрахунку розміру інших судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку із розглядом справи. Не подав він такого розрахунку суду і при заявленні клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Окрім того, позивач, в порушення ч. 9 ст. 80 ГПК України, направляючи відповідачу копію заяви про ухвалення додаткового рішення, не додав до цієї заяви документи, що зазначаються в додатках до цієї заяви. Відтак, оскільки позивач не вчинив у встановлений процесуальним законом строк і спосіб відповідні процесуальні дії, тому як наслідок суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити представнику позивача у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2019 р. об 15:30 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссябудсервіс-ПОО" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №30375/19 від 29.08.2019 р.), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а додаткове рішення залишити без змін. Позивач зазначає, що із змісту норми ст. ст. 129, 252 ГПК України слідує, що вони застосовуються у справах позовного провадження, які розглядаються судом за загальними правилами і не може бути застосована у справі позовного провадження, що розглядається за правилами спрощеного провадження, які не передбачають проведення судових дебатів. Господарський процесуальний кодекс України не передбачає спеціальних вимог до змісту рішення в залежності від того за правилами якого провадження спрощеного чи загального слухалася справа.

Позивач звертає увагу суду, що у зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо експертної установи, яка б мала проводити експертизу, суд ухвалою від 13.11.2018 р. у даній справі призначив судову експертизу та доручив її проведення приватному підприємству - фірмі "Експерт-Рівне". Пунктом 3 ухвали покладено обов`язок на позивача оплатити вартість проведеної експертизи. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.05.2019 р. позов задоволено повністю. Однак, рішення щодо судових витрат пов`язаних з проведенням експертизи, які були оплачені позивачем, не було прийнято.

Частиною 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що у разі не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат за винятком сплаченого нею судового збору. Отже, вказана норма надає право суду за його розсуд у певних випадках відмовити у відшкодуванні судових витрат, але не покладає такого обов`язку у виключній формі.

Позивач вказує, що копія договору № 190208/1 від 08.02.2019р. про проведення експертизи та примірник платіжного доручення №27 від 05.03.2019р. про оплату експертизи було направлено листом з описом 31.05.2019 р. відповідачу, що підтверджуємо доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення поштовими документами (опис та фіскальний чек), які знаходяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 11.09.2019 р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2019 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Пояснив,що вперше звертався з заявою про ухвалення додаткового рішення 03 червня 2019 р.,але в подальшому заявою від 04.06.2019р. просив її повернути без розгляду.

Повторно звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення 05 липня 2019 р. у зв"язку з відпусткою представника.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссябудсервіс-ПОО" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Зарічненської селищної ради про стягнення 117 235, 65 грн. заборгованості, штрафу в розмірі 586,18 грн., 3% річних в сумі 1 098, 46 грн. та 12 892, 64 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи , у зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо експертної установи, яка б мала проводити експертизу, суд першої інстанції ухвалою від 13.11.2018 р. у даній справі призначив судову експертизу та доручив її проведення приватному підприємству - фірмі "Експерт-Рівне". Пунктом 3 ухвали покладено обов`язок на позивача оплатити вартість проведеної експертизи.

Згідно укладеного договору № 190208/1 від 08.02.2019 р. між ТзОВ "Поліссябудсервіс-ПОО" та ППФ "Експерт-Рівне" - експертною установою, вартість робіт по виконанню експертизи склала 14 400 грн., які були оплачені позивачем 05.03.2019р. платіжним дорученням № 27 в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.05.2019 р. у справі №918/662/18 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 117 235,65 грн., 12 892, 64 грн. пені, 586,18 грн. штрафу, 1098,46 грн. 3% річних та 1 977,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

01.07.2019 р. на виконання даного рішення Господарським судом Рівненської області від 27.05.2019 р. видано судовий наказ.

03 червня 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссябудсервіс-ПОО"звернулось з заявою про ухвалення додаткового рішення(т.2,а.с. 23) , проте 04 червня 2019 р. від позивача надійшла заява про повернення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.(т.2,а.с. 24)

В подальшому 05 липня 2019р. товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссябудсервіс-ПОО" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи в сумі 14 400 грн., посилаючись на те, що в рішенні Господарського суду Рівненської області від 27.05.2019 р. не вирішено питання розподілу даних витрат. (т.2,а.с.29-30)

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.07.2019 р. у справі №918/662/18 заяву представника ТзОВ "Поліссябудсервіс-ПОО" про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з Зарічненської селищної ради на користь ТОВ "ПОЛІССЯБУДСЕРВІС-ПОО" витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у сумі 14 400 грн. у справі №918/662/18.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції, вказав, що у рішенні Господарського суду Рівненської області від 27.05.2019 р. не вирішено питання розподілу судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи у сумі 14 440 грн., тому у зв`язку із задоволенням позову, прийшов до висновку, що судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи необхідно покласти на відповідача.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, суд ухвалює додаткове рішення за участю учасників справи лише за необхідності, критерії якої визначаються судом самостійно.

Отже, місцевий господарський суд ухвалюючи додаткове рішення без виклику сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов`язковою для вирішення питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Порядок розподілу судових витрат регламентований ст. 129 ГПК України

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.237 ГПК України суд при ухваленні рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення суду зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини 5 статті 238 ГПК України), а в разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (пункт 5 частини 6 статті 238 ГПК України).

Проаналізувавши наведені положення процесуального закону у їх системному взаємозв`язку і в контексті заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 244 ГПК України , апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що такий механізм виправлення чи усунення допущеного судом не вирішення таких вимог при ухваленні рішення передбачає, що питання, які не вирішив суд, ухваливши рішення, яким закінчено розгляд справи, повинні існувати на дату його ухвалення; відповідно до процесуального закону суд мав їх вирішити і результат їх вирішення мав би бути відображений в тексті ухваленого рішення (зокрема, в резолютивній частині )

За правилами ст.237,238 ГПК України питання щодо розподілу судових витрат має бути віришеним при ухваленні рішення у справі . Водночас,суд може і повинен вирішувати це питання в межах та на підставі тих документів ,які є в матеріалах справи на момент ухвалення рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ні позивач, ні його представник, ні в першому судовому засіданні, яке відбулось 13 листопада 2018 року, в якому було призначено у справі судову експертизу, ні в судовому засіданні, яке відбулось 23 квітня 2019 року після надходження до суду матеріалів справи разом із висновком експерта, ні 14 травня 2019 року

після оголошення перерви в судовому засіданні з 23 квітня 2019 року, ні в судовому засідання 27 травня 2019 року, в якому було проголошено рішення суду, не зробили відповідної заяви про стягнення із Зарічненської селищної ради судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, та не надали доказів в їх підтвердження.

Належним чином оформлена заява про стягнення судових витрат із підтверджуючими судові витрати документами надійшли до суду першої інстанції лише 05 липня 2019 року, тобто більше ніж через місяць після ухвалення рішення у справі.

Разом з тим, з ухвали господарського суду Рівненської області від 14 травня 2019 р. вбачається, що сторони були повідомлені про можливість подання доказів в порядку статті 80 ПІК України.

Оскільки позивач подав вказану заяву і відповідні документи після того, як суд прийняв рішення у справі, до прийняття ріщення і протягом 5 днів після постановлення рішення не зробив відповідної заяви про ухвалення рішення в частині стягнення судових витрат , у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення за цією заявою додаткового рішення відповідно до статті 244 ГПК України .

Частиною 4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

А відтак, оскільки- позивач з метою стягнення із відповідача витрат на проведення судової експертизи не вчинив у встановлений процесуальним законом строк і спосіб відповідні процесуальні дії, тому як наслідок суд першої інстанції з метою дотримання принципів верховенства права, змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства зобов`язаний був відмовити представнику позивача у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо підставності ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача судових витрат за проведення судової експертизи у сумі 14 440 грн.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3 ст. 277 ГПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків,,викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи .

За таких обставин апеляційна скарга підлягає до задоволення, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 11.07.2019 р. у справі №918/662/18 підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссябудсервіс-ПОО" про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Зарічненської селищної ради на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 11.07.2019 р. у справі №918/662/18 - задоволити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 11.07.2019 р. у справі №918/662/18 - скасувати.

3. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссябудсервіс-ПОО" про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 16 вересня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Гудак А.В.