Постанова

від 17.09.2019 по справі 912/408/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 Справа № 912/408/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Новенське" Новенської селищної ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2019 у справі №912/408/19 (суддя Тимошевська В.В.; рішення ухвалене о 16:54 год. у місті Кропивницький, повне рішення складено 18.03.2019)

за позовом фізичної особи-підприємця Аколішнова Юрія Леонідовича, м.Кропивницький, Кіровоградська область

до Комунального підприємства "Новенське" Новенської селищної ради, смт.Нове, м.Кропивницький, Кіровоградська область

про стягнення 40905,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Аколішнов Юрій Леонідович (далі - ФОП Аколішнов Ю.Л., позивач) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Новенське" Новенської селищної ради (далі - КП "Новенське", відповідач) заборгованості в розмірі 41905,48 грн., з яких: 37962,50 грн. основного боргу, 3942,98 грн. пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору на проведення періодичної технічної перевірки і обслуговування димових, вентиляційних каналів для відводу продуктів згорання від побутових газових приборів та природної вентиляції №21 від 14.05.2018 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг (робіт).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2019 у справі №912/408/19 (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Новенське" Новенської селищної ради на користь фізичної особи-підприємця Аколішнова Юрія Леонідовича 36562,50 грн. основного боргу, 3938,04 грн. пені, а також 1901,98 грн. судового збору та 1980,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором №21 від 14.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

КП "Новенське" (відповідач) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2019 у справі №912/408/19 про стягнення заборгованості з відповідача 36562,50 грн. основного боргу, 3938,04 грн. пені, а також 1901,98 грн. судового збору та 1980,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та винести нове рішення по справі.

06.05.2019 від апелянта судом отримано клопотання з поясненнями КП "Новенське" та уточнену апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2019, які він просить долучити до матеріалів справи.

В уточненій апеляційній скарзі КП "Новенське" просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2019 у справі №912/408/19 за позовом фізичної особи-підприємця Аколішнова Юрія Леонідовича до Комунального підприємства "Новенське" про стягнення заборгованості 36562,50 грн. основного боргу, 3938,04 грн. пені, а також 1901,98 грн. судового збору та 1980,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення відповідно до ч.1 п.2 ст.275 ГПК України.

Скаржник вважає, що суд прийняв рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що КП "Новенське" частково визнаючи позовні вимоги, викладені позивачем в позовній заяві, в своєму відзиві на позов, зазначав, що в зв`язку із невідповідністю відомостей, наданих суду, фактичним обставинам, відповідачем будуть надані пояснення із відповідними розрахунками в судовому засіданні. 13.03.2019 відповідачем до Господарського суду Кіровоградської області було надано клопотання щодо перенесення слухання справи на будь-яку зручну для суду дату, в зв`язку із знаходженням представника на стаціонарному лікуванні з зазначенням надання підтверджуючих документів в судове засідання. Однак, відхиляючи клопотання, суд позбавив відповідача можливості надати додаткові докази щодо погашення заборгованості, тим самим зменшити штрафні санкції у вигляді пені. Так, платіжним дорученням №272 від 14.03.2019 на рахунок позивача перераховано 600 грн. в рахунок погашення заборгованості за рахунком №77 від 22.08.2018. Платіжним дорученням №272 від 14.03.2019 на рахунок позивача перераховано 400 грн. в рахунок погашення заборгованості за рахунком №83 від 19.09.2018. Платіжним дорученням №322 від 02.04.2019 на рахунок позивача перераховано 4450 грн. в рахунок погашення заборгованості за рахунком №83 від 19.09.2018. Апелянт вважає, що винесеним рішенням Господарський суд Кіровоградської області порушив положення ст.202 ч.2 п.2, 42 ГПК України, в той же час, з боку відповідача немає порушень ст.42 ГПК України, а саме зловживання своїми процесуальними правами, оскільки КП "Новенське" обґрунтовано заявив клопотання щодо відкладення слухання справи (копія листка непрацездатності додається).

У поясненнях, апелянт також зазначає, що КП "Новенське" частково визнає позовні вимоги, викладені позивачем в позовній заяві. Вказує на те, що зазначена позивачем заборгованість утворилась в зв`язку із наявністю у КП "Новенське" заборгованості перед працівниками по виплаті із заробітної плати, про що неодноразово повідомлялось позивачу при особистих зустрічах із керівництвом підприємства та головою Новенської селищної ради. При цьому підприємство здійснювало оплату рахунків частинами, тобто вживало й вживає заходи щодо погашення існуючої заборгованості перед ФОП Аколішнов Ю.Л., а присудження штрафних санкцій у вигляді пені ще збільшує заборгованість підприємства. Посилаючись на ч.6 ст.232, ч.2 ст.233 ГК України, роз`яснення у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", КП "Новенське" вважає нарахування та стягнення пені відповідно до рахунків №73, №76 та №77 на загальну суму 2131,03 грн. необґрунтовано, оскільки період часу, за який нарахована пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

ФОП Аколішнов Ю.Л. (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, вважає доводи апелянта безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права. Вказує, що пеня за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання нарахована станом на 01.02.2019 і часткова оплата заборгованості за платежами з 14.03.2019, на думку позивача, жодним чином не впливає на розмір пені, яка нарахована на прострочену заборгованість.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Між Комунальним підприємством "Новенське" Новенської селищної ради (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Аколішновим Юрієм Леонідовичем (Виконавець) укладено договір №21 на проведення періодичної технічної перевірки і обслуговування димових, вентиляційних каналів для відводу продуктів згорання від побутових газових приборів та природної вентиляції від 14.05.2018 (далі - Договір, а.с.21-22).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець після підписання даного Договору, приймає на себе зобов`язання щодо виконання послуг/робіт/, пов`язаних з періодичною перевіркою і обслуговуванням димових, вентиляційних каналів для відводу продуктів згорання від побутових газових приборів та природної вентиляції в приміщеннях квартир, які знаходяться на балансі Замовника.

Термін виконання робіт, адреса будинків, кількість квартир та каналів, які підлягають обслуговуванню, згідно даного Договору, визначено затвердженим сторонами графіком, який є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток №2).

Розділом ІІ Договору сторонами погоджено умови та порядок розрахунків.

Так, згідно п. 2.1. Договору, вартість виконаних робіт без ПДВ складає 70537,00 грн. (сімдесят тисяч п`ятсот тридцять сім гривень 00 копійок).

Оплата "Виконавцю" за виконані роботи, згідно договору, проводиться - "Замовником" з виплатою авансового внеску в розмірі не менш ніж 30% від вартості поточних робіт, відповідно до Додатку №2 цього договору. Не пізніше двадцятого числа того місяця в який повинні бути проведені роботи, згідно рахунку наданого "Виконавцем" у двох примірниках, та підписаного сторонами даного Договору. Остаточна оплата "Виконавцю" за виконані роботи, згідно договору, проводиться - "Замовником" в термін 10 банківських днів після підписання сторонами Акту виконаних робіт та отриманого остаточного рахунку (п. 2.2. Договору).

Вартість послуги по технічної перевірки, обслуговування одного димового, вентиляційного каналу складає 12,50 грн., може переглядатися (корегуватися) і вступає в силу після узгодження з Замовником (п. 2.3. Договору.)

Даний Договір вступає в силу з 14.05.2018, а термін його дії триває один рік Договором (п. 4.1. Договору).

Всі умови Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання Договору та скріплення печатками.

Позивачем та відповідачем узгоджено та підписано Плановий розрахунок вартості послуг по обслуговуванню димовентиляційних каналів (Додаток №1) та Графік періодичної перевірки технічного стану димових і вентиляційних каналів житлових будинків КП "Новенське" в 2018-2019 роках (Додаток №2) (а.с.23-24).

На виконання умов договору позивачем протягом червня 2018 - січня 2019 проведені роботи по перевірці технічного стану димових і вентиляційних каналів у житловому фонді відповідача на загальну суму 59 525,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг): №73 від 25.06.2018 на суму 7 512,50 грн., №75 від 16.07.2018 на суму 9300,00 грн., №77 від 22.08.2018 на суму 6750,00 грн., №83 від 19.09.2018 на суму 4850,00 грн., №94 від 29.10.2018 на суму 7950,00 грн., №101 від 04.12.2018 на суму 8200,00 грн., №103 від 13.12.2018 на суму 7450,00 грн., №108 від 29.01.2019 на суму 7512,50 грн., які надані позивачем до матеріалів справи (а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43).

Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень та містять печатки сторін.

Позивачем також виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг на загальну суму 59525,00 грн., а саме: №71 від 074.06.2018, №73 від 25.06.2018, №76 від 16.07.2018, №77 від 22.08.2018, №83 від 19.08.2018, №94 від 29.10.2018, №101 від 04.12.2018, №103 від 13.12.2018, №108 від 29.01.2019 (а.с. 27-28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42), які було оплачено відповідачем частково на суму 18562,50 грн.

