Постанова

від 16.09.2019 по справі 922/666/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа № 922/666/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача : від третьої особи:Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. Залеська А.С. - за ордером (адвокат); Цуварев О.Ф. - за довіреністю; Не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2019 року у справі№922/666/19 (суддя Хотенець П.В) за позовом до відповідача: 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: про Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер", м. Харків Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради визнання договору поновленим В С Т А Н ОВ И В:

У березні 2019 року до господарського суду звернулось Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер", м. Харків (далі -Позивач) до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (далі - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі - Третя особа) про визнання Договору № 6770від 12 січня 2018 року таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк з 12 лютого 2019 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2019р. позовні вимоги задоволені частково, визнано Договір від 12 січня 2018 року № 6770, укладений між Відповідачем та Позивачем таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк з 12 січня 2019 року. Вирішено розподіл сум судового збору.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, зазначав, що суд першої інстанції не дослідив факту продовження дії спірного Договору оренди, оскільки заперечення з боку сторін були відсутні, а відтак, суд повинен був відмовити у позові через відсутність порушеного права Позивача.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав висновок суду про продовження дії спірного Договору оренди правомірним, оскільки заяви про припинення його дії, у визначений законом строк, не надходили.

Третя особа не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник Позивача у судовому засіданні 16.09.2019р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Третьої особи у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності Третьої особи, яка не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 12.01.2018 року між Відповідачем (далі - Орендодавець) та Позивачем (далі - Орендар) Договору оренди нежитлового приміщення № 6770 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 6, 7, першого поверху № 39-:-63, другого поверху № 35-:-60 площею 748,4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-2", нежитлову будівлю літ. "Б-1" площею 10,6 кв.м, нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 43,5 кв.м, загальною площею 802,5 кв.м (технічні паспорти від 23 лютого 2006 року, від 15 березня 2006 року, інвентаризаційна справа № 65696), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тобольська, 65 та знаходяться на балансі Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (балансоутримувач).

- передання Відповідачем та прийняття Позивачем орендованого майна, що підтверджується актом приймання-передавання від 12.01.2018р. (а.с. 17);

- відсутності заперечень сторін щодо продовження дії Договору;

- надіслання Третьою особою Позивачу листа від 25 лютого 2019 року № 01-27/291-19 про звільнення орендованих приміщень, з порушенням строку, встановлених Договором оренди № 6770 від 12 січня 2018 року.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважав відсутніми підстави для припинення дії Договору внаслідок закінчення строку його дії, оскільки заперечень щодо його продовження від Відповідача не надходило, а заперечення Третьої особи направлені з порушенням встановленого строку.

Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що Договір оренди є пролонгованим до 12.01.2020 автоматично, оскільки він, як сторона за Договором, не заперечував щодо цього та не отримував таких заперечень від Позивача та Третьої особи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення Договору оренди, що є підставою для продовження дії Договору на новий строк з 12.01.19р. Доводи Відповідача щодо відсутності порушення або невизнання права Позивача в межах позовних вимог залишені судом поза увагою, а заперечення Третьої особи суд вважав такими, що надійшли з порушенням встановленого законом строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши обставини справи, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Сутність розглядуваного спору полягає у доведенні Позивачем обставин порушення (невизнання) його права або законного інтересу з приводу продовження дії Договору оренди № 6770 від 12 січня 2018 року на той же строк та вчинення такого порушення саме Відповідачем.

В обґрунтування наявності такого порушення Позивач посилався на наявність листа Третьої особи від 25 лютого 2019 року № 01-27/291-19 щодо звільнення спірного приміщення, при цьому на вчинення з боку Відповідача відповідних дій - Позивач не посилався.

Саме про відсутність порушеного права Позивача зі свого боку зазначав Відповідач протягом розгляду справи у суді першої інстанції, наполягаючи на продовженні дії Договору оренди на новий період та відсутності будь - яких заперечень зі свого боку з цього приводу. Зазначена позиція щодо відсутності порушення права Позивача з боку Відповідача і покладена останнім в основу апеляційної скарги.

Оскільки в оренду за вказаним вище договором передано комунальне майно, то правовідносини між сторонами, в даному випадку, регулюються також спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон).

В силу вимог ч. 1 ст. 10 Закону термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до частин 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правовий аналіз частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дозволяє зробити висновок про те, що як норми господарського права, зокрема, й спеціальні норми, що регламентують здачу в оренду державного та комунального майна, однаково та в імперативному порядку визнають продовженим договір оренди на той же строк та на тих же умовах, якщо сторони за Договором протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди не заявлять про припинення або зміну умов договору оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 12.01.2018р. укладено Договір оренди №6770 зі строком дії до 12.01.2019р. (п. 10.1. Договору). Договір оренди хоча і містить відмітку про погодження з Третьою особою, як балансоутримувачем спірного майна, проте стороною такого Договору Третя особа не є, будь-яких прав за умовами Договору, а також вимог вищезазначеного Закону, Третя особа не набуває.

Дійсно, за змістом п. 10.4. Договору умовою продовження його дії на наступний період є відсутність заперечень Орендаря, Орендодавця та Балансоутримувача протягом місяця після закінчення дії договору. Разом з тим, зазначений пункт не містить порядку такого припинення дії Договору за ініціативою виключно Третьої особи, що не є ані стороною, ані вигодонабувачем за Договором, правовідносини за яким, зокрема, з приводу спірного питання, чітко врегульовані нормами діючого законодавства.

Оскільки сторонами за Договором є тільки Позивач та Відповідач, саме їх заперечення з приводу продовження дії Договору в письмовій формі на адресу іншого контрагента, може бути підставою до припинення дії Договору.

Проте, суд першої інстанції, досліджуючи своєчасність заперечень Третьої особи проти продовження дії Договору в межах позовних вимог лише до Позивача, залишив поза увагою доводи Відповідача щодо відсутності зі свого боку жодних дій, що порушують або оспорюють право Позивача на продовження спірного Договору, підстави задоволення позову саме до Відповідача в рішенні суду взагалі відсутні.

Навпаки, як зазначає суд першої інстанції, жодних заперечень, з боку Відповідача щодо продовження дії Договору не надходило, тим більше, Відповідач протягом розгляду справи підтверджував факт пролонгації спірного правочину.

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає про відсутність у даному випадку порушення саме Відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів Позивача, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог останнього відсутні, апеляційна скарга Відповідача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких підстав, рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2019р. у справі № 922/666/19 підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. У справі слід прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер", м. Харків до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають віднесенню на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2019 у справі № 922/666/19 -задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2019 у справі № 922/666/19 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги віднести на рахунок Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер", м.Харків.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 65, код ЄДРПОУ 02010190) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) 2881,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 17.09.2019.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай