Рішення

від 12.09.2019 по справі 907/385/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2019 м. Ужгород Справа № 907/385/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Стілл» , м. Перечин

про стягнення 140751,52 грн.

секретар судового засідання -Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Стілл» , суму боргу в розмірі 125226,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання ним своїх зобов`язань по Договору купівлі-продажу № ТААІ 100/013/334 від 29 серпня 2017 року, а також суму 1152,77 грн. трьох відсотків річних і штрафні санкції за несвоєчасну оплату товару в розмірі 14372,75 грн., покликаючись на статті 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230-232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 03 липня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТІ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відвантажений йому на виконання договору купівлі-продажу № ТААІ 100/013/334 від 29 серпня 2017 року товар. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість на суму 125226,00 грн. За несплату вартості продукції відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача 14372,75 грн. штрафних санкцій, в т. ч. 1312,49 грн. пені за несплату поставленого товару та 1252,26 грн. штрафу за несплату вартості товару протягом 30 банківських днів. Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачеві нараховано та поставлено вимогу про стягнення 1152,77 грн. трьох відсотків річних.

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

29 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Стілл» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ТААІ 100/013/334, відповідно до умов якого продавець зобов`язався на умовах, передбачених цим Договором, передати у власність Покупцеві, а Покупець-прийняти та оплатити лом чорних металів (іменовані надалі Товар ), в кількості, зазначеній цим договором. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Повне найменування Товару, що поставляється, його опис і характеристика, кількість, джерело походження, ціна одиниці Toвapy, його вартість і ін. параметри, містяться в Специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Договору, Товар, що поставляється Покупцеві за цим Договором, на умовах EXW м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76 підлягає оплаті протягом п`яти банківських днів з моменту відвантаження шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця , вказаний в даному договорі, а також можлива передоплата за погодженням сторін. Датою поставки вважається дата відвантаження товару Покупцю згідно з Актом прийому - передачі. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з момент передачі.

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу Товар загальною кількістю 20871 т, що підтверджуються Актами приймання металів чорних (вторинних) № 16/05 від 16.05.2018 та Актом приймання металів чорних (вторинних) № 17/05 від 17.05.2018.

Факт виконання поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується підписом директора товариства у відповідних графах про отримання у вказаних актах, а також на видаткових накладних №474 від 16.05.2018 року на суму 67278,00 грн. і №475 від 17.05.2018 року на суму 57948,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач оплату отриманого товару не здійснив.

Доказів погашення заборгованості, як і задоволення направлених відповідачу претензій вих №21092018.1/012 від 21.09.2018 та вих № 230120192/07 від 21.01.2019, матеріали справи не містять.

Таким чином, сума основного боргу відповідача є доведеною позивачем.

Окрім того, Розділом 3 Договору сторони також обумовили міру відповідальності за порушення умов договору. Зокрема, за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до умов, передбачених цим Договором та чинним законодавством України; у разі несплати поставленого Товару Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення платежу; у разі ж не несплати Товару протягом 30 банківських днів Покупець сплачує Продавцеві додатково штраф у розмірі 10% від загальної суми поставки.

З огляду на вказаний пункт, позивачем поставлено вимогу про стягнення з відповідача

- Пені в розмірі 1312,49 грн., а саме: по Акту № 16/05 від 16.05.2018 за період з 24.05.2018 до 12.09.2018 - 7 078,02 грн.; по Акту № 17/05 від 17.05.2018 за період з 25.05.2018 до 12.09.2018 - 6 042,47 грн.;

- штрафу в розмірі 10% від загальної суми поставки, який складає суму 1252,26 грн.;

- 1152,77грн. трьох відсотків річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: по Акту № 16/05 від 16.05.2018 за період з 24.05.2018 до 12.09.2018 суму 619 грн. 33коп., по Акту № 17/05 від 17.05.2018 за період з 25.05.2018 до 12.09.2018 суму 533 грн. 44коп.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 2.1. Договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом п`яти банківських дні з моменту відвантаження. Момент поставки продукції вважається дата видаткової накладної.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як установлено судом, відповідач отримав товар 16 та 17 травня 2018 року. Доказів того, що протягом п`яти банківських днів з дня відвантаження кожної партії товару, такий був оплачений відповідачем, матеріали справи не містять. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 125226,00 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо трьох відсотків річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних, суд дійшов висновку, що такі нараховані вірно, відтак, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо пені.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що за у разі несплати поставленого Товару Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення платежу.

Суд перевірив порядок нарахування пені за актами; зважаючи на її правомірне нарахування дійшов висновку про задоволення вимоги про її стягнення в межах заявленого розміру.

Щодо штрафу

Пунктом 3.3 Договору сторони обумовили, що за у разі не несплати Товару протягом 30 банківських днів Покупець сплачує Продавцеві додатково штраф у розмірі 10% від загальної суми поставки.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлення штрафу в укладеному сторонами договорі можливе і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Окрім того, необхідно звернути увагу на той факт, що Договором сторони передбачили відповідальність за порушення різного роду зобов`язань.

Розмір штрафу судом перевірено і такий є вірним. Тому позовні вимоги в частині стягнення 1252,26 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 2111,29грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А-Стілл (89200, Закарпатська обл., м. Перечин, вул. Вишнева, буд. 6, код ЄДРПОУ 39511003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» , м. Київ (0133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32 Б, офіс 1019, ЄДРПОУ 13501985) 140751,52грн . (Сто сорок тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 52 коп.), в т. ч. 125226,00 грн. суми основного боргу, 1312,49 грн. пені за несплату поставленого товару, 1252,26грн. штрафу за несплату вартості товару протягом 30 банківських днів і 1152,77грн. трьох відсотків річних, а також 2111,29 грн .(Дві тисячі сто одинадцять гривня 28 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя Л.В. Андрейчук