Як зазначає позивач, відповідач мав заборгованість за наступними рахунками та актами виконаних робіт:

- рахунок №77, згідно Акта виконаних робіт №77 від 22.08.2018 на суму 5000 грн.;

- рахунок №83, згідно Акта виконаних робіт №83 від 19.09.2018 заборгованість складає 4850,00 грн.;

- рахунок №94, згідно Акта виконаних робіт №94 від 29.10.2018 заборгованість складає 7950,00 грн.;

- рахунок №101, згідно Акта виконаних робіт №101 від 04.12.2018 заборгованість складає 8200,00 грн.;

- рахунок №103, згідно Акта виконаних робіт №103 від 13.12.2018 заборгованість складає 7450,00 грн.;

- рахунок №108, згідно Акта виконаних робіт №108 від 29.01.2019 заборгованість складає 7512,50 грн.

Таким чином заборгованість відповідача станом на 01.02.2019 становила 40962,50 грн. (59525,00 грн. (вартість наданих послуг) - 18562,50 грн. (здійснена оплата)), що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 04.02.2019 (а.с.44).

Позивач вказує, що відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг по рахунку №77 (згідно акту виконаних робіт №77 від 22.08.2018, а саме 04.02.2019 на суму 2000,00 грн. та 07.02.2019 на суму 1000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с.52-53).

Таким чином, за розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на дату подання позову становила 37962,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу листи від 24.01.2019 та від 04.02.2019 з вимогою здійснити оплату рахунків до актів виконаних робіт (а.с. 25, 26), які залишені відповідачем без реагування.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, предметом якого є вимоги про стягнення суми 37962,50 грн. основного боргу та 3942,98 грн. пені за прострочення оплати.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання господарського договору.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Так, в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Так, відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов`язань сторонами має здійснюватися належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 37962,50 грн. основного боргу та 3942,98 грн. пені.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що після відкриття провадження у справі №912/408/19 відповідачем 19.02.2019 було сплачено 1000,00 грн. згідно договору №21 від 14.05.2018.

Вказане підтверджується також наданим відповідачем платіжним дорученням №179 від 19.02.2019 про сплату 1000,00 грн. У доданому платіжному дорученні зазначено призначення платежу "опл за перевірку ДВК зг ра-фак № 77 від 22.08.2018 Дог №21 від 14.05.2018" (а.с.65).

Враховуючи викладені обставини, ухвалою від 13.03.2019 провадження у справі №912/408/19 в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу правомірно закрито судом першої інстанції з підстав, встановлених пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору в цій частині.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу, розмір якого становить 36962,50 грн., судом першої інстанції також правильно встановлено, що відповідачем на рахунок позивача було сплачено 400,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 04.02.2019 по 13.03.2019 (а.с.76-79) та наданим відповідачем платіжним дорученням №158 від 13.02.2018 про сплату 400,00 грн. У доданому платіжному дорученні зазначено призначення платежу "опл за перевірку ДВК зг рах-фак №77 від 22.08.2018 Дог №21 від 14.05.2018" (а.с.65).

Таким чином, сума 400,00 грн. сплачена відповідачем до моменту подання позовної заяви до суду, що свідчить про безпідставність включення вказаної суми до розміру заборгованості з основного зобов`язання.

За встановлених вище обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції, який врахувавши, що відповідач не надав в матеріали справи доказів повної оплати суми основного боргу, визнав, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, з урахуванням оплати боргу в сумі 400,00 грн., а саме, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 36562,50 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо не врахування судом першої інстанції доказів часткової оплати означених послуг в сумі 4450 грн., які були сплачені за платіжним дорученням №322 від 02.04.2019 в рахунок погашення заборгованості за рахунком №83 від 19.09.2018, оскільки такі докази не існували на момент прийняття судом оскарженого рішення (13.03.2019), а відтак ще не могли бути подані учасниками судового процесу.

Також судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором щодо оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 3942,98 грн., а саме згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.45-51):

- згідно рахунку №73 (акт виконаних робіт №73 від 25.06.2018) за період з 12.07.2018 по 05.09.2018 - пеня у розмірі 162,34 грн.;

- згідно рахунку №76 (акт виконаних робіт №75 від 16.07.2018) за період з 31.07.2018 по 24.01.2019 - пеня у розмірі 998,42 грн.;

- згідно рахунку №77 (акт виконаних робіт №77 від 22.08.2018) за період з 07.09.2018 по 31.01.2019 - пеня у розмірі 975,21 грн.;

- згідно рахунку №83 (акт виконаних робіт №83 від 19.09.2018) за період з 04.10.2018 по 0\31.01.2019 - пеня у розмірі 574,03 грн.;

- згідно рахунку №94 (акт виконаних робіт №94 від 29.10.2018) за період з 13.11.2018 по 31.01.2019 - пеня у розмірі 627,29 грн.;

- згідно рахунку №101 (акт виконаних робіт №101 від 04.12.2018) за період з 19.12.2018 по 31.01.2019 - пеня у розмірі 355,86 грн.

За умовами пункту 3.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань сторонами умов цього Договору, винна сторона сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості невиконаного зобов`язання.

Частина перша статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції правильно визначено, що позивач правомірно звернувся із вимогою щодо стягнення пені, оскільки така штрафна санкція передбачена договором та кореспондується з наведеними вище нормами права.

При цьому суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, здійсненого позивачем згідно рахунку №77 (акт виконаних робіт №77 від 22.08.2018) за період з 07.09.2018 по 31.01.2019 правильно встановив, що останній здійснений арифметично не вірно та за розрахунком суду за вказаний період пеня, яка підлягає стягненню з відповідача становить 970,27 грн. Розрахунок пені, здійснений відповідачем в іншій частині, є вірним.

Щодо аргументів апеляційної скарги відповідача про те, що ним після дати судового засідання були проведені часткові розрахунки і це вплинуло б на розмір пені, то такі твердження відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі 36562,50 грн. основного боргу та 3938,04 грн. пені, а у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити - відповідають встановленим судом обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про перенесення слухання справи на будь-яку зручну для суду дату в зв`язку із знаходженням представника на стаціонарному лікуванні з зазначенням надання підтверджуючих доказів в судове засідання, колегія суддів відзначає про наступне.

13.09.2019 на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання №59 від 13.03.2019 Комунального підприємства "Новенське" Новенської селищної ради про відкладення розгляду справи на інший день та час. Клопотання мотивоване тим, що уповноважений представник КП "Новенське" перебуває на лікарняному.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частина друга статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Стаття 56 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

За змістом наведеної вище процесуальної норми представництво юридичної особи відповідача в господарському суді покладено на директора Комунального підприємства "Новенське" Новенської селищної ради.

Згідно з частиною першою статті 61 Господарського процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, як довіреністю фізичної або юридичної особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи що, звертаючись до суду першої інстанції із означеним вище клопотанням про перенесення слухання справи, відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження яку саме особу слід вважати повноважним представником КП "Новенське" та на яких підставах, як і доказу про поважність причини неявки такої особи в судове засідання.

Таким чином, відповідачем не підтверджено будь-якими доказами поважність причин неможливості з`явитися в судове засідання 13.03.2019 у цій справі.

До апеляційної скарги відповідачем було додано копію листка непрацездатності, яким підтверджено перебування на лікарняному з 12.03.2019 по 22.03.2019 ОСОБА_2 . Відповідно до наданої відповідачем суду апеляційної інстанції копії довіреності від 03.01.2019 №01 ОСОБА_2 доручено представляти інтереси та вчиняти всі необхідні дії в інтересах підприємства відповідача, зокрема, в усіх судових установах. Проте колегія суддів, керуючись статтею 629 Господарського процесуального кодексу України, не приймає ці докази, як такі що не були подані суду першої інстанції з об`єктивних причин, що не залежали від відповідача.

Тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду цієї справи у судовому засіданні 13.03.2019.

До того ж, колегія суддів враховує, що розгляд справи в судовому засіданні 13.03.2019 за відсутності представника відповідача не мав наслідком неправильне вирішення цієї справи по суті спору.

Відтак доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують вищевказаних висновків суду першої інстанції.

Крім того, згідно позовної заяви та заяви від 13.03.2019 Фізична особа-підприємець Аколішнов Юрій Леонідович просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. згідно договору від 12.02.2019 про надання правничої/правової допомоги, укладеного між адвокатом Шульженко Вікторією Володимирівною та Фізичною особою - підприємцем Аколішновим Юрієм Леонідовичем (а.с.54-56), Актом наданих послуг (виконаних робіт) на суму 2000,00 грн. (а.с.58); випискою по рахунку за 14.02.2019 про оплату за професійну правничу допомогу 2000,00 грн. (а.с.83); ордером №99625 від 13.03.2019 та свідоцтвом серії КР в„–000198 від 11.06.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.84-85).

Колегія суддів погоджується з тим, що зазначені вище докази суд першої інстанції визнав достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у цій справі.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у справі, що розглядається, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відсутнє.

Таким чином, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та надані позивачем докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, суд першої інстанції визнав наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу.

Разом з цим, суд першої інстанції врахував факт часткового задоволення позову, а відтак й наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, для покладення на сторін витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та правильно визначив, що з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1980,20 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Новенське" Новенської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2019 у справі №912/408/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Комунальне підприємство "Новенське" Новенської селищної ради.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.09.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